Menu

Polecamy strony

Wyszukiwanie

МИХАЙЛО ТУЧЕМСЬКИЙ

МИХАЙЛО ТУЧЕМСЬКИЙ

 

Михайло Тучемський (1872-1945) – відомий церковно-громадський діяч, краєзнавець і музейник Волині, один із останніх представників плеяди діячів вітчизняної культури із середовища волинського священства XIX - поч. XX ст.

М. А. Тучемський народився 5 (17) вересня 1872 року в сім'ї священика с. Понебель Рівненського повіту. Середню освіту здобув у Волинській духовній семінарії в Крем’янці, духівником якої на той час став його батько – священик Андрій Тучемський, ряд проповідей якого свого часу опублікували «Волынские епархиальные ведомости». Духовна семінарія на той час була – за відсутності вищих навчальних закладів на Волині – чи не головним місцевим осередком волинезнавства, в галузі якого плідно працювали семінарські викладачі Микола Теодорович, Григорій Крижановський, Феофіл Давидович, Петро Бєляєв та інші.

Після закінчення семінарії в 1893 році М. Тучемський кілька років викладав загальноосвітні предмети і церковний спів у Почаївській Лаврській 2-класній церковно-парафіяльній школі; водночас він керував лаврським хором, привернувши своєю регентською працею увагу тогочасного архієпископа Волинського і Житомирського Модеста (Стрельбицького), відомого знавця церковного співу, організатора краєзнавчих досліджень та музейної справи.

У 1896 році М. Тучемський отримав священницький сан і парафію в с. Загірці Крем’янецького повіту, ставиш водночаскерівником і законовчителем сільської церковно-парафіяльної школи. Організація ним зразкового церковного хору позацерковної духовні бесіди з парафіянами іззастосуванням «чарівного ліхтаря», запам’яталися місцевим селянам на багато десятиріч, про це свідчив у 1936 р. Крем’янецький часопис «Церква і нарід». Водночас у священика проявився хист і покликання до адміністративної сторони церковного і шкільного життя; його педагогічна праця в Загірцях була відзначена Волинською Єпархіальною Училищною Радою.

У 1904 році Михайло Тучемський став спостережником («наблюдателем») церковно-парафіяльних шкіл сусіднього з Крем’янеччиною Острозького повіту та водночас священиком Богоявленського собору в Острозі, в різні роки він був законовчителем присоборної парафіяльної школи, місцевих жіночого вищого початкового училища і чоловічої гімназії. Його освітньо-адміністративна праця полягала в розширенні церковно-парафіяльних шкіл у повіті, нагляді за будівництвом нових шкільних приміщень (деякі з них використовувалися за призначенням до наших днів), фінансовому і навчально-методичному забезпеченні шкіл, підборі та підготовці вчительських кадрів. Хотілося б тут згадати, що вчителі керованих М. А. Тучемським шкіл підтримували зв’язки із своїм спостережником навіть з окопів першої світової війни (унікальна колекція фронтових листів 1914-1917 p.p. вчителів Острозького повіту М. А. Течемському зберігається сьогодні у фондах Волинського краєзнавчого музею, над їх вивченням і публікацією працюють луцькі музейники). Серед найактивніших учасників революційних подій 1917-1920 p.p. в Острозі й повіті 2 – вчителі сільських шкіл, із середовища яких вийшли як керівники більшовицького повітового ревкому, так і антибільшовицького Кунівського повстання.

Сімнадцять років (з 1904 по 1921 р.) біографії М. А. Тучемського – майже четверта частина його життя – пов’язані з Острогом. Це був найбільш плідний період його діяльності, на якому не могла не виникнути особлива атмосфера колишнього домоначального града князів Острозьких. Збереження і популяризація пам’яток Острозької старовини на довгі роки визначили життя священика і педагога. М. А. Тучемський був серед ініціаторів перенесення в Острозький Богоявленський собор з києво-лаврських печер частки мощів преподобного Федора, князя Острозького. Ця знаменна для подальшого релігійно-громадського життя Оеірога подія, що відбулася в 1807 p., знайшла відображення у виданій М. А. Тучемським брошурі.

За активної участі М. А. Тучемського в місті відзначається 300-річчя з дня смерті засновника слов’яно-греко-латинської академії і друкарні в Осірозі князя Костянтина-Василя Острозького. Цей ювілей став поштовхом до заснування в Острозі релігійио-просвітницького, добродійного та науково-краезнавчого Братства імені князів Острозьких під покровом преподобного Федора, князя Острозького. Установчі збори Братства відбулися в лютому 1909 року, його статут затверджений Синодом і обнародуваний в Острозі в травні 1909 році, а вже в своєму першому річному звіті, опублікованому в 1910 ропі за підписом діловода Братства М. А. Тучемського, повідомлялося про перші значні справи новоствореного товариства - заснування давньосховища, наукової бібліотеки, організацію народних читань з історико-краєзванчих, релігійно-моральних і природничих питань. Організатором братства, головним ініціатором його просвітницької діяльності, насамперед, історико-краєзнавчої, пам’яткоохоронної й музейної, був М. А. Тучемський, про що одностайно свідчили як самі братчики, так і архітектор В. Г. Леонтович, польські музейники 1920-х pp. Головна заслуга М. А. Тучемського і очолюваного ним Братства імені князів Острозьких перед Острогом, Волинню, українським народом – врятування та реставрація унікальної пам’ятки замкової архітектури XIV ст. – Вежі Мурованої в Острозі, здійснена на народні пожертви, та відкриття в 11 приміщеннях у 1916 році, в день пам’яті князя Федора Острозького – 11 (24) серпня – історичного музею, що діє до сьогодні в складі створеного у 1981 р. на його основі Державного Історико-культурного заповідника м. Острога. В основу музейних колекцій лягли зібрані й підібрані для братського давньосховища під керівництвом і за безпосередньою участю М. Тучемського стародруки, рукописні книги, портрети, твори церковного мистецтва, архівні документи, інші старожитності, насамперед, пов’язані з родиною князів Острозьких та їх добою. З іменами М. Тучемського, як першого хранителя та керівника новоствореного музею, та студента Московської духовної академії М. Струменського пов’язаний початок систематичної науково-музейної праці в Острозі, зокрема, публікація в тому ж 1916 р. першого музейного каталогу, де був поданий спис рукописних книг.

М. А. Тучемський – автор кількох науково-популярних видань, присвячених історії Острога княжої доби, у передреволюційне десятиріччя він систематично друкувався у волинській духовній періодиці з історико-краєзнавчих, богословських, церковно-громадських і освітніх питань, висвітлював у своїх статтях і повідомленнях просвітницьку діяльність Братства імені князів Острозьких, сумлінно упорядкував братський архів.

У другій половині 1917 року М. А. Тучсмський займався передачею перковно-парафіяльних шкіл у відомство народної освіти. Як делегат від духовенства і мирян Острозького повіту, він приймає участь у роботі Всеукраїнського Православного Церковного Собору 1918 року в Кисві.

Після 1917 p. М. А. Тучемський змушений був відійти від керівництва Острозьким музеєм та участі в його безпосередній роботі. У 1921 р. він із сім’єю перебрався з Острога в с. Вербівсць Кременецького повіту, обійнявши посаду парафіяльного священика та законовчителя «повшехної» школи невдовзі отримав протоієрейський сан.

З середини 1920-х pp. (після прийняття ним польського громадянства у 1924 p.) М. А. Тучемський залучається керівником Волинсько-Крем’янецької єпархії до вищих церковно-адміністративних посад, стає кафедральним протоієреєм єпархіального центру м. Крем’янця, членом Волинської Духовної Консисторії, згодом і Передсоборного зібрання АПЦП. З 1934 р. митрофорний протоієрей М. А. Тучемський – найближчий співробітник архієпископа Волинського і Крем’янецького Олексія (Громадського), неодноразово супроводжує його у візитаційних поїздках по єпархії, залишивши цінні описи цих поїздок, які досі зберігають історико-краєзнавчий та етнографічний інтерес; це ж стосується записаних та опублікованих М. А. Тучемським проповідей, виголошених архієпископом.

Окремими виданнями – українською мовою – побачили світ книга М. Тучемського «По глухих закутках Волинського Полісся» (опис подорожі владики Олексія по північно-західній частині Ковельського повіту) та брошура «Життя і діяльність святого рівноапостольного князя Володимира та охрещення при ньому Руси-України», присвячена 950-річному ювілею цієї події (1938 р.).

Помер М. А. Тучемський 23 квітня 1945 року в м. Крем’яній, на 73 році життя.

Дев’ять десятків років тому священик-краєзнавець, громадський діяч, просвітитель стояв біля витоків відродження Острога, свідками якого ми стали напередодні 900-річчя ювілею міста. На клопотання краєзнавчої громадськості одна з міських вулиць в Острозі отримала ім’я Михайла Тучемського.

 

Микола Манько

 

 

Okładka

S. I Okładki

Święta

Wtorek, V Tydzień Wielkiego Postu
Rok B, II
Uroczystość św. Józefa, Oblubieńca Najśw. Maryi Panny

Sonda

Kiedy powinna być Msza Święta wieczorna w czasie wakacji?

Powinna być o godzinie 18:00

Powinna być o godzinie 19:00

Jest to dla mnie bez różnicy


Licznik

Liczba wyświetleń:
8784787

Statystyki

Zegar