Menu

Polecamy strony

Wyszukiwanie

Lubieszowskie jubileuszowe (pl)

LUBIESZOWSKIE   JUBILEUSZE

Rok 2007 w życiu rzymskokatolickiej wspólnoty Lubieszowa szczególny – to rok jubileuszy. Jednym z najważniejszych jubileuszy kościoła pw. Świętych Cyryla i Metodego jest 250. rocznica rozpoczęcia budowy świątyni. 4 lutego 1757 roku został poświęcony kamień węgielny fundamentu świątyni. Poświęcenia dokonał rektor lubieszowskiego kolegium pijarów. Został odprawione uroczyste nabożeństwo.
A wszystko rozpoczęło się tak. W połowie XVIII wieku, a dokładniej w 1757 roku kasztelan bracławski Jan Antoni Czarnecki i jego żona Felicja Czosnowska, którzy zostali właścicielami Lubieszowa, zaproponowali założenie tutaj klasztoru Ojców Kapucynów, którzy przybyli do Lubieszowa w maju tegoż roku i ogłosili w kościele pijarów o stworzeniu nowej fundacji.
W słowniku polskich kapucynów (opracowanym przez Korneliusza Gadacza), tak mówi się o tym katolickim zakonie:
„Kapucyni – gałąź zakonu franciszkanów. Nazwę zakonnicy otrzymali od ostro zakończonego kaptura (z włoskiego cappucio). Przyszywano go na stałe do habitó z grubego sukna, w których chodzili zakonnicy, przepasawszy się sznurem. Zakon Kapucynów powstał w 1525 roku w Italii i szybko szerzył się w krajach Europy Zachodniej. Często występował on w charakterze misyjnym, jak to miało miejsce na terenach Polski, zamieszkałych przez Ukraińców i Białorusinów”.
Niedaleko od pałacu Czarneckich, w miejscu wyznaczonym przez łuckich architektów i hierarchów, została wydzielona działka pod wzniesienie nowego klasztoru. Miał on nosić imię reformatora Kościoła Powszechnego początku XVIII wieku św. Franciszka z Asyżu. Wznoszenie świątyni trwało 29 lat. Poświęcenie miało miejsce w 1786 roku, którego dokonał łucki bp pomocniczy Jan Kaczkowski.
W ciągu dwóch i pół stulecia zaznał wszystkiego i jego ściany mogłyby bardzo wiele opowiedzieć . To i wielki pożar, który strawił Lubieszów w 1817 roku, nie ominął i klasztoru OO. Kapucynów. Klasztor był na tyle zniszczony, że na jego odbudowę potrzebne były wielkie środki. W 1829 roku przedstawiciel prowincji ruskiej Zakonu OO. Kapucynów Jan Skarżewski wziął  się do dzieła przywrócenia klasztoru do stanu pierwotnego, ale niestety nie udało się zakończyć remontu w związku z polskimi powstaniami w latach 1830-1831, co dało możliwość rosyjskiemu carowi Mikołajowi I powód do zamknięcia klasztoru.
Dopiero w 1926 roku kościół i klasztor zwrócono i rozpoczęto remont. Od 1936 roku był tu postulat dla kandydatów do wschodniej gałęzi Zakonu Kapucyńskiego. Przy kościele istniał przytułek dla sierot i Przychodnia Dobrego Samarytanina i dwie filie duszpasterskie w wioskach Uhrynicze i Sądcze. Przełożonym był o. Cyryl Fermont – członek holenderskiej prowincji prowincji Braci Mniejszych Kapucynów.
Ściany klasztoru mogłyby opowiedzieć o bratobójczej wojnie w latach 1941-1945. O przelanej niewinnej krwi naszych współmieszkańców. Klasztor był świadkiem bezsensownego i barbarzyńskiego zniszczenia jednego z piękniejszych kościołów Europy Zachodniej – kościoła OO. Pijarów. Czego tylko nie było w ścianach klasztoru – niemiecka forteca podczas wojny, magazyn ziarna, zakład energetyczny, sala sportowa, a nawet sąd, prokuratura i milicja.
Ale on doczekał się, a razem z nim doczekali się i wierzący, kiedy dzięki cudownemu zbiegowi okoliczności, cudownemu zrządzeniu Opatrzności Bożej, 28 września 1990 roku powraca do Lubieszowa, aby rozpalić nie zgasły jeszcze ogień jedności chrześcijańskiej, śp. o. Jan Paweł Mucharski, który do 1939 roku pracował w tym klasztorze.
Jan Paweł Mucharski członek Zakonu Braci Mniejszych Kapucynów otrzymał wykształcenie filozoficzno-teologiczne. Później studiował na wydziale socjologii Uniwersytetu Warszawskiego. Tylko dzięki jego uporowi, umiejętnościom i dyplomacji piętnaście lat temu, 21 kwietnia 1992 roku, przedstawiciel prezydenta Ukrainy w obwodzie wołyńskim W.I. Błażenczuk zwrócił kościół jego prawowitym właścicielom. 28 sierpnia 1992 roku odbyło się uroczyste otwarcie kościoła pw. „równych apostołom nauczycieli słowiańskich” Świętych Cyryla i Metodego. Uroczystej Mszy św. przewodniczył o. Jan Paweł Mucharski.
Po raz pierwszy, po wielu latach, w ścianach świątyni zabrzmiało Słowo Boże. Te trzy jubileuszowe daty – 4 lutego 1757 r., 21 kwietnia 1992 r., 28 sierpnia 1992 r., – pozostaną w historii tego kościoła, w historii Lubieszowa.

Wiktor Chomicz

Z ukraińskiego przełożyła
Łucja Zalewska

[„Wołanie z Wołynia” nr 2 (75) z marca-kwietnia 2007 r., s. 46-47.]


 

Lubesziwśki juvileji (ua)

ЛЮБЕШІВСЬКІ   ЮВІЛЕЇ

2007 рік у житті римо-католицької громади Любешова особливий – це рік ювілеїв. Одним із найважливіших ювілеїв любешівського костелу св. Кирила і Мефодія є 250-річниця початку будівництва храму. 4 лютого 1757 року був освячений наріжний камінь фундаменту храму. Освячення провів ректор Любешівського колегіуму піярів. Тут же було відправлене урочисте богослужіння.
А починалося все так. Всередині XVIII століття, а точніше в 1757 році брацлавський каштелян Ян-Антоній Чарнецький і його дружина Феліціяна Чосновська, які стали власниками Любешова, запропонували закласти тут монастир Отців Капуцинів, які прибули до Любешова в травні того ж року і оголосили в костелі піярів про створення нової фундації.
У словнику польських капуцинів (упорядник Корнелій Гадач) так говориться про цей католицький орден:
“Капуцини – гілка ордену францисканців. Найменування монахи одержали за гостроконечний капюшон, каптур (від італійського cappucio). Він наглухо пришивався до ряс із грубого сукна, у якій ходили монахи, підперезавшись мотузкою. Орден капуцинів виник у 1525 році в Італії і швидко поширився в країнах Західної Європи. Часто він виступав у місіонерській ролі, як це було на теренах Польщі, заселених українцями і білорусами”.
Недалеко від палацу Чарнецьких, у визначеному луцькими архітекторами та ієрархами місці, було відведено ділянку під спорудження нового монастиря. Він мав носити ім’я реформатора Вселенської церкви початку  XVIII століття св. Франциска Ассізького. Будівництво тривало 29 років. Освячення відбулося в 1786 році, яке провів Луцький єпископ-помічник Ян Качковський.
За два з половиною століття зазнав всього, і його стіни могли б розповісти багато-багато. Це і величезна пожежа, яка охопила Любешів у 1817 році, яка не оминула і монастир капуцинів. Монастир був настільки знищений, що на відбудову потрібні були дуже великі затрати. У 1829 році представник руської провінції чину капуцинів отець Ян Скаржевський взявся привести монастир до первинного стану, але, на жаль, закінчити ремонт не вдалося у зв’язку з польськими повстаннями в 1830-1833 роках, що дало російському цареві Миколі І привід закрити монастир.
Лише в 1926 році костел і монастир повернуто і розпочато закінчення ремонту. Від 1936 року тут була семінарія монахів-місіонерів східного обряду. При костелі існував притулок для дітей-сиріт та медпункт Доброго Самарянина і два душпастирські філіали в селах Угриничі та Судче. Протоігуменом був отець Кирило Фермонт – член Нідерландської Провінції Братів-Капуцинів Менших.
Стіни монастиря могли б розповісти про братовбивчу війну в 1941-1945 роках, про пролиту невинну кров наших односельців. Монастир був свідком безглуздого, варварського знищення одного із кращих костелів Західної Європи – костелу піярів. Що тільки не було в стінах монастиря – це і німецька фортеця під час війни, і зерносклад, і електростанція, і спортзал, і суд, і прокуратура, і міліція.
Але він діждався, разом діждалися і віруючі, коли за чудовим збігом обставин, чудесною волею Божого Провидіння, 28 вересня 1990 року, повертається в Любешів, щоб розпалити ще не згаслий вогонь християнського єднання, бл. пам’яті о. Ян-Павло Мухарський, котрий до 1939 року працював у цьому монастирі.
Ян-Павло Мухарський – член Ордену Братів Менших Капуцинів одержав філософсько-богословську освіту. Пізніше навчався на факультеті соціології Варшавського університету. Тільки завдяки його наполегливості, вмінню, дипломатичності, п’ятнадцять років тому,  21 квітня 1992, року представник президента України у Волинській області В. І. Блаженчук повернув костел його законним господарям. 28 серпня 1992 року відбулося урочисте відкриття храму на честь рівноапостольських слов’янських вчителів св. Кирила і Мефодія. Святкову св. Месу супроводжував о. Ян-Павло Мухарський.
Вперше, після багатьох років, у стінах костелу прозвучало Боже Слово. Ці три ювілейні дати – 4 лютого 1757 р., 21 квітня 1992 р., 28 серпня 1992 р. – залишаться в історії храму, в історії Любешова.

Віктор Хомич

[“Волання з Волині” ч. 2 (75) від березня-квітня 2007 р., стор. 46-47.]


 

Święta

Wtorek, XXVII Tydzień zwykły
Rok B, II
Dzień Powszedni

Sonda

Kiedy powinna być Msza Święta wieczorna w czasie wakacji?

Powinna być o godzinie 18:00

Powinna być o godzinie 19:00

Jest to dla mnie bez różnicy


Licznik

Liczba wyświetleń:
9776835

Statystyki

Zegar