Olga Pasiecznik

PIEŚNI KURPIOWSKIE

Głównie myślałam o zachowaniu idiomu ludowego, chciałam nie tyle wyciągnąć sens ludowego tekstu, ile pójść za archaizmami linii melodycznej. Starałam się zachować naiwną prostotę. Poszłam tym tropem i zrealizowane wówczas nagranie dostało “Fryderyka”, czego się nie spodziewałam. Była to dla mnie ogromna satysfakcja, bo nie urodziłam się przecież w tej kulturze, a wraz z pracą nad cyklem, poznawaniem go, wchodzeniem w ten świat – kurpiowska kultura stała mi się bardzo bliska.

Potem włączałam “Pieśni...” do rozmaitych programów, koncertów w Polsce i. głównie, za granicą. Zauważyłam, że zawsze podobają się publiczności, nawet bez tłumaczenia wszyscy wiedzą, o co w nich chodzi. Z czasem zaczęłam wykonywać je inaczej. Im bardziej kraj, w którym śpiewałam, był odległy od Polski, tym bardziej zaczynałam się w tych pieśniach dopatrywać czegoś nowego.

I odkryłam w nich drugą stronę. Stało się to w momencie, gdy słuchałam, jak moja siostra, pianistka, z którą występuję, ćwiczyła akompaniamenty. To było mocne doświadczenie, całkowicie przestawiło moje słyszenie “Pieśni kurpiowskich”; uświadomiłam sobie, ze akompaniament jest niezależnym, osobnym utworem – bogatym i dramatycznym. Nagle zrozumiałam, że Szymanowskiemu w ogóle nie chodziło o to, żeby w tych pieśniach była podkreślona ludowość i prostota – to tylko jeden z elementów układanki, który składa się na sens tej muzyki. Szymanowski Chciał zrobić z każdej z pieśni dramatyczną scenę. Zrozumiałam, że do tej interpretacji trzeba dodać teatralność, wyciągnąć ze słów i dźwięków teatr, który też jest w nich zawarty. Wtedy, wychodząc od partii akompaniamentu, a także od linii głosowej, zaczęłam doszukiwać się w nich dramatyczności, strony teatralnej. W tej chwili śpiewam “Pieśni kurpiowskie” zupełnie inaczej. Nawet kilka lat temu jeden z polskich krytyków zarzucił mi, że robię z nich wyłącznie teatr, a zapominam o prostocie i ludowości...

OLGA PASIECZNIK (Pasichnyk) urodziła się na Ukrainie. Córka Ihora Pasicznyka, rektora Uniwersytetu Narodowego “Akademia Ostrogska”. Jest śpiewaczką mającą w dorobku ponad 30 płyt i występy z najlepszymi światowymi orkiestrami. Jej nagranie “Pieśni kurpiowskich” Szymanowskiego z 1997 r. zostało uhonorowane“Fryderykiem”.

Powyższy tekst został napisany z okazji Roku Karola Szymanowskiego i po raz pierwszy opublikowany w specjalnym dodatku do krakowskiego “Tygodnika Powszechnego” (“Tygodnik o Szymanowskim. Dodatek z okazji Roku Karola Szymanowskiego”, Kraków, 7 października 2007 r., s. 7).

[“Wołanie z Wołynia” nr 3 (82) z maja-czerwca 2008 r., s. 42-43.]

Olha Pasicznyk

КУРПІВСЬКІ ПІСНІ

“Курпівські пісні” (“Pieśni kurpiowskie”) Кароля Шимановського є одним із найважливіших творів у моєму житті. Пізнала їх у 1996 р., коли готувалася до їх запису для фірми “Musicon”. Раніше співала “Pieśni księżniczki z baśni”, інші цикли Шимановського, але по “Курпівські пісні” сягнула вперше. Від першого разу, коли побачила ноти, закохалася у цю музику.

В основному думала про збереження народних ідіомів, хотіла не стільки зберегти сенс народного тексту, скільки піти за архаїзмами мелодійної лінії. Старалася зберегти наївну простоту. Пішла цим шляхом і виконаний тоді запис дістав нагороду “Fryderyka”, чого не сподівалася. Це було для мене великим задоволенням, бо не народилася в цій культурі, а з працею над циклом і пізнаванням його, входила у той світ – курпівська культура стала мені дуже близькою.

І відкрила в них другий бік. Це сталося в момент, коли слухала, як моя сестра, піаністка, з котрою виступаю, тренувалася акомпанувати. Це було сильне пережиття, яке цілковито перемінило моє відношення до слухання “Курпівських пісень”, усвідомила собі, що акомпанемент є незалежним, окремим твором – багатим і драматичним. Враз зрозуміла, що Шимановському взагалі не йшлося про те, щоб у цих піснях були підкреслені народність і простота – це лише один із елементів укладанки, який визначає сенс цієї музики. Шимановський хотів зробити з кожної пісні драматичну сцену. Зрозуміла, що до цієї інтерпретації потрібно додати театральність, витягнути із слів і звуків театр, який також в них укладений. Тоді, виходячи з партії акомпанементу, а також від голосової лінії, почала шукати в них драматичність, театральність. Нині співаю “Курпівські пісні” завсім інакше. Навіть кілька років тому один із польських критиків зробив мені закид, що роблю з них виключно театр, а забуваю про простоту і народність...

Ольга ПАСІЧНИК народилася в Україні. Дочка Ігоря Пасічника, ректора Національного університету “Острозька академія”, і Ядвіги. Співачка, яка має в доробку більше 30 компактдисків і виступи з найкращими світовими оркестрами. Її запис “Курпівські пісні” Шимановського від 1997 р. отримав премію“Fryderyk”.

Вищезгаданий текст написаний з нагоди Року Кароля Шимановського і вперше опублікований у спеціальному додатку до краківського “Tygodnika Powszechnego” (“Tygodnik o Szymanowskim. Dodatek z okazji Roku Karola Szymanowskiego”, Краків, 7 жовтня 2007 р., стор. 7).

[“Волання з Волині” ч. 3 (82) від травня-червня 2008 р., 42-43 стор.]