“WOŁYNIAK. LEGENDA PRAWDZIWA”

Film został zrealizowany przez Wydawnictwo “Sztafeta” i Telewizję Kablową “Stella” w Stalowej Woli oraz Instytut Pamięci Narodowej Oddział Rzeszów. Narratorami są w nim Dionizy Garbacz, reżyser i scenarzysta, i dr Krzysztof Kaczmarski z IPN w Rzeszowie. Występują też nieliczni już świadkowie – partyzanci z oddziału “Wołyniaka”, jego narzeczona, dopełniając słowami portret filmowego bohatera, podkreślając jego odwagę, wolę walki, wyjaśniając okoliczności jego działalności. Realizatorzy filmu wędrują śladami działalności partyzanckiej “Wołyniaka”, a także miejsc uwięzienia bohatera i jego pochówku. Mają oni nadzieję, że film będzie pełnił ważną rolę edukacyjną, przybliżając młodzieży współczesną historię regionu i Polski.

Józef Zadzierski (ur. w Kostopolu w 1923 r., zm. 29 grudnia 1946 r. we wsi Szegdy), uczeń lwowskiego Korpusu Kadetów, w czasie II wojny światowej jako żołnierz Samodzielnej Grupy Operacyjnej “Polesie”, dowodzonej przez gen. Franciszka Kleeberga, brał udział w bitwie pod Kockiem. W Warszawie na tajnych kompletach uzyskał maturę i ukończył podziemną podchorążówkę w Dańkowie. Kolejno był żołnierzem oddziału Jana Kamera “Bolesława” oraz oddziału NOW-AK por. Franciszka Przysiężniaka “Ojca Jana”, w szeregach którego brał udział w potyczkach z Niemcami i Ukraińcami, wyróżniając się odwagą, a następnie zorganizował w okolicach Leżajska oddział dyspozycyjny Komendy Okręgu Rzeszów NOW. Nowy oddział partyzancki założył po ucieczce z transportu żołnierzy Polskiego Państwa Podziemnego do obozu w Związku Sowieckim. Jego oddział m.in. walczył z grupami UPA i strzegł polskich wsi na Zasaniu przed atakami ukraińskimi. Podczas ofensywy Sowietów w lipcu 1944 r. przeprowadził wojska przez San, przyczyniając się do uratowania Leżajska od zniszczenia. 19 marca 1945 r., dzięki jego dowództwu, oddziały NOW rozgromiły ukraińsko-sowiecki atak na Kuryłówkę, a 7 maja 1945 r. pokonały pod Kuryłówką ekspedycję NKWD. Pochowany został konspiracyjnie na cmentarzu w Tarnawcu.

Alicja Trześniowska

[“Wołanie z Wołynia” nr 2 (81) z marca-kwietnia 2008 r., s. 46-47.]

Zobacz także biogram Józefa Zadzierskiego w Wikipedii:

“ВОЛИНЯК. ПРАВДИВА ЛЕГЕНДА”

Фільм був реалізований Видавництвом “Естафета” і кабельним телебаченням “Стелла” у Стальовій Волі, а також Інститутом Національної Пам’яті (ІНП) Відділ Ряшів. Оповідачами виступають: режисер і сценарист Діонізій Ґарбач і доктор Кшиштоф Качмарський з ІНП у Ряшеві. Виступають також нечисельні вже свідки – партизани з загону “Волиняка”, його наречена, доповнюючи словами портрет героя фільму, підкреслюючи його відвагу, волю до боротьби, розкриваючи деталі його діяльності. Реалізатори фільму мандрують слідами партизанської діяльності “Волиняка”, а також місць ув’язнення героя та його поховання. Вони мають надію, що фільм буде виконувати важливу освітню роль, ознайомлюючи ближче молодь із сучасною історією реґіону і Польщі.

Юзеф Задзерський (нар. у Костополі в 1923 році, пом. 29 грудня 1946 року в селі Шегди), учень Львівського Корпусу Кадетів, під час ІІ світової війни, будучи солдатом Самостійної Операційної Групи “Полісся”, якою командував ген. Франциск Клеберг, брав участь у битві під Коцьком. У Варшаві, під час підпільного навчання, отримав атестат зрілості й закінчив підпільну школу підхорунжих у Данькові. Потім був солдатом загону Яна Камера “Болеслава”, а також відділу НВО-АК пор. Франциска Присяжнюка “Отця Яна”, у рядах котрого брав участь у сутичках з німцями та українцями, виділяючись відвагою, потім організував в околицях Лежайська диспозиційний відділ Командування Округу Ряшів НВО. Новий партизанський загін заснував після втечі з транспорту солдат Польської Підпільної Держави до табору в Радянському Союзі. Його загін воював, зокрема, з групами УПА і захищав польські села на Засянні від українських нападів. Під час наступу совєтів в липні 1944 року перевів війська через Сян, приєднуючись до врятування Лежайська від знищення. 19 березня 1945 року, завдяки його командуванню, загони НВО розгромили українсько-совєтський напад на Курилівку, а 7 травня 1945 року перемогли під Курилівкою експедицію НКВД. Похований був у конспірації на цвинтарі в Тарнавці.

[“Наш щоденник” (Варшава), “Nasz Dziennik” (Warszawa), ч. 44 (3061) від 21 лютого 2008 року, с. 10.]

[“Волання з Волині” ч. 2 (81) від березня-квітня 2008 р., стор. 46-47.]