Menu

Polecamy strony

Wyszukiwanie

JAN ANDRUSZEWICZ

1556 – 1567

 

Jan Andruszewicz (Andruszowicz, Androszewicz) jest najmniej znaną postacią w gronie XVI-wiecznych pasterzy diecezji łuckiej. Pochodził z litewskiego rodu rycerskiego, pieczętującego się prawdopodobnie her­bem Doliwa, i był być może synem cześnika litewskiego i starosty mielnickiego Mikołaja Sienkowicza Andruszewicza, a w takim razie bratem cześnika litewskiego Wojciecha (+ 1538), koniuszego litewskiego Mikoła­ja (młodszego) (+ 1548) oraz dworzanina królewskiego Stanisława Andruszewiczów. Nie wiemy dokładnie, gdzie się kształcił, ani jak przebie­gała jego kariera kościelna. Wydaje się wysoce prawdopodobne, iż imma­trykulowany w kwietniu 1526 r. w Akademii Krakowskiej “Ioannes Nicolai Androschewycz” jest z nim tożsamy. Dnia 28 III 1537 został Jan Andru­szewicz przyjęty do grona wileńskiej kapituły katedralnej, jednakowoż jako kanonik nadliczbowy, mający pobierać uposażenie z tzw. stołu biskupiego (canonicus ad mensam episcopalem). Z czasem (1538 ?) prze­szedł tamże na którąś z kanonii gremialnych. Posiadał również probost­wa w Mińsku (1537) i Lidzie (przed 1559). Poświadczone jest jego uczest­nictwo w synodzie diecezji wileńskiej, zwołanym przez ordynariusza Paw­ła Algimunta Holszańskiego, jaki odbył się 19 V 1538 w kościele św. Jana w Wilnie, a w którym uczestniczył także ówczesny biskup łucki Jerzy Chwalczewski. Kolejne dokumenty, w których występuje osoba ka­nonika Jana Andruszewicza, pochodzą z 8 IV 1542 i 25 II 1545. W tym drugim wymieniony jest on już jako nominat króla Zygmunta I Starego na bis­kupstwo kijowskie. Nominacja ta nastąpiła jeszcze przed 27 IX 1544, wtedy to bowiem monarcha zwrócił się do Stolicy Apostolskiej o udzielenie mu kanonicznej prowizji. Papież Paweł III uczynił zadość królewskiej prośbie dopiero wszakże 27 VIII 1546. Konsekratorem nowego biskupa mógł być ówczesny ordynariusz wileński Paweł Holszański.

Pasterzem peryferyjnej diecezji kijowskiej, niezbyt liczebnej gdy chodzi o parafie i wiernych, był Jan Andruszewicz przez dziesięć lat (1546-1556). Przebieg jego rządów  tamże nie stał się jak dotąd przedmiotem źródłowej analizy - podobnie zresztą, jak i w odniesieniu do okresu zasiadania na biskupstwie łuckim. Imię Jana Andruszewicza wi­dnieje na dokumencie tzw. II statutu litewskiego w r. 1563. Nadal też aktywny był on w tych latach jako członek wileńskiej kapituły katedralnej. M.in. w r. 1555 witał w Wilnie (gdzie zdaje się zwykle przebywał) przy­bywającego z wizytą nuncjusza papieskiego Alojzego Lippomano, który jednak nie wyrobił sobie o nim zbyt dobrej opinii i w swej relacji dla Stolicy Apostolskiej scharakteryzował go jako człowieka “di poco valore” (tj. mało wartościowego).

Ordynariuszem łuckim został Jan Andruszewicz po translacji do Wilna Waleriana Protasewicza. Papież Paweł IV zatwierdził jego przenosiny 13 IV 1556. W tymże samym roku, we wrześniu, odbył się w Łowiczu synod prowincjonalny z udziałem nuncjusza apostolskiego, na którym nowego pasterza diecezji łuckiej reprezentował archidiakon kapituły katedralnej Jan Rzeczycki. Zmarł Andruszewicz (po około jedenastoletnich rządach) na przełomie r. 1566/1567 – być może już w pierwszych dniach roku 1567, skoro w listach z 30 I i 19 II t.r. król Zygmunt II August wspomina o nim jako o niedawno (w ostatnich dniach) zmarłym.

 

Krzysztof Rafał Prokop

 

[Krzysztof Rafał Prokop, „Sylwetki biskupów łuckich”, Biały Dunajec – Ostróg 2001, s. 50-52.]

 

[„Wołanie z Wołynia” nr 4 (89) z lipca-sierpnia 2009 r., s. 47-48.]

 

 

 

ЯН   АНДРУШЕВИЧ

1556 – 1567

 

Ян Андрушевич (Андрушович, Андрошевич) найменш відома постать у ґроні пастирів Луцької дієцезії ХVI століття. Походив із Литовського лицарського роду, який, імовірно, мав печатку гербу Доліва, і, можливо, був сином Литовського підчашого і Мельницького старости Миколи Сєнковіча-Андрушевича, а тому братом Литовського підчашого Войцеха († 1538), Литовського конюшого Миколая (молодшого) († 1548), а також королівського дворянина Станіслава Андрушевичів. Не знаємо детально де здобував освіту ані того як формувалася його Церковна кар’єра. Досить правдоподібним здається те, що імматрикульований у квітні 1526 року в Краківській Академії Ioannes Nicolai Androschewycz тотожний із ним. 28 березня 1537 року Ян Андрушевич був прийнятий до ґрона Віленського катедрального капітулу, однак, як понадурочний канонік, який мав утримуватися з так званого єпископського столу (canonicus ad mensam episcopalem). З часом (1538?) перейшов туди на одну з греміальних каноній. Також мав настоятельства у Мінську (1537) та в Ліді (до 1559). Засвідчена його участь у синоді Віленської дієцезії, що був скликаний ординарієм Павлом-Альгімунтом Гольшанським, який відбувся 19 травня 1538 року в костелі св. Яна у Вільні та в якому також брав участь тодішній Луцький єпископ Єжи Хвальчевський. Чергові документи, в яких виступає особа каноніка Яна Андрушевича походять із 8 квітня 1542 року та з 25 лютого 1545 року. У другому документі  він згаданий уже як номінант короля Зиґмунда І Старого на Київське єпископство. Ця номінація наступила ще перед 27 вересням 1544 року, тому що це тоді монарх звернувся до Апостольської Столиці з проханням вділити йому канонічну провізію. Папа Римський Павло ІІІ задовольнив королівське прохання лише 27 серпня 1546 року. Консекратором нового єпископа міг бути тодішній Віленський ординарій Павло Гольшанський.

Пастирем периферійної Київської дієцезії, недуже чисельної, якщо йдеться про парафію і вірних, був Ян Андрушевич протягом десяти років (1546-1556). Його урядування там не стало до цього часу предметом детального аналізу, зрештою, так само як і в період урядування в Луцькому єпископстві. Ім’я Яна Андрушевича видніється на документі так званого ІІ Литовського статуту від 1563 року. У ці роки був він надалі активним членом Віленського катедрального капітулу. Зокрема, у 1555 році вітав у Вільні (де за звичай резидував) Алоїза Ліппомано, папського нунція, що прибував туди і в якого не склалося доброї думки про Яна Андрушевича. У своєму звіті до Апостольської Столиці охарактеризував його як людину di poco valore (тобто маловартісну).

Луцьким ординарієм Ян Андрушевич став після переводу до Вільна Валеріана Протасевича. Папа Римський ІV затвердив його переведення 13 квітня 1556 року. У вересні того ж року, у Ловичі, відбувся провінційний синод за участю апостольського нунція, під час якого нового пастиря Луцької дієцезії представляв архидиякон катедрального капітулу Ян Жечицький. Помер Андрушевич (майже після одинадцятилітнього урядування) на переломі 1566/1567 років, можливо, вже в перші дні 1567 року, тому що в листах від 30 січня та 19 лютого цих років король Зиґмунд ІІ Август згадує про нього як про недавно (на днях) померлого.

 

Кшиштоф-Рафаїл Прокоп

 

[Krzysztof Rafał Prokop, „Sylwetki biskupów łuckich”, Biały DunajecOstróg 2001, s. 50-52.

 

З польської переклала

Ірина Андрощук

 

[“Волання з Волині”, ч. 3 (88) від липня-серпня 2009 р., стор. 48-47.]

 

 

 

Święta

Środa, XXXII Tydzień zwykły
Rok B, II
Wspomnienie św. Benedykta, Jana, Mateusza, Izaaka i Krystyna, pierwszych męcz. Polski

Sonda

Kiedy powinna być Msza Święta wieczorna w czasie wakacji?

Powinna być o godzinie 18:00

Powinna być o godzinie 19:00

Jest to dla mnie bez różnicy


Licznik

Liczba wyświetleń:
9981635

Statystyki

Zegar