Menu

Polecamy strony

Wyszukiwanie

Wiadomości

Śp. ks. kan. Augustyn Mednis

Z Wikipedii
[http://pl.wikipedia.org/wiki/Augustyn_Mednis]

Ks. Augustyn Mednis (urodził się 11 stycznia 1932 roku na Łotwie – zmarł 10 marca 2007 r. w Łucku) – duchowny rzymskokatolicki, Kurlandczyk, znawca i miłośnik polskiej kultury duchowej. Święcenia kapłańskie przyjął 29 lipca 1958 roku. Należy do grona księży, którzy z Łotwy przybyli do pracy na terenie Ukraińskiej SRR. Pracował w archidiecezji lwowskiej: wikariusz w Samborze (od 1969 roku), a następnie proboszcz w Stryju, Szczercu i Żydaczowie do 1991 roku. W latach 1991-1999 proboszcz w Chodorowie i dziekan stryjski. W diecezji łuckiej pracował od 1 września 1999 roku. Wikariusz generalny diecezji łuckiej. Kanonik Gremialny Kapituły Metropolitalnej Lwowskiej. Kanonik Honorowy Kapituły Katedralnej w Łucku. Kustosz Muzeum Diecezjalnego w Łucku (od 1 października 2004 roku). Rezydował w Torczynie. Spieszył z pomocą dla studentów Koła Naukowego Studentów Historii Sztuki Uniwersytetu Jagiellońskiego w Krakowie, którzy pod kierunkiem dra Adama Betleja przeprowadzali inwentaryzację sakralnych obiektów zabytkowych na terenie archidiecezji lwowskiej i diecezji łuckiej.

Literatura
Ks. Józef Wołczański, „Przybysz z Północy”, [w:] „Gość Niedzielny” nr 14 z 5 kwietnia 1992 r.
Elżbieta Borek, „Droga do Zaleszczyk”, [w:] „Dziennik Polski” nr z 17 lipca 2000 r.
Ks. Witold Józef Kowalów, „Przybysz z Północy”, [w:] Gość Niedzielny” nr 17 z 26 kwietnia 1992 r., s. 6.
Ks. Witold Józef Kowalów, „Jubileusz kapłana w kontekście najnowszej historii Kościoła”, [w:] „Wołanie z Wołynia” nr 1 (44) ze stycznia-lutego 2002 r., s. 31-32.
Andrzej Betlej, Marcin Biernat, Michał Kurzej, Wojciech Walanus (oprac.), „Zbiory Muzeum Diecezjalnego w Łucku. Rzeźba”, Kraków 2006.

Źródło: [http://pl.wikipedia.org/wiki/Augustyn_Mednis]
МОЛОДЬ ПРАЦЮЄ ЗАРАДИ ВІДНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ

„Пам’ять без кордонів” – під такою назвою з 16 по 30 серпня 2006 року проходив українсько-польський табір у селі Костюхнівка Маневицького району Волинської області. Метою цього міжнародного табору було впорядкування могил польських вояків, які загинули на території України у різні роки. Польські харцери спільно з українськими пластунами та представниками „Молодої просвіти” працювали на римо-католицькому та легіонерському цвинтарях, що у Ковелі. Як розповів комендант табору Ярослав Гурецький „Хоча така акція відбувається вже десятий рік, є ще дуже багато польських цвинтарів, які треба впорядкувати”. А в середині липня 2006 року Національна скаутська організація України Пласт разом з „Національним Альянсом” та „Молодою просвітою” стали учасниками табору, що відбувався поблизу Кракова і мав на меті впорядковувати могили вояків армії Симона Петлюри.
У завершальну неділю на табір прибула делегація у складі віце-консула Генерального Консульства Польщі у місті Луцьк Криштофа Чухрити, начальниці Спілки Харцерів Польщі Тереси Хернік, старости Згірського повіту Григора Лесневіча, заступника голови Маневицької районної державної адміністрації Святослава Рейкіна та інших. Після спільної молитви, яку відслужив єпископ Кафедрального костелу св. Петра і Павла Маркіян Трофим’як з нагоди 90-тої річниці битви під селом Костюхнівка, керівники поклали квіти до хреста на польському військовому кладовищі, а також до пам’ятника загиблим, чиї імена не вдалося встановити.
Під час ватри п. Чухрита сказав: „Я на цьому місці вже вдруге і мене вражає те, що молоді люди, які могли б зараз відпочивати на морі чи у горах, працюють тут над відновленням цвинтарів”. Тереза Хернік також відзначила, що поряд з безкорисною працею для збереження пам’яті про загиблих, не менш важливим є те, що молоді люди починають пізнавати своїх сусідів, заводити нових друзів та нові контакти. Підтвердженням її слів є те, що не зважаючи на різні мови, як пластуни так і харцери разом співали пісні про любов, дружбу та подвиги своїх народів.

надіслала
Ліна Остапчук
з організації Пласт

Національна Скаутська Організація України
Станиця Луцьк
43025 м. Луцьк, вул. Шопена, 18
(Палац учнівської молоді, 3 поверх)
тел. +380 (97) 653-82-48
E-mail: lutsk@plast.org.ua
http://www.lutsk.plast.org.ua

Obchody rocznic bp A. Szelążka i ks. W. Bukowińskiego
2005-02-11


Biskup łucki Marcjan Trofimiak odprawił 8 lutego w katedrze łuckiej uroczyste nabożeństwo z okazji 55. rocznicy śmierci ostatniego ordynariusza tej diecezji w przedwojennej Polsce bp Adolfa Piotra Szelążka i setnych urodzin wielkiego duszpasterza Wołynia i Kazachstanu ks. Władysława Bukowińskiego.
Bp Trofimiak przypomniał w homilii, że bp Szelążek i ks. Bukowiński bohatersko pracowali wśród swych wiernych w bardzo trudnych czasach. Po wybuchu rewolucji 1917 r. trafili do więzienia w Kijowie, po czym biskupa wydalono do Polski, a ks. Bukowiński władze sowieckie skazały na 10 lat więzienia, a następnie zesłały do Kazachstanu. „Należy podziękować Bogu za te wybitne postacie, dzięki którym przetrwała wiara i odrodził się Kościół na Wołyniu” – podkreślił kaznodzieja.
Podczas sympozjum, które odbyło się po Mszy św. w katedrze łuckiej, sylwetkę duchową biskupa-wygnańca Adolfa Szelążka (1865-1950) przedstawił dr Włodzimerz Osadczy z Instytutu Polonijnego KUL. Przypomniał, że na czele diecezji łuckiej stanął on w 1925 r. Już w następnym roku utworzył w Łucku drukarnię diecezjalną, która wydawała m.in. „Życie Katolickie” i „Miesięcznik Diecezjalny Łucki”, a w rok później zwołał synod diecezjalny.
W 1935 r. sprowadził do katedry łuckiej cudowny obraz Matki Bożej Latyczewskiej, w 1936 r. ustanowił Zgromadzenie Sióstr św. Teresy od Dzieciątka Jezus, a w 1938 r. sprowadził relikwie św. Andrzeja Boboli. W 1936 r. ordynariusz łucki został przewodniczącym Komisji do Spraw Fundacyjnych i Charytatywnych, a od 1939 r. przewodził Podkomisji przy Komisji Prawnej Episkopatu Polski.
Pasterz przeżył na Wołyniu dramatyczne lata II wojny światowej. W nocy z 3 na 4 stycznia 1945 r. Sowieci aresztowali 80-letniego biskupa, ponieważ nie chciał opuścić swej diecezji. Oskarżono go o „szpiegostwo”. Dzięki usilnym staraniom Stolicy Apostolskiej i interwencji dyplomatów amerykańskich udało się zwolnić biskupa, który 15 maja został wydalony z ZSRR do Polski. Zmarł 9 lutego 1950 r. w Tczewie. Pochowano w kościele św. Jakuba w Toruniu.
Ks. Władysława Bukowińskiego wspominał w swym referacie proboszcz parafii pw. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny w Ostrogu i redaktor naczelny wydawanego tam pisma „Wołanie z Wołynia” ks. Witold Józef Kowalów. Od lat zbiera o nim materiały i świadectwa, poszukiwał też śladów jego działalności w Kazachstanie.
Prelegent zaznaczył, że jesienią 1939 r., po wkroczeniu Armii Radzieckiej na Wołyń, bp Szelążek mianował ks. Bukowińskiego proboszczem łuckiej katedry. Razem ze swym biskupem kapłan ten został aresztowany, po czym zesłano go do Karagandy. Po przeszło 9 latach pobytu w więzieniu postanowił w 1955 r. dobrowolnie pozostać w Związku Sowieckim. Pełnił posługę duszpasterską wśród zesłańców polskich na ziemi kazachskiej, a także wśród mieszkających tam Niemców i katolików innych narodów.
Ks. Kowalów wspomniał o tym, że jedną z pierwszych Mszy św. żałobnych za duszę śp. ks. Bukowińskiego odprawił 10 stycznia 1975 r. w kościele św. Floriana w Krakowie ówczesny tamtejszy metropolita kard. Karol Wojtyła. Niestety, w czasie pielgrzymki do Kazachstanu we wrześniu 2001 r. jako Jan Paweł II nie miał możliwości nawiedzić w Karagandzie grób tego kapłana, którego znał osobiście. Uczynił to za niego na jego prośbę kard. Angelo Sodano, gdy w maju 2003 r. nawiedził grób ks. Wł. Bukowińskiego.
Część zebranych i opracowanych materiałów i wspomnień o biskupie Adolfie Szelążku i ks. Władysławie Bukowińskim ukazała się nakładem wydawnictwa „Wołanie z Wołynia”.

Oprac. na podstawie KAI

Душпастирство без мурів та кордонів

Душпастирство без мурів та кордонів 

13.07.2006

ЛУЦЬК, 13 ЛИПНЯ 2006 – Як повідомив Католицькому Медіа-Центру о. Вітольд-Йосиф Ковалів, останнім часом Луцька дієцезія відмічає багато круглих річниць та священицьких ювілеїв. 25 червня 2006 року о. Григорій Драус, вікарій парафії Святих Апостолів Петра і Павла в Рівному, обходив 10-ту річницю ієрейських свячень. Більше як п’ять років цей священик працює в Рівному та Костополі Луцької дієцезії.

О. Григорій Драус народився 21 червня 1969 року. Священик Люблінської архідієцезії. Ієрейські свячення прийняв 25 червня 1996 року. Від цього року працював вікарієм парафії Народження Пресвятої Діви Марії в Холмі. Став душпастирем в’язнів – капеланом Карного закладу в Холмі. Був редактором бюлетеня “Без мурів”. У 1997 році брав участь у з’їзді Міжнародного Товариства Капеланів В’язниць (IPCA – ІПЦА) у Швеції.

У серпні 1999 року був призначений архідієцезіальним референтом до справ душпастирства у карних закладах і слідчих ізоляторах в Люблінській архідієцезії. 28 серпня 2000 року зголосився до праці на Волині, був звільнений з посади вікарія парафії Народження Пресвятої Діви Марії в Холмі та був скерований за власним проханням до душпастирської праці в Луцькій дієцезії.

Від 13 вересня 2000 року працює вікарієм парафії св. Апостолів Петра і Павла в Рівному та парафії Найсвятішого Серця Господа Ісуса в Костополі. Душпастир неокатехуменальних спільнот. Продовжує працю серед в’язнів у карних закладах Городища і Городка, де організував каплицю. Веде катехезу в Будинку дитини, а також Опікунській Допомозі в Рівному. Координатор проекту “Близько міст – навчання у польсько-українській співпраці” між Польським Товариством Педагогів і Аніматорів “Клянза” і Національним Університетом “Острозька академія” та римо-католицькою парафією в Рівному. Опікун формаційної групи батьків “Tato.net” у Рівному.


Бажаємо о. Григорію плідної праці та Божого благословення у всіх душпастирських починаннях.

Młodzież pracuje dla odnowienia pamięci historycznej

МОЛОДЬ   ПРАЦЮЄ   ЗАРАДИ   ВІДНОВЛЕННЯ   ІСТОРИЧНОЇ   ПАМ’ЯТІ

„Пам’ять без кордонів” – під такою назвою з 16 по 30 серпня 2006 року проходив українсько-польський табір у селі Костюхнівка Маневицького району Волинської області. Метою цього міжнародного табору було впорядкування могил польських вояків, які загинули на території України у різні роки. Польські харцери спільно з українськими пластунами та представниками „Молодої просвіти” працювали на римо-католицькому та легіонерському цвинтарях, що у Ковелі. Як розповів комендант табору Ярослав Гурецький „Хоча така акція відбувається вже десятий рік, є ще дуже багато польських цвинтарів, які треба впорядкувати”. А в середині липня 2006 року Національна скаутська організація України Пласт разом з „Національним Альянсом” та „Молодою просвітою” стали учасниками табору, що відбувався поблизу Кракова і мав на меті впорядковувати могили вояків армії Симона Петлюри.
У завершальну неділю на табір прибула делегація у складі віце-консула Генерального Консульства Польщі у місті Луцьк Криштофа Чухрити, начальниці Спілки Харцерів Польщі Тереси Хернік, старости Згірського повіту Григора Лесневіча, заступника голови Маневицької районної державної адміністрації Святослава Рейкіна та інших. Після спільної молитви, яку відслужив єпископ Кафедрального костелу св. Петра і Павла Маркіян Трофим’як з нагоди 90-тої річниці битви під селом Костюхнівка, керівники поклали квіти до хреста на польському військовому кладовищі, а також до пам’ятника загиблим, чиї імена не вдалося встановити.
Під час ватри п. Чухрита сказав: „Я на цьому місці вже вдруге і мене вражає те, що молоді люди, які могли б зараз відпочивати на морі чи у горах, працюють тут над відновленням цвинтарів”. Тереза Хернік також відзначила, що поряд з безкорисною працею для збереження пам’яті про загиблих, не менш важливим є те, що молоді люди починають пізнавати своїх сусідів, заводити нових друзів та нові контакти. Підтвердженням її слів є те, що не зважаючи на різні мови, як пластуни так і харцери разом співали пісні про любов, дружбу та подвиги своїх народів.

надіслала
Ліна Остапчук
з організації Пласт

Національна Скаутська Організація України
Станиця Луцьк
43025 м. Луцьк, вул. Шопена, 18 
(Палац учнівської молоді, 3 поверх)
тел. +380 (97) 653-82-48
E-mail: lutsk@plast.org.ua
http://www.lutsk.plast.org.ua

 

Śmierć kapłanów (UA)

СМЕРТЬ   СВЯЩЕНИКІВ

Останнім часом Римо-Католицька Церква в Україні понесла серйозні втрати. Померли троє священиків: о. д-р Михайло Нагорний, о. Людвік-Роман Марко і о. д-р Анджей Мацьонг. Нижче представляємо короткі біографічні дані священиків.

Бл. + пам’яті
о. доктор Михайло Нагорний (1965-2006)

О. доктор Михайло Нагорний – священик львівської архідієцезії. Народився 4 травня 1965 року в Олешківцях Кам’янець-Подільської дієцезії. Після закінчення Вищої Духовної семінарії в Любліні, прийняв ієрейські свячення з рук єпископа Мар’яна Яворського у Львові, 31 березня 1994 року. Після свячень навчався в Люблінському Католицькому Університеті, а також у Римі, де захистив ліценціат із моральної теології. Адміністратор парафії в Яричеві. Нотаріус Митрополичої курії у Львові. Ректор костелу Матері Божої Громничної у Львові (до 2006 року). 1 вересня 2006 року був призначений адміністратором парафії Вінники біля Львова. У жовтні 2006 року захистив докторську дисертацію в Люблінському Католицькому Університеті. Помер 23 грудня 2006 року, у результаті травм, отриманих під час автомобільної катастрофи. 27 грудня 2006 року, жалобну св. Месу у Вінниках супроводжував Львівський Митрополит о. кардинал Мар’ян Яворський, а проповідь проголосив настоятель Львівської катедри о. прелат Віктор Антонюк. Св. Месу супроводжували єпископ Маркіян Трофим’як з Луцька, місцеві єпископи-помічники, а також чисельні священики. Після св. Меси тіло священика було перевезене до родинної парафії в Олешківцях Кам’янець-Подільської дієцезії та поховане на місцевому парафіяльному цвинтарі.

Див. Łarysa Litwiniuk, „Zmarł ks. Michał Nagórny” //
http://www.rkc.lviv.ua/Cx1N.php3?Y=06&L=p

Бл. + пам’яті
о. Людвік-Роман Марко (1947-2007)
О. Людвік-Роман Марко народився в 1947 році у Львові. У 1979-1984 роках закінчив духовну семінарію в Ризі. Ієрейські свячення отримав з рук кардинала Ю. Вайводса в 1984 році в Ризі. У 1984-1985 рр. – вікарій у Краслав’ї Ризької архідієцезії в Латвії. У 1985-1990 рр. – вікарій, 1990-1992 рр. – адміністратор і 1992-2005 рр. – настоятель парафії Золочів у Львівській архідієцезії. Бл. пам’яті о. єпископу Яну Цєнському допомагав відправляти св. Меси. Від 1995 року був сповідником при Митрополичій базиліці у Львові. Професор латинської мови у Вищій Духовній Семінарії Львівської Архідієцезії у Львові-Брюховичах. Цензор церковних книжок. Помер 20 січня 2007 року у Львові. Похоронну св. Месу у Львівській катедрі супроводжував о. кардинал Мар’ян Яворський. О. Л.-Р. Марко був похований у гробниці священиків-єзуїтів, де спочивають останні душпастирі Львова: о. Галунєвіч і Хвірут. Незважаючи на зимову погоду, жалобне богослужіння зібрало багатьох вірних і чисельне духовенство.

Див. Zofia Sokolnicka–Izdebska, „Historia Kościoła we Lwowie od 1939 roku” // www.kresy.cc.pl/lwow/data/teksty_cracovia/cr_hist/cr_hist_pl.rtf 
Łarysa Litwiniuk, „Zmarł ks. Ludwik Marko” //
 http://www.rkc.lviv.ua/Cx1N.php3?Y=07&D=0123a&L=p
Łarysa Litwiniuk, „Pogrzeb księdza Ludwika Marko” //
http://www.rkc.lviv.ua/Cx1N.php3?Y=07&D=0124a&L=p#0124a

Бл. + пам’яті
о. канонік д-р Анджей Мацьонг (1952-2007)
О. д-р Анджей Мацьонг, священик Люблінської архідієцезії. Походив із Вільколаза. Народився 21 листопада 1952 року. Ієрейські свячення прийняв 12 червня 1977 року у Любліні. Вікарій у Казимирі Дольному (1977-1979). Духовний Отець у Митрополичій Духовній Семінарії в Любліні (1982-1986). Був академічним душпастирем у колишньому костелі  сестер візиток у Любліні (1986-1993). Від 1993 року працював на терені Кам’янець-Подільської дієцезії. Працював духовним отцем у Вищій Духовній Семінарії в Городку (Хмельницька обл.). Віце-ректор тієї ж семінарії до справ контактів із Латеранським Університетом у Римі. Викладач катехетики, євангелізації та пасторальної теології у тій же семінарії. Засновник і директор Інституту Релігійних Наук Кам’янець-Подільської дієцезії в Городку Хмельницької області. Під його керівництвом була опрацьована програма катехези для дітей і молоді у римо-католицьких дієцезіях в Україні (2001), а також у його редакції видані методичні підручники для окремих класів. 30-31 серпня 2002 року був організований симпозіум для катехетів латинського обряду під гаслом “Катехеза і засоби громадської комунікації”. Пов’язаний був із рухом “Світло-Життя”. 22-25 квітня 2003 року у Формаційно-Реколекційному Центрі Тарнівської дієцезії “Арка”, у Городку над Дунайцем, проводив реколекції для священиків-модераторів, що належать до Товариства Унії Священиків Христа Слуги. У цих реколекціях взяли участь більше як 70 священиків, в основному з Польщі, а також із Німеччини, Чехії, Словаччини та України. Темою роздумів о. А. Мацьонга була послуга і священницька духовність. Помер 16 лютого 2007 року, у наслідок травм, отриманих у автомобільній катастрофі під Ярославом. Похорон відбувся у вівторок, 20 лютого 2007 року. Після жалобної св. Меси у Люблінській архікатедрі була відправлена св. похоронна Меса у парафіяльному костелі у Вільколазі. Його молодший брат, Юзеф, також священик Люблінської архідієцезії.

Див. Ks. Andrzej Maciąg „Program ramowy katechizacji dzieci i młodzieży dla diecezji rzymskokatolickich na Ukrainie”, Gródek 2001, ss. 24; Tenże, „Perspektywy katechezy rodzinnej na Ukrainie”, [w:] „Radość Wiary” 8 (2000), nr 3, s. 11; О. Анджей Мацьонг (ред.). “Основна програма катехізації дітей та молоді для римо-католицьких Єпархій на Україні”. Городок, 2003. – 23 с.; „Historia seminarium” //
http://www.kuria.lublin.pl/wsd/wsd/index.php?opc=hist
„Katecheza a środki społecznej komunikacji” //
http://www.opoka.org.pl/aktualnosci/news.php?s=opoka&id=3469
Krzysztof Drwal, „Gródek n. Dunajcem: moderatorzy na rekolekcjach” //
http://www.ukchs.oaza.org.pl/dokument.php?id=16
„Ks. Andrzej Maciąg nie żyje” //
http://kuria.lublin.pl/www/Ks._Andrzej_Maci%C4%85g_nie_%C5%BCyje 
Ks. Jerzy Kurcek, „Sprawozdanie z działalności Wyższego Seminarium Duchownego Diecezji Kamieniecko-Podolskiej za rok akademicki 1998/99”, [w:] „Premislia Christiana”, t. VIII, Przemyśl 1999, s. 435-454, s. 435; Tenże, „Sprawozdanie z działalności Wyższego Seminarium Duchownego Diecezji Kamieniecko-Podolskiej za rok akademicki 2000/2001”, [w:] „Studia Catholica Podolia” Annus I (2002) Numerus 1, Gródek – Kamieniec Podolski, s. 39-59, s. 43-44; Tenże, „Sprawozdanie z działalności Wyższego Seminarium Duchownego Diecezji Kamieniecko-Podolskiej za rok akademicki 2001/2002”, [w:] „Studia Catholica Podolia” Annus II (2003) Numerus 2, Gródek – Kamieniec Podolski, s. 55-78, s. 59; Tenże, „Sprawozdanie z działalności Wyższego Seminarium Duchownego Diecezji Kamieniecko-Podolskiej za rok akademicki 2002/2003”, [w:] „Studia Catholica Podolia” Annus III (2004) Numerus 3, Gródek – Kamieniec Podolski, s. 47-90, s. 62; Tenże, „Sprawozdanie z działalności Wyższego Seminarium Duchownego Diecezji Kamieniecko-Podolskiej za rok akademicki 2003/2004”, [w:] „Studia Catholica Podolia” Annus IV (2005) Numerus 4, Gródek – Kamieniec Podolski, s. 43-79, s. 47, 57; Regina Przyłucka, „Zmarł ks. Andrzej Maciąg” // http://www.oaza.pl/dokument.php?id=1396  

 

R.I.P.

 

опрацював
о. Вітольд-Йосиф Ковалів 

 

[“Волання з Волині” ч. 1 (74) від січня-лютого 2007 р., стор. 27-29.]

 

Smierć kapłanów (PL)

ŚMIERĆ   KAPŁANÓW

W ostatnim czasie Kościół Rzymskokatolicki na Ukrainie poniósł dotkliwe straty. Zmarło trzech kapłanów: ks. dr Michał Nagórny, ks. Ludwik Roman Marko i ks. dr Andrzej Maciąg. Poniżej przedstawiamy krótkie notki biograficzne kapłanów.

Ś. + p.
Ks. dr Michał Nagórny (1965-2006)

Ks. dr Michał Nahornyj, kapłan archidiecezji lwowskiej. Urodził się 4 maja 1965 r. w Oleszkowcach w diecezji kamieniecko-podolskiej. Po ukończeniu Wyższego Seminarium Duchownego w Lublinie przyjął święcenia kapłańskie z rąk abpa Mariana Jaworskiego we Lwowie 31 marca 1994 r. Po święceniach studiował na KUL oraz w Rzymie, gdzie obronił licencjat z teologii moralnej. Administrator parafii w Jaryczowie. Notariusz kurii metropolitalnej we Lwowie. Rektor kościoła pw. MB Gromnicznej we Lwowie (do 2006 r.). Dnia 1 września 2006 r. został mianowany administratorem parafii Winniki koło Lwowa. W październiku 2006 r. obronił pracę doktorską na KUL. Zmarł 23 grudnia 2006 r. w wyniku obrażeń doznanych w czasie wypadku samochodowego. Dnia 27 grudnia 2006 r. Mszy św. żałobnej w Winnikach przewodniczył metropolita lwowski ks. kard. Marian Jaworski, a kazanie wygłosił proboszcz katedry lwowskiej ks. prałat Wiktor Antoniuk. Mszę św. koncelebrowali bp Marcjan Trofimiak z Łucka, miejscowi biskupi pomocniczy oraz wielu kapłanów. Po Mszy św. ciało kapłana zostało przewiezione do parafii rodzinnej w Oleszkowcach w diecezji kamieniecko-podolskiej i tam złożone na miejscowym cmentarzu parafialnym.

Zob. Łarysa Litwiniuk, „Zmarł ks. Michał Nagórny” //
http://www.rkc.lviv.ua/Cx1N.php3?Y=06&L=p

Ś. + p.
Ks. Ludwik Roman Marko (1947-2007)

Ks. Ludwik Roman Marko urodził się w 1947 r. we Lwowie. W latach 1979-1984 ukończył seminarium duchowne w Rydze. Święcenia kapłańskie przyjął z rąk kardynała J. Vaivodsa w 1984 r. w Rydze. W latach 1984–1985 wikariusz w Krasławiu w archidiecezji ryskiej na Łotwie. W latach 1985-1990 wikariusz, 1990-1992 administrator i 1992-1995 proboszcz parafii Złoczów w archidiecezji lwowskiej. Śp. ks. bp Janowi Cieńskiemu pomagał w odprawianiu Mszy św. Od 1995 r. był penitencjarzem przy Bazylice Metropolitalnej we Lwowie. Profesor języka łacińskiego w Wyższym Seminarium Duchownym Archidiecezji Lwowskiej we Lwowie-Brzuchowicach. Cenzor książek kościelnych. Zmarł 20 stycznia 2007 roku we Lwowie. Mszy św. pogrzebowej w katedrze lwowskiej w dniu 24 stycznia 2007 r. przewodniczył ks. kardynał Marian Jaworski. Ks. L.R. Marko został pochowany w grobowcu księży jezuitów, gdzie spoczywają ostatni duszpasterze Lwowa ks. Hałuniewicz i Chwirut. Mimo zimowej pogody nabożeństwo żałobne zgromadziło bardzo wielu wiernych i liczne duchowieństwo.

Zob. Zofia Sokolnicka–Izdebska, „Historia Kościoła we Lwowie od 1939 roku” // www.kresy.cc.pl/lwow/data/teksty_cracovia/cr_hist/cr_hist_pl.rtf 
Łarysa Litwiniuk, „Zmarł ks. Ludwik Marko” //
 http://www.rkc.lviv.ua/Cx1N.php3?Y=07&D=0123a&L=p
Łarysa Litwiniuk, „Pogrzeb księdza Ludwika Marko” //
http://www.rkc.lviv.ua/Cx1N.php3?Y=07&D=0124a&L=p#0124a


Ś. + p.
Ks. kan. dr Andrzej Maciąg (1952-2007)

Ks. dr Andrzej Maciąg, kapłan archidiecezji lubelskiej. Pochodził z Wilkołaza. Urodził się 21 listopada 1952 r. Święcenia kapłańskie przyjął w dniu 12 czerwca 1977 r. w Lublinie. Wikariusz w Kazimierzu Dolnym (1977-1979). Ojciec duchowny w Metropolitalnym Seminarium Duchownym w Lublinie (1982-1986). Był duszpasterzem akademickim w kościele powizytkowskim w Lublinie (1986-1993). Od 1993 r. pracował na terenie diecezji kamieniecko-podolskiej. Pracował jako ojciec duchowny w Wyższym Seminarium Duchownym w Gródku Podolskim. Wicerektor tegoż seminarium ds. kontaktów z Uniwersytetem Laterańskim w Rzymie. Wykładowca katechetyki, ewangelizacji i teologii pastoralnej w tymże seminarium. Założyciel i dyrektor Instytutu Nauk Religijnych diecezji Kamieniecko-Podolskiej w Gródku Podolskim. Pod jego kierunkiem został opracowany ramowy program katechezy dzieci i młodzieży dla diecezji rzymskokatolickich na Ukrainie (2001) oraz pod jego redakcją wydane podręczniki metodyczne dla poszczególnych klas. W dniach 30-31 sierpnia 2002 r. zorganizował sympozjum dla katechetów obrządku łacińskiego pod hasłem „Katecheza a środki społecznej komunikacji”. Związany był z Ruchem „Światło-Życie”. W dniach 22-25 kwietnia 2003 r. w Centrum Formacyjno-Rekolekcyjnym Diecezji Tarnowskiej „Arka” w Gródku n. Dunajcem przeprowadził rekolekcje dla księży moderatorów należących do stowarzyszenia Unii Kapłanów Chrystusa Sługi. W rekolekcjach tych wzięło udział ponad 70 księży, głównie z Polski, ale także z Niemiec, Czech, Słowacji i Ukrainy. Tematem rozważań ks. A. Maciąga była posługa i duchowość kapłańska. Zmarł 16 lutego 2007 r. w wyniku obrażeń odniesionych w wypadku drogowym pod Jarosławiem. Pogrzeb odbył się we wtorek 20 lutego 2007 roku. Po Mszy św. żałobnej w Archikatedrze Lubelskiej, odprawiona została Msza św. pogrzebowa w kościele parafialnym w Wilkołazie. Jego młodszy brat Józef jest także kapłanem archidiecezji lubelskiej.

Zob. Ks. Andrzej Maciąg „Program ramowy katechizacji dzieci i młodzieży dla diecezji rzymskokatolickich na Ukrainie”, Gródek 2001, ss. 24; Tenże, „Perspektywy katechezy rodzinnej na Ukrainie”, [w:] „Radość Wiary” 8 (2000), nr 3, s. 11; О. Анджей Мацьонг (ред.). “Основна програма катехізації дітей та молоді для римо-католицьких Єпархій на Україні”. Городок, 2003. – 23 с.; „Historia seminarium” //
http://www.kuria.lublin.pl/wsd/wsd/index.php?opc=hist
„Katecheza a środki społecznej komunikacji” //
http://www.opoka.org.pl/aktualnosci/news.php?s=opoka&id=3469
Krzysztof Drwal, „Gródek n. Dunajcem: moderatorzy na rekolekcjach” //
http://www.ukchs.oaza.org.pl/dokument.php?id=16
„Ks. Andrzej Maciąg nie żyje” //
http://kuria.lublin.pl/www/Ks._Andrzej_Maci%C4%85g_nie_%C5%BCyje 
Ks. Jerzy Kurcek, „Sprawozdanie z działalności Wyższego Seminarium Duchownego Diecezji Kamieniecko-Podolskiej za rok akademicki 1998/99”, [w:] „Premislia Christiana”, t. VIII, Przemyśl 1999, s. 435-454, s. 435; Tenże, „Sprawozdanie z działalności Wyższego Seminarium Duchownego Diecezji Kamieniecko-Podolskiej za rok akademicki 2000/2001”, [w:] „Studia Catholica Podolia” Annus I (2002) Numerus 1, Gródek – Kamieniec Podolski, s. 39-59, s. 43-44; Tenże, „Sprawozdanie z działalności Wyższego Seminarium Duchownego Diecezji Kamieniecko-Podolskiej za rok akademicki 2001/2002”, [w:] „Studia Catholica Podolia” Annus II (2003) Numerus 2, Gródek – Kamieniec Podolski, s. 55-78, s. 59; Tenże, „Sprawozdanie z działalności Wyższego Seminarium Duchownego Diecezji Kamieniecko-Podolskiej za rok akademicki 2002/2003”, [w:] „Studia Catholica Podolia” Annus III (2004) Numerus 3, Gródek – Kamieniec Podolski, s. 47-90, s. 62; Tenże, „Sprawozdanie z działalności Wyższego Seminarium Duchownego Diecezji Kamieniecko-Podolskiej za rok akademicki 2003/2004”, [w:] „Studia Catholica Podolia” Annus IV (2005) Numerus 4, Gródek – Kamieniec Podolski, s. 43-79, s. 47, 57; Regina Przyłucka, „Zmarł ks. Andrzej Maciąg” // http://www.oaza.pl/dokument.php?id=1396
 

R.I.P.

 

opracował
ks. Witold Józef Kowalów

 

[„Wołanie z Wołynia” nr 1 (74) ze stycznia-lutego 2007 r., s. 27-29.]

Dekrety i nominacje (3 kwietnia 2007 roku)

Dekrety i nominacje

3 kwietnia 2007 roku J.E. Ks. Biskup Marcjan Trofimiak, ordynariusz rzymskokatolickiej diecezji łuckiej:

1. W uzgodnieniu z Księdzem Prowincjałem Zakonu Ojców Karmelitów, zgodnie z kan. 553 § 2 ta 554 § 2 Kodeksu Prawa Kanonicznego (dalej: KPK), swoim dekretem (L.dz. 049/07), z dniem 3 kwietnia bieżącego roku mianował Przewielebnego Ojca Leszka Koszlagę OC dziekanem łuckim na okres pięciu lat.

2. W uzgodnieniu z J.E. Abp Józefem Michalikiem, metropolitą przemyskim, zgodnie z kan. 475 § 1 i 477 § 1 KPK, swoim dekretem (L.dz. 050/07), z dniem 3 kwietnia bieżącego roku mianował Przewielebnego Księdza Jana Burasa wikariuszem generalnym diecezji łuckiej na okres pięciu lat. 

3. Zgodnie z odpowiednimi kanonami KPK, swoim dekretem (L.dz. 051/07) zwolnił Przewielebnego Księdza Tomasza Czopora z obowiązków wikariusza katedry łuckiej i administratora parafii pw. Trójcy Świętej w Zaturcach i parafii pw. Podwyższenia Krzyża Świętego w Torczynie.

4. Zgodnie z kan. 147, kan. 271 i kan. 523 KPK, swoim dekretem (L.dz. 052/07), z dniem 3 kwietnia bieżącego roku mianował Przewielebnego Księdza Tomasza Czopora proboszczem parafii pw. Podwyższenia Krzyża Świętego w Torczynie i parafii pw. Trójcy Świętej w Zaturcach.

 

Dekrety i nominaciji (3 kvitnja 2007 roku)

Декрети і номінації

3 квітня 2007 р. Єпископ Маркіян Трофим’як, ординарій Луцької Дієцезії Римсько-Католицької Церкви:

1. За узгодженням з Отцем Провінціалом Ордену Отців Кармелітів, згідно з кан. 553 § 2 та 554 § 2 Кодексу Канонічного Права, своїм декретом (№ 049/07), з днем 3 квітня поточного року призначив Всечесного Отця Лєшека Кошлягу ОС деканом Луцьким терміном на п’ять років.

2. За узгодженням із Його Виcокопреосвященством Юзефом Міхаліком, митрополитом Перемишльським, згідно з кан. 475 § 1 та 477 § 1 Кодексу Канонічного Права, своїм декретом (№ 050/07), з днем 3 квітня поточного року призначив Всечесного Отця Яна Бураса Генеральним Вікарієм Луцької дієцезії терміном на п’ять років.

3. Згідно з відповідними канонами ККП, своїм декретом (№ 051/07) звільнив Всечесного Отця Томаша Чопора від обов’язків вікарія Луцької катедри та адміністратора парафії Пресвятої Трійці в с. Затурці та парафії Воздвиження Всечесного Хреста у смт. Торчин.

4. Згідно з кан. 147, кан. 271 і кан. 523 Кодексу Канонічного Права, своїм декретом (№ 052/07) з днем 3 квітня поточного року призначив Всечесного Отця Томаша Чопора настоятелем парафії Воздвиження Всечесного Хреста у смт. Торчин і парафії Пресвятої Трійці у с. Затурці.


 

Arka 2007

PRAGNIENIE DIALOGU

Młodzieżowe Seminarium “Arka” w ławrze uniowskiej

W dniach od 30 sierpnia do 5 września 2007 r. w Ławrze Uspieńskiej w Uniowie, grekokatolickim klasztorze studytów kilkadziesiąt kilometrów na południowy-wschód od Lwowa, odbyło się II Międzynarodowe Seminarium Młodzieżowe “Arka”. Wzięli w nim udział chrześcijanie i przedstawiciele judaizmu, młodzi Polacy, Ukraińcy i Żydzi. Organizatorami tego spotkania byli: Federacja Organizacji Polskich na Ukrainie, Ogólnoukraińskie Centrum Badań Holocaustu “Tkuma” i Ukraiński Uniwersytet Katolicki we Lwowie.

Jednym z inicjatorów tego spotkania był prof. Adam Rotfeld, były minister spraw zagranicznych RP, który w czasie okupacji hitlerowskiej został uratowany przez braci Szeptyckich, bł. Klemensa i metropolitę Andrzeja, wśród wielu dzieci różnych narodowości. W sierpniu 2005 roku minister ufundował w krużganku ławry uniowskiej dziękczynną tablicę (jej tekst podajemy obok / poniżej). W spotkaniu wzięli udział m.in. dr Aaron Weiss z Jerozolimy, akademik Wadym Skuratiwśkyj z Kijowa, dr Oleh Turij z UUK we Lwowie, dr Adam Bajcar z Towarzystwa “Polska-Ukraina”, kand. nauk historycznych Ihor Szczupak z Centrum Badań Holocaustu “Tkuma” w Dniepropietrowsku, Switłana Petrowska przewodnicząca Ukraińskiego Towarzystwa Janusza Korczaka, kand. nauk historycznych Żanna Kowba z Narodowego Uniwersytetu Technicznego “KPI” w Kijowie, prof. Mieczysław Malawski ze Lwowskiej Akademii Sztuk Pięknych, prof. Barbara Weigl z Wyższej Szkoły Psychologii Społecznej w Warszawie i inni.

W pracach seminarium wzięło udział kilku duchownych. Ks. Witold Józef Kowalów, proboszcz parafii rzymskokatolickiej w Ostrogu (diecezja łucka) mówił o recepcji Janusza Korczaka na Ukrainie. Ks. Stefan Batruch, proboszcz parafii grekokatolickiej w Lublinie, przybliżył postać bł. Emiliana Kowcza, męczennika Majdanka.

W poszczególne dni seminarium tematem obrad były różne aspekty życia kulturalnego i duchowego Ukraińców, Polaków i Żydów. Nie pomijano trudnych momentów, gdy wzajemnie krzyżowały się dzieje tych narodów. Starano się wyłuskać pozytywne momenty solidarności między narodami i pomocy wzajemnej podczas II wojny światowej i szukano odpowiedzi na pytanie co należy robić by nie powtarzały się okropieństwa wojny światowej.

Ławra w Uniowie, podobnie jak kiedyś, jest obecnie ważnym ośrodkiem kultury duchowej i miejscem dialogu. Spod klasztoru wypływa źródło, woda z którego ma cudowne właściwości. Ławra uniowska przede wszystkim wzmacnia duchowo przybywających tu pielgrzymów i utwierdza współczesnych apostołów pojednania i jedności.

Seminarium młodzieżowe w ławrze w Uniowie, malowniczym zakątku Ukrainy, gdzieś w Europie będące spotkaniem młodych ludzi trzech narodów – polskiego, ukraińskiego i żydowskiego – jest małym wkładem w proces pojednania. Było to spotkanie studentów różnych specjalności, nie tylko humanistycznych, studentów z Zachodniej i Wschodniej Ukrainy. Było to spotkanie “dwóch Ukrain”. Kłamstwa faszystowskie i komunistyczne istnieją nadal – dlatego bardzo ważnym jest to, aby takie spotkania odbywały się. Obecnie nie ma nienawiści, są raczej nieporozumienia. Nie zabijali Niemcy, Rosjanie, Ukraińcy, Polacy, ale system faszystowski czy komunistyczny. Zbrodnie systemu komunistycznego do dziś nie zostały ukarane. Starsza mieszkanka Uniowa nazwała tutejszą ławrę arką, która ratowała ludzi i dalej spełnia tę rolę. W tym świętym miejscu odczuwa się spokój i nadzieję. Tak potrzeba obecnie siły, woli, dobra. Każdy przyjeżdżający tutaj może coś z tego zaczerpnąć dla siebie. Spotkania takie pokazują, że młodzi ludzie pragną dialogu, umieją się spotykać i wzajemnie słuchać.

ks. Witold Józef Kowalów

Uniów, 5 września 2007 roku

[“Wołanie z Wołynia nr 5 (78) z września-listopada 2007 r., s. 43-45.]

Kowczeh 2007

ПРАГНЕННЯ ДІАЛОГУ

Молодіжний семінар “Ковчег” в Унівській лаврі

Від 30 серпня до 5 вересня 2007 року, в Успенській лаврі в Уневі, греко-католицькому монастирі студитів, за кількадесят кілометрів на південний схід від Львова, відбувся ІІ Міжнародний молодіжний семінар “Арка”. У ньому взяли участь християни і представники іудаїзму, молоді поляки, українці та євреї. Організаторами цієї зустрічі були: Федерація Польських Організацій в Україні, Загальноукраїнський Центр Вивчення Голокосту “Ткума” та Український Католицький Університет у Львові.

Одним із ініціаторів цієї зустрічі був проф. Адам Ротфельд, колишній Міністр закордонних справ РП, який під час гітлерівської окупації був врятований братами Шептицькими, блаженним Климентієм і митрополитом Андреєм, разом із багатьма дітьми різних національностей. У серпні 2005 року, у аркадах Унівської лаври, міністр уфундував подячну таблицю (її текст подаємо нижче). У зустрічі взяли участь, зокрема, доктор Аарон Вайс із Єрусалиму, академік Вадим Скуратівський із Києва, доктор Олег Турій із Українського католицького університету у Львові, доктор Адам Байцар із Товариства “Польща-Україна”, канд. історичних наук Ігор Щупак із Центру Вивчення Голокосту “Ткума” у Дніпропетровську, Світлана Петровська – голова Українського товариства Януша Корчака, кандидата історичних наук Жанна Ковба з Національного технічного університету України (КПІ) у Києві, проф. Мечислав Малявський із Львівської академії мистецтв, проф. Барбара Вайгль із Вищої школи суспільної психології у Варшаві та інші.

У роботі семінару взяли участь кілька духовних осіб. О. Вітольд-Йосиф Ковалів, настоятель римо-католицької парафії в Острозі (Луцька дієцезія), говорив про рецепцію Януша Корчака в Україні. О. Стефан Батрух, настоятель греко-католицької парафії в Любліні, наблизив постать блаженного Еміліана Ковча, мученика Майданека.

Темою обговорень під час семінару були різні аспекти культурного і духовного життя українців, поляків та євреїв. Не обминали важких моментів, коли взаємно перехрещувалися історії цих народів. Намагалися виділити моменти солідарності між народами і взаємної допомоги під час ІІ світової війни і шукали відповіді на запитання, що потрібно робити, щоб не повторювалися жорстокості світової війни.

Лавра в Уневі, подібно як і колись, нині є важливим осередком духовної культури і місцем діалогу. З-під монастиря випливає джерело, вода з якого має чудотворні властивості. Унівська лавра, перед усім, духовно зміцнює прибуваючих сюди паломників і утверджує сучасних апостолів поєднання і єдності.

Молодіжний семінар в Унівській лаврі, мальовничому закутку України, десь у Європі, який був зустріччю молодих людей трьох національностей – польської, української та єврейської – є малим внеском у процес поєднання. Це була зустріч студентів різних факультетів, не лише гуманітарних, студентів із західної та східної України. Це була зустріч “двох Україн”. Фашистська та комуністична брехня існують і надалі – тому дуже важливим є те, щоб такі зустрічі відбувалися. Нині немає ненависті, є скоріше непорозуміння. Не вбивали німці, росіяни, українці, поляки, а фашистська чи комуністична системи. Злочини комуністичної системи до сьогодні не покарані. Старша мешканка Унева назвала тутешню лавру ковчегом, який рятував людей і надалі виконує цю роль. У цьому святому місці відчуваються спокій та надія. Так потрібні нині сили, воля, добро. Кожен, хто сюди приїжджає, може щось із цього почерпнути для себе. Такі зустрічі показують, що молоді люди прагнуть діалогу, вміють зустрічатися і слухати один одного.

о. Вітольд-Йосиф Ковалів

Унів, 5 вересня 2007 року

[“Волання з Волині ч. 5 (78) від вересня-жовтня 2007 р., стор. 43-45.]

Nowy Egzarchat UKGK (UA)

НОВИЙ ЕКЗАРХАТ УГКЦ

Крок до відновлення греко-католицької єпархії

у Луцьку

Папа Римський Бенедикт XVI затвердив і поблагословив рішення Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви заснувати новий архієпископський екзархат у Луцьку та призначити о. Йосафата-Олега Говеру, священика Тернопільсько-Зборівської єпархії, перший екзархом, уділяючи йому титулярний престол Цезаріани.

Новий екзархат називатиметься “Волинський”, і до нього входитимуть Волинська й Рівненська області. Осідок екзархату буде в Луцьку.

*

* *

О. Йосафат-Олег Говера народився 12 вересня 1967 р. у місті Івано-Франківську. Навчався у підпільній духовній семінарії й 30 травня 1990 р. отримав ієрейські свячення. Від 1996 до 1999 року навчався у Люблінському католицькому університеті. Після цього був віце-ректором Вищої духовної семінарії ім. Йосифа Сліпого. Упродовж 2004-2007 рр. навчався у Папському Східному інституті в Римі, де здобув ліценціат із пасторальної теології. О.-Й. Говера виконував обов’язки ректора духовної семінарії ім. Й. Сліпого.

*

* *

Створення нового екзархату УГКЦ у Луцьку – це крок до відновлення греко-католицької єпархії в Луцьку. Владика Луцький і Острозький Кирило Терлецький був одним із ініціаторів Берестейської Унії і разом із єпархією прийняв унію 2 травня 1594 року. Греко-Католицька Луцько-Острозька єпархія існувала від 2 травня 1594 р. до 1636 року і знову від 1702 р. до указу від 1795 р., відновлена буллою від 18 листопада 1798 р. у нових межах і знесена указом від 14 (25) березня 1839 року. У міжвоєнний період влада ІІ Речі Посполитої унеможливила о. Йосифу Боцяну очолити єпархію в Луцьку.

2 лютого 1931 року папа Пій ХІ призначив о. Миколая Чарнецького (1884-1959) титулярним єпископом Lebedus, а також Апостольським Візитатором вірних візантійсько-східного обряду Волині й Підляшшя. У 1939 році уніатський митрополит архієпископ Андрей Шептицький, маючи спеціальні повноваження, призначив його екзархом Волині, Підляшшя й Полісся. У 1939 році, після вторгнення совєтів, єпископ Миколай Чарнецький був змушений залишити Волинь і оселився в монастирі редемптористів у Львові. У 1946-1956 роках перебував у таборах Сибіру. З огляду на поганий стан здоров’я, був звільнений із каторги і повернувся до Львова, де до кінця життя, у міру своїх можливостей, виконував душпастирське і єпископське служіння. Помер 2 квітня 1959 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Беатифікований 27 червня 2001 р. Папою Римським Йоаном Павлом ІІ, у Львові, як мученик за християнську віру.

У період підпільного функціонування УГКЦ, 4 лютого 1963 р., в Москві митрополитом Йосифом Сліпим, о. Василій Велічковський (1903-1973), редемпторист східного обряду, був висвячений на Луцького єпископа. У 30-ті роки ХХ століття був членом конґрегації у Ковелі, будучи вчителем віри і місіонером на Волині. У 1942 року став ігуменом монастиря в Тернополі, де в 1945 році був заарештований і відправлений до Києва. Смертну кару замінили йому на 10 років примусових робіт. У 1955 році повернувся до Львова. Удруге був ув’язнений у 1969 році на три роки. Помер 30 червня 1973 року в Вінніпезі (Канада).

У 90-х роках ХХ століття на цьому терені постав волинський вікаріат. Обов’язки вікарія виконував о. Роман Бегей, настоятель парафії УГКЦ у Луцьку. У той час у багатьох містах, наприклад, у Ковелі, Рівному і Здолбунові були побудовані невеликі греко-католицькі церкви. На терені нового екзархату є близько 4 тис. греко-католиків і 14 парафій. Постійно тут працюють 10 священиків (5 єпархіальних і 5 ченців). У Володимирі-Волинському і Луцьку знаходяться василіанські монастирі.

Михайло Ковалюк

[“Волання з Волині ч. 1 (80) від січня-лютого 2008 р., стор. 3-4.]

Nowy Egzarchat UKGK (PL)

NOWY EGZARCHAT UKGK

Krok do odnowienia eparchii grekokatolickiej w Łucku

Papież Benedykt XVI zatwierdził i pobłogosławił decyzję Synodu Biskupów Ukraińskiego Kościoła Grekopkatolickiego założenia nowego arcybiskupiego egzarchatu w Łucku i mianował ks. Jozafata Oleha Gowerę, kapłana eparchii tarnopolsko-zborowskiej, pierwszym egzarchą udzielając mu stolicy tytularnej Cezariany.

Nowy egzarchat będzie się nazywał Wołyńskim i do niego wejdą obwody wołyński i rówieński. Rezydencją egzarchatu będzie Łuck.

*

* *

Ks. Jozafat Oleh Gowera urodził się 12 września 1967 r. w Iwano-Frankiwśku. Kształcił się w seminarium podziemnym i 30 maja 1990 r. otrzymał święcenia kapłańskie. Od 1996 do 1999 roku studiował na Katolickim Uniwersytecie Lubelskim. Następnie był wice-rektorem Wyższego Seminarium Duchownego im. Josyfa Slipyja. W latach 2004-2007 studiował w Papieskim Instytucie Wschodnim w Rzymie, gdzie zdobył licencjat z teologii pastoralnej. Ks. Jozafat Gowera wykonywał obowiązki rektora Wyższego Seminarium Duchownego im. Josyfa Slipyja.

*

* *

Stworzenie nowego egzarchatu UKGK w Łucku jest krokiem do odnowienia eparchii grekokatolickiej w Łucku. Władyka Łucki i Ostrogski Cyryl Terlecki był jednym z inicjatorów Unii Brzeskiej i wraz z eparchią przyjął unię w dniu 2 maja 1594 roku. Grekokatolicka eparchia (diecezja) łucko-ostrogska istniała od 2 maja 1594 r. do 1636 roku i ponownie od 1702 r. do ukazu z r. 1795, przywrócona bullą z 18 listopada 1798 r. w nowych granicach i zniesiona ukazem z 14 (25) marca 1839 roku. W okresie międzywojennym władze II Rzeczypospolitej uniemożliwiły ks. Josyfowi Bocianowi objęcie stolicy biskupiej w Łucku.

2 lutego 1931 roku papież Pius XI mianował ks. Mikołaja Czarneckiego (1884-1959) biskupem tytularnym Lebedus oraz Wizytatorem Apostolskim wiernych obrządku bizantyjsko-ukraińskiego na Wołyniu i Podlasiu. W 1939 roku unicki metropolita abp Andrzej Szeptycki na mocy specjalnych upoważnień mianował go egzarchą Wołynia, Podlasia i Polesia. W 1939 roku po wejściu Sowietów biskup Mikołaj Czarnecki zmuszony został do opuszczenia Wołynia i osiadł w klasztorze redemptorystów we Lwowie. W latach 1946-1956 przebywał w łagrach na Syberii. Ze względu na zły stan zdrowia został zwolniony z katorgi i wrócił do Lwowa, gdzie do końca życia w miarę możliwości pełnił posługę duszpasterską i biskupią. Zmarł 2 kwietnia 1959 r. we Lwowie. Pochowany jest na Cmentarzu Łyczakowskim we Lwowie. Beatyfikowany 27 czerwca 2001 r. przez papieża Jana Pawła II we Lwowie jako męczennik za wiarę chrześcijańską.

W okresie podziemnego funkcjonowania UKGK na biskupa łuckiego wyświęcony został 4 lutego 1963 r. w Moskwie przez metropolitę Josyfa Slipyja ks. Bazyli Wieliczkowski (1903-1973), redemptorysta obrządku wschodniego. W latach 30. XX wieku był członkiem kongregacji w Kowlu, będąc nauczycielem wiary i misjonarzem na Wołyniu. W 1942 roku został igumenem monastyru w Tarnopolu, gdzie w 1945 roku został aresztowany i odesłany do Kijowa. Wyrok śmierci zamieniono mu na 10 lat robót przymusowych. W 1955 roku powrócił do Lwowa. Po raz drugi został uwięziony w 1969 roku na trzy lata. Zmarł 30. VI 1973 roku w Winnipegu (Kanada).

W latach 90. XX wieku na tym terenie powstał wikariat wołyński. Obowiązki wikariusza wykonywał ks. Roman Begej, proboszcz parafii UKGK w Łucku. W tym czasie w wielu miastach – np. w Kowlu, Równem i Zdołbunowie – zostały wzniesione niewielkie cerkwie grekokatolickie. Na terenie nowego egzarchatu jest ok. 4 tys. grekokatolików i 14 parafii. Pracuje tu stale 10 kapłanów (5 diecezjalnych i 5 zakonnych). We Włodzimierzu Wołyńskim i Łucku znajdują się monastery bazyliańskie.

Michał Kowaluk

[“Wołanie z Wołynia” nr 1 (80) ze stycznia-lutego 2008 r., s. 3-4.]

Konsekracja kościoła w Chorostkowie k. Tarnopola (PL)

KONSEKRACJA

KOŚCIOŁA

W CHOROSTKOWIE

K. TARNOPOLA

W sobotę, 7 czerwca 2008 r., w Chorostkowie k. Tarnopola biskup pomocniczy archidiecezji lwowskiej Leon Mały konsekrował nowy kościół parafialny p.w. św. Michała Archanioła.

Pochodzący z tych terenów biskup łucki, Marcjan Trofimiak w homilii przypomniał, jak w 1965 roku dawny kościół w Chorostkowie z nakazu władz komunistycznych wysadzono w powietrze a w tym miejscu wybudowano dom kultury. Od tego czasu wierni dojeżdżali do pobliskich czynnych kościołów w Hałuszczyńcach i Borszczowie, gdzie on sam był proboszczem. Po upadku reżimu komunistycznego odrodziło się życie religijne także i w Chorostkowie. Nie mając własnej świątyni została zaadaptowana dawna kaplica cmentarna p.w. św. Mikołaja. Od 2003 roku rozpoczęto budowę nowej świątyni według projektu architekta Mikołaja Biłyka z Tarnopola. W tym czasie dla parafii został przekazany wizerunek św. Michała Archanioła, który poświęcił sługa Boży Jan Paweł II. Także kamień węgielny poświęcił papież Polak w czasie pielgrzymki do Lwowa Jana Pawła II, w czerwcu 2001 roku. Nowa świątynia, nawiązująca architektonicznie do przedwojennej wzniesiona przy wsparciu kardynała Mariana Jaworskiego.

Proboszcz złożył też podziękowanie ofiarodawcom, dawnym mieszkańcom Chorostokowa, którzy przybyli na uroczystości konsekracji. Wśród nich byli m. in.: o. Błażej Karaś OFM oraz Teresa Mirabella z Chicago. Budowę świątyni wsparli także Konferencja Biskupów USA oraz niemieckie dzieło pomocy “Renovabis”.

Konstanty Czawaga

[“Wołanie z Wołynia” nr 3 (82) z maja-czerwca 2008 r., s. 30.]

Konsekracja kostelu w Chorostkovi bilja Ternopolja (UA)

КОНСЕКРАЦІЯ КОСТЕЛУ В ХОРОСТКОВІ БІЛЯ ТЕРНОПОЛЯ

У суботу, 7 червня 2008 р., у Хоросткові біля Тернополя, єпископ-помічник Львівської архідієцезії Леон Малий консекрував новий парафіяльний костел св. Михаїла Архангела.

Луцький єпископ Маркіян Трофим’як, котрий походить із тих теренів, пригадав у проповіді, як у 1965 році колишній костел у Чорткові за наказом комуністичної влади висадили в повітря, а на тому місці вибудували Дім культури. Від того часу вірні доїжджали до діючих костелів, розташованих поблизу, в Галущицях і Борщові, де він сам був настоятелем. Після падіння комуністичного режиму, відродилося релігійне життя також і в Хоросткові. Не маючи власного храму, пристосували колишню цвинтарну каплицю св. Миколая. Від 2003 року розпочалося будівництво нового храму за проектом архітектора Миколи Білика з Тернополя. У той час для парафії було передано ікону св. Михаїла Архангела, яку посвятив Слуга Божий Йоан Павло ІІ. Наріжний камінь також посвятив Папа Римський-Поляк Йоан-Павло ІІ під час паломництва до Львова, у червні 2001 року. Новий храм, архітектонічно подібний до довоєнного, збудований при підтримці кардинала Мар’яна Яворського.

Настоятель подякував доброчинцям, колишнім мешканцям Хоросткова, котрі прибули на урочистість консекрації. Серед них були, зокрема: о. Блажей Карась OFM, а також Тереза-Мірабелла з Чикаго. Будівництво храму підтримали Конференція Єпископів США, а також німецьке діло допомоги “Renovabis”.

Костянтин Чавага

[“Волання з Волині ч. 3 (82) від травня-червня 2008 р., 30 стор.]

 

Święta

Piątek, I Tydzień Adwentu
Rok C, I
Dzień Powszedni albo wsp. św. Mikołaja, biskupa

Sonda

Kiedy powinna być Msza Święta wieczorna w czasie wakacji?

Powinna być o godzinie 18:00

Powinna być o godzinie 19:00

Jest to dla mnie bez różnicy


Licznik

Liczba wyświetleń:
10304456

Statystyki

Zegar