Menu

Polecamy strony

Wyszukiwanie

12. Kalendarna reforma

12. КАЛЕНДАРНА РЕФОРМА
– ЗАПРОВАДЖЕННЯ ГРИГОРІАНСЬКОГО КАЛЕНДАРЯ.
– КАЛЕНДАРНИЙ НЕСПОКІЙ В ОСТРОЗІ.

 Уже більше 400. років триває дискусія на тему: чи варто українській церкві (церквам) перейти на григоріанський календар? Навколо запровадження григоріанського календаря була розгортана велика полемічна боротьба. Суперечки стосовно впровадження григоріанського календаря живі до сьогодні. За словами Івана Огієнка існує “календарна прірва між православним Сходом та католицьким Заходом, прірва, не засипана й сьогодні”.
25 лютого 1918 р. Центральна Рада оголосила про введення в Україні григоріанського календаря. Але, хоча наша країна живе за григоріанським календарем, то Українська Греко-Католицька та Православна Церкви живуть за юліанським календарем. Римо-Католицька Церква, зрозуміло, живе за григоріанським календарем. Протестанти – по-різному.
Хорватська Православна Церква, на відміну від сербської, перейшла на григоріанський календар. Також в Польщі деякі православні парафії святкують за григоріанським календарем, але більшість тримається юліанського календаря.
Ось один з голосів такої дискусії, яка відбулася на “Форумі Рідного Міста”:
“Трапляються дивні речі:
– Перед Різдвом є великий піст. Однак весь народ активно святкує 1 січня Новий рік.
– Звичайно, 14 січня більшість не забуває святкувати ще раз Новий рік. Тому виникли не зовсім коректні поняття “новий Новий рік” і “старий Новий рік”.
– Січень – місяць квартальної та річної бухгалтерської звітності. Так виходить, що підприємці та бухгалтери – не люди. Усі навколо три тижні гуляють, а їм – зводити дебет з кредитом та заповнювати купу безглуздих звітів.
Так може варто українській церкві (церквам) перейти на григоріанський календар. Тоді вище згадані проблеми відпадуть. Крім того, це міг би бути поштовх для об’єднання українських церков у єдину українську церкву з вигідними відмінами від російської церкви (приклад, хорватська церква на відміну від сербської перейшла на григоріанський календар)” [1].

 Не хочу тут говорити про плюси і мінусу календарної реформи, але думаю, що варто посвятити дещо уваги цій темі, яка вже стільки сторіч тривожить християн. Проблема навколо календаря є однією із розбіжностей між різними конфесіями християн, яка становить причину конфліктів. Так було також в Острозі наприкінці XVI століття.


12.1. КАЛЕНДАРНИЙ   НЕСПОКІЙ   В   ОСТРОЗІ   НАПРИКІНЦІ   XVI   СТ.

 Історія григоріанської реформи календаря та її прийняття окремими державами становить захоплюючий момент в історії нашого континенту. Також і Остріг, як говорять нам чисельні джерела і надруковані твори, був місцем оживленої полеміки навколо нового календаря, а навіть суспільного неспокою.

 

12.2. Reforma kalendarja

12.2. РЕФОРМА   КАЛЕНДАРЯ

 Спираючись на чисельні астрономічні дослідження, стверджено, що в другій половині XVI століття різниця між сонячним календарем і календарем, так званим, юліанським (встановленим за наказом Юлія Цезаря в 46 році до Христа) становить 10 днів. Це запізнення виникало з неточного обчислення античними людьми обертання Землі навколо Сонця. Щораз частіше починали піднімати “потребу поправи календаря”. Про це писали на Заході вчені й теологи, а також – про що не раз забувається – на Сході (дяк Василь Львов, московський патріарх Ігнатій). На Заході реформа календаря була запроваджена спеціальною буллою папи Григорія XIII „Inter gravissimas…” в 1582 році [2]. Папа Григорій ХІІІ запровадив нову календарну систему на підставі обчислень ученого калабрісійця Луїджі Ліліо (1520-1576). Календарне відставання весняного рівнодення від дійсного було вирівняно у такий спосіб: відразу за 5 жовтня настало 15 жовтня, після чого наступне рівнодення знову випадало на 21 березня. Новий календар зберіг тривалість високосних років, за винятком столітніх років, число яких не ділиться на 400.
 Реформа календаря була використана папою Григорієм XIII для нав’язання безпосереднього контакту з царгородським патріархом Єремією ІІ. Здавалося, що східна Церква також прийме цю реформу. “На Великодень 1584 року, – так у серпні 1583 року писав у листі до папи Григорія XIII патріарх Єремій ІІ, – у всіх церквах, підлеглих юрисдикції царгородського патріарха “розсіяних по Угроволощині, Молдавії, Ляхії, Русі, Грузії та у багатьох інших краях” мала бути запроваджена, або принаймні проголошена, реформа календаря. На жаль, ще в 1582 році князь Костянтин-Василь Острозький отримав із Царгороду синодальний лист, у якому заперечували прийняття календаря Східною Церквою [3]. Була це відповідь на його лист до царгородського патріарха, в якому він заохочував до обдумання корисності введення григоріанського календаря. Крім відповіді князеві Костянтину-Василеві Острозькому патріархи, александрійський Сильвестр і царгородський Єремій ІІ, склали також послання київському митрополиту Дівочці, а також православним вірним на Русі, закликаючи їх, щоб не приймали нового календаря. Острозький спочатку прийняв цю негативну оцінку нового календаря, дану патріархами, але в розмові з апостольським нунцієм у Річ Посполитій Альберто Больоннєтті ще раз піддався аргументації католицької сторони і обіцяв надалі прикласти зусилля до сприйняття григоріанської реформи календаря патріархами. Острозький обіцяв навіть вислати послання до решти патріархів із найважливішими аргументами за прийняття нового календаря, а з відповіддю до Царгороду мав поїхати Діонісій Палеолог-Раллі [4]. Острозький приготував таке послання, зміст якого, перед тим як вислати до Царгороду, він обговорив із єзуїтом Антоніо Поссевіно – як пише Томаш Кемпа – “це було доказом доброї волі та бажання порозуміння київського воєводи з католиками, а водночас свідчило, що Острозький спостеріг надбання західного світу” [5]. На пізнішу зміну позитивного ставлення київського воєводи до григоріанського календаря матиме вплив послідовність православних патріархів, а також події, які матимуть місце у Львові. У лютому 1584 року князь організував зустріч православних достойників із терену Річ Посполитої, щоб почути їхню думку на тему нового календаря [6].

12.3. Pryjnjattja reformy kalendarja Riczczju Pospolytoju

12.3. ПРИЙНЯТТЯ   РЕФОРМИ   КАЛЕНДАРЯ   РІЧЧЮ   ПОСПОЛИТОЮ

 Річ Посполита, як держава, в більшій мірі католицька, одна із перших прийняла новий календар. 4 жовтня 1582 року, за згодою Сейму і короля Стефана Баторія, був офіційно запроваджений на терені польсько-литовської держави григоріанський календар. Король Стефан Баторій своїм універсалом зобов’язав усіх підданих, у тому числі православних русинів й вірмен використовувати у датуванні григоріанський календар. Полеміка навколо реформи календаря відображає нам тогочасну напружену релігійну ситуацію. Коли латинський архієпископ Львова Ян-Димітр Соліковський намагався примусити православних прийняти реформу календаря, зустрівся з рішучим опором. Православні руські єпископи і володарі виступили до короля з петицією про оборону релігійних прав православного населення. Королівський декрет від січня 1584 року, підтверджений сеймом у 1585 році, надавав православним збереження їх прав. Також Львівські ієрархи, католицький Ян-Димітр Соліковський і православний Ґедеон Балабан, дійшли до порозуміння [7].
 “Львівський літопис” лаконічно подає за 1582 рік: “Ляхове отмінили календар”. “Острозький літописець” про цю саму подію, але за 1598 рік, подає дещо більше: “Того же року сейм у Варшаві бул сторони календара нового” [8]. Автори обох руських літописів негативно ставилися до католицької Церкви, тому не дивує ця стриманість в інформації про впровадження “нового стилю”. Більш ширше на тему впровадження нового календаря, про що мова буде пізніше, дізнаємося з “Хроніки Острозької Парафії”.


12.4. ОСТРОГ   –   МІСЦЕ   ПОЛЕМІКИ   НАВКОЛО   КАЛЕНДАРЯ

 Дискусія навколо реформи календаря перетворилася в надзвичайно гостру літературну полеміку представників Православної та Католицької Церков. У 1587 році Герасим Смотрицький, ректор Острозької Академії і видавець “Острозької Біблії”, присвячує князю Олександрові Острозькому книжку “Ключ Царства Небесного”, у якій обороняє доцьогочасний календар та інші практики Східної Церкви. Пише в ній статтю проти реформи календаря під заголовком “Каленъдар Римський новый”. Його текст відомий, дякуючи чисельним передрукам [9].
 Прийняття реформи календаря натрапило на опір не тільки зі сторони православної Церкви, але також деяких учених. Відома постать Яна Лятоса vel: Лятоша (1539-16??), польського лікаря, астронома і астролога, від 1565 року професора Краківської Академії, згодом декана лікарського відділу (1584), котрий на тлі реформи календаря потрапив у спір зі своїм навчальним закладом і мусив залишити Краків. Він є автором наступних праць: „Srogiego i straszliwego zaćmienia słonecznego w roku 1589 przypadającego opisanie” i „Nowa poprawa kalendarza”.
 Чотириста років тому, в 1598 році Ян Лятос прибуває до Острога, де під опікою князя Костянтина-Василя Острозького продовжує свою діяльність в Острозькій Академії. Має свій власний двір в Острозі [10].
 Неточності в реформі календаря Ян Лятос піднімає у своїх інших працях, виданих латинською мовою, під заголовком “Minucie” і “Пересторога.. на рік... 1603... На меридіан Острозький” (1602) [11]. Також Василь Суразький своєю працею під заголовком “Календар” Острог, включається в полеміку навколо реформи календаря (1588 і 1598 рр.).
 Проти нового календаря виступали також: вчитель братської школи у Вільні Стефан Зизаній (Вільно, 1596 р.), протестантський полеміст Мартин Броневський (Острог, 1597, 1599 рр.), учений-богослов Захарія Копистенський (Київ, 1623 р.), турівсько-пинський єпископ Пахомій Война Оранський (1646 р.).
 Відкриваючи певні неточності григоріанського календаря, і надаючи цьому розголос, Ян Лятос, за висловом єзуїтів, “Русь в упертості зміцнив” [12].
 До полеміки православних із латинниками навколо реформи календаря з часом включилися також уніати. Діло, в якому особливо порушується календарна справа, видане польською мовою “Kalendarz prawdziwy Cerkwi Chrystusowej” о. Іваном Дубовичем, дерманським архімандритом, надруковане у Вільно в 1644 році. Це діло заслуговує на нашу увагу не тільки з тієї причини, що в ньому особливо обговорюється та оцінюється “Часослов” (автор називає його “руським бревіарієм”), який виданий в Острозі в 1598 році, а також твори Яна Лятоса і Василя Суразького, але воно є цікавим Остроґіаном. Отож, воно присвячене Владиславу-Домініку, „xiążęciu na Ostrogu i Zasławiu, hrabi na Tarnowie”, та в ньому вміщені герби князів Острозьких і Тарновських [13].
 В обороні календарної реформи, показуючи її перевагу і доцільність нового стилю у церковному житті, виступали єзуїти о. Станіслав Ґродзіцький (Вільно, 1587 р.), о. Фелікс Жебровський (Краків, 1598 і 1603 рр.), учитель єзуїтської колегії в Ярославі о. Бенедикт Гербест (Краків, 1586 р.), полоцький єзуїт о. Войцєх-Альберт Рощішевський (Вільно, 1604 р.), архимандрит Дубенського монастиря о. Касіян Сакович (Вільно, 1640 р.; Краків, 1644 р.), учений-математик Ян Брожек (Бросціус) (Краків, 1641 р.); колишній ректор Київської академії Федір Скуминович (Ґданськ, 1642 р.), вище згаданий архимандрит Дерманського монастиря о. Іван Дубович (Вільно, Львів, 1644 р.) та о. Яків Гават (Львів, 1645 р.).

12.5. Kalendarnyj nespokij v Ostrozi

12.5. КАЛЕНДАРНИЙ   НЕСПОКІЙ   В   ОСТРОЗІ
на сторінках “Хроніки Острозької Парафії”

 Наскільки короткі інформації у “Львівському Літописі” і в “Острозькому Літописці”, а також в статті “Календар римський новий” Герасима Смотрицького є відомі в українській історіографії, настільки забутим джерелом на тему, яка нас цікавить, є “Хроніка Острозької Парафії”. Вона дає нам багато інформації як про саму реформу календаря, так і про практичні наслідки її в Острозі. Дискусії, які вели на сторінках книг і в академічних аудиторіях, крім безперечного впливу на розвиток письменництва (полемічна література), не раз набирають гостру форму на вулиці, коли з нестачі аргументів вживаються примітивні засоби, якими, наприклад, є підбурення натовпу.
 Із сторінок “Хроніки Острозької Парафії” дізнаємося відносно багато на тему впровадження нового календаря взагалі та про його наслідки в Острозі. Віддаймо голос літописцю Острозького фарного, тобто парафіяльного, костелу:

Roku 1616 Czternastego dnia Augusta umarł malo nie wosmiudziesiąt lat wieku swego X. Woyciech Bieżanowski Pleban Ostrogski. Urodzyl się z podczywycz rodzycow w Dębowcu. Przy Academiey Krakowskiej młode lata przepedzywszy kapłanem został w Diocessyiey swey kathedry krakowskiey w roku 1580.  Sabbato Sancto [...]sesa. Był na ten czas Sufraganem Cathedry krakowskiey, który go y swięcył Jacobus Milewski. Zaciągniony na Plebanią Ostrogską w Krakowie od Xzązecia [...] Wassyla Constantinowicza Ostrogskiego Woiewody Kiiowskiego w roku 1582. I przetrwawszy lat  dwie per comendam trzymaiąc oraz Plebanią Ostrogską y Dubienską, w roku 1584 wzął Praesentatią od Xzążecia P. Woiewody Kiowskiego tak na Ostrogską iako y na Dubinską; ale inwestitury nie bral. A to iż trafil byl do Ostroga na wielką persecutią Kościoła S. od schysmatykow po ten czas gdy znaczne omyłki widząc Koscioł Rzymski w kalendarz i u Świąt rocznych sprzeciwiaiące się ustawom Oycow SS. | [14] Soboru Nicenskiego tak iż Festa Mobilia (iako iest Swieto Wielkanocne, Wniebowstąpienia. Świątki [...] terminów swoich [...] niezgadzaiąc się (przeciwko dawnym ustawom czasów Apostolskich) z biegiem słonecznym tak iż te omyłki kalendarza niepoprawionego do tego Kościół przywodzyły, że w drugiem miesiącu post aeqiiniactum verbum to nie [...] niedzielę po pierwszej poniey święcić Paschę swoie musiał. Małe minuty czasu niedoyrzanego spoczątku te omyłki sprawyly, które czasow naszych wielki błąd pokasaly, tak iż nayprostszy obaczyć go latwie może teraz w odprawowaniu Swiąt Ruskich Kalendarza Starego. Był iednak stemi omyłkami Kościoł Rzymski kalendarza starego nie tak chcąc iako długo sie namawiaiąc z nayprzednieyszemi Mathematykami wszystkiego swiata: iako by sposob w porachowaniu biegow niebieskich y w poprawie doskonałey kalendarza [...], sie wiecznie tym omyłkam zabieżeć mogło ta namowa była więczey niżli lat piędziesiąt ustawieniem Discursami wszystkich Academiy Zgody czekaiąc, za którą by stanęło Perpetuu[m] Kalendariu[m] Stanęła poprawa kalendarza w roku 1582, którego Roku X. Pleban Ostrogski na Plebanią przyiachal. A iż po | [15] prawie tey kalendarza byli przeciwnikami wielkiemi Ruś bendąc na ten czas schysmatykami wielkiemi na głowę byli nieprzyiaciolmi X. Plebanowi Ostrogskiemu, tak iż nigdy w ulice y rynek [...] kiedy pokazać mogli kiedy by mu iakiego kolwiek despectiku niewyrządzali. I odbiegly byl y plebaniey dla wwielkich persecucyiey, by go byla kilka slug Catholikow przy dworze w lasce Xzązęcia Je[g]o[mości] Pana Woiewody Kiiowskiego [...] niewspierala y niebronila: Acz y sam Xząze, iako Pan baczny [?] y nabożny wielka mu swą łaskę w dobroczynności y obronie swy Ruskiey pokasowal. Naydowaly się iednak tak zly y iadowicy Schysmatycy, iz malem abo nie słusznem przyczynami Zagniewań, na dom iego nachodzyli, z poczatku osobliwie gdy się ieszcze malo Catholikow mieszczan naydowalo y w nocy kilka kroc zabic go szukali, tak iż się kryć musial, wieczey na wierzchu kosciola starego noc odprawuiąc, niżeli w domu swym Uciskanego, ze wszystkich stron budynki stawiąc przeciwko woley iego na Cmentarzu kościelnem. Ale patrzył y na ucisk owieczek swoich, | [16] które urząd Schysmatykow Swieckich przyczyskal do robot w dni Świąt Katolickich, za braniaiąc srogiem karaniem roboty na swęta Ruskie. Żeby się kiedy zakonnik nabozenstwa Rzymskiego pokazał bez iakiego despectu od Schysmatyjkow z Ostroga nie wyiachal. W maiętności koscielney ze wsząd krzywdy cierpial, tak iz musial za co za to arendować bo y wlasni poddani iego przeciwko iemu powstawali. Umiał iednak dobry kapłan w trudnościach onych Panu Bogu [...] tak iż rzadko ofiare przenaswetszą Mszy S. opuścił P. Boga prosząc aby się oni tak uporni Schysmatycy upamiętali w grzechach swoich, a kosciola s. prześladować przestali [17].

 Аналізуючи вищезгаданий текст, дозволю собі зробити кілька висновків:

 Останнім час нас призвичаїли дивитися на князя Костянтина-Василя Острозького лише як на непохитного оборонителя і мецената православ’я. Однак, його відношення наскрізь толерантне [18]. Київський воєвода, князь Костянтин-Василь Острозький, підняв з руїн, знищений ще в XV столітті татарами, єдиний католицький костел. Спровадив до нього з Кракова о. Войцеха Бєжановського й призначив на утримання католицького храму село Лючин (1582). У добрах князя Костянтина-Василя Острозького взаємно толероване було як православ’я, так і католицизм. Крім чисельних церков і одного костелу, в Острозі була синагога і мечеть, а навіть за життя князя воєводи були кальвінський і аріанський храми. Треба відзначити, що в період боротьби Острозького з Унією, постійно в Острозі був діючий католицький костел [19].

 2. Проблема календаря не є причиною поділу Церкви, але його наслідком. Від 1582, коли папа Григорій XIII впровадив новий календар, між християнами Сходу і Заходу заходить різниця у визначені дня Великодня. Це веде до різних неспокоїв, як наприклад: переслідування католицької меншини й перешкоджання католицькому духовному життю в Острозі у 80-х роках XVI століття, також недостатня пошана до прав православних підданих зі сторони деяких польських феодалів (наприклад, Анна-Алоїза Ходкевич).

 3. “Хроніка Острозької Парафії” чітко показує нам атмосферу релігійних емоцій навколо реформи календаря і є цінним джерелом в історії Острога й релігійних відносин у цьому місті в XVI і XVII століттях.


ЗАКІНЧЕННЯ

 На закінчення хочу нагадати слова Івана Огієнка, зачерпнуті з його праці “Українська Церква. Нариси з історії Української Православної Церкви”, на тему реформи календаря:
“Новий стиль, безумовно, був ліпший за Юліанський, бо той справді потребував-таки доброї направи. Але його не прийняли. Чому? А тому, що цю реформу пророблено в Римі, і в життя проведено такими методами, які православні рішуче осудили. Григоріанському календареві відразу надано релігійного католицького забарвлення, а це зробило його нездатним до прийняття в усіх землях протестантських та православних. За справу введення нового стилю взялися головним чином єзуїти, взялися з такими методами, що вони скоро зробили цю справу чисто католицькою догмою. Це католицьке забарвлення, надане Григоріанському стилю ще в XVI віці, лишилося за ним ще й сьогодні.
Папа Григорій скоро пересвідчився, що введення нового календаря в життя справді йде не так, як сподівалися. (...).
Так постала календарна прірва між православним Сходом та католицьким Заходом, прірва, не засипана й сьогодні” [20].

о. Вітольд-Йосиф Ковалів

 

Prymitky

ПРИМІТКИ:

[1] Див.:
http://misto.ridne.net/viewthread.php?fid=44&tid=172&action=printable

[2] Про обставини та зміст календарної реформи, проведеної папою Григорієм ХIII – див.: Климишин І. А. “Календар природи і людини”. Львів, 1983; Його ж. “Календар і пасхалія з елементами хронології”. Львів, 1996.

[3] Див. Вітторіо Пері, “Берестейська унія у римському баченні” // “Історичний контекст, укладення Берестейської унії і перше поунійне покоління” ред. Борис Ґудзяк і Олег Турій, Львів, 1995, стор. 7-25, стор. 10-11; Того ж [Vittorio Peri], „Due date, un’unica Pasqua. La origini della moderna disparità liturgica in una trattativa ecumenica tra Roma e Constantinopoli (1582-1584)”, Milano 1967, s. 205.

[4] Tomasz Kempa, „Konstanty Wasyl Ostrogski (ok. 1524/1525-1608. Wojewoda kijowski i marszałek Ziemi Wołyńskiej”, Toruń 1997, s. 124; „Monumenta Polonia Vaticana” t. 6 („Alberti Bolognetti nuntii apostolici in Polonia epistolae et acta, 1583-1584”), wyd. E. Kuntze, Kraków 1915-1948, nr 224, s. 384, 386-387; J. Krajcar, „Konstantin Basil Ostrożskij and Rome in 1582-1584”, [w:] „Orientalia Christiana Periodica”, t. 35, R. 1969, z. 1, s. 205.

[5] Tomasz Kempa, op. cit., s. 124.

[6] Там само. – С. 124-125.

[7] Див. Taras Hunczak, „Unia Brzeska 1596: polityka i religia”, [w:] „Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze” t. 4-5, Warszawa 1997, s. 66-75, s. 67; Н. Сумцов, “Исторіческий очерк попитов католиков ввести в южню и западнию Россию грегорянский календарь”, // “Киевская Старина”, 1888; Józef Tretiak, „Piotr Skarga w dziejach i literaturze Unii Brzeskiej”, Kraków 1912, s. 81-87.

[8] О[лександр] Бевзо, “Львівський літопис і Острозький літописець. Джерелознавче дослідження”, Київ, 1971, стор. 100, 130. Також видавець і дослідник цих джерел, Олександр Бевзо, не скриває свого негативного відношення до католицької Церкви, баламутно пишучи, що “одним із заходів для здійснення унії було запровадження на Україні григоріанського календаря” – Там само. – С. 49.

[9] Див. „Архив Юго-Западной России”, т. VII , Киев, 1887, ч. Іб, стор. 250-265; „Хрестоматія давньої української літератури (до кінця XVIII ст.” Упорядкував О. І. Білецький, (вид. ІІІ), Київ, 1967, стор. 113-118.

[10] Про Яна Лятоса див.: „Wielka Ilustrowana Encyklopedia Powszechna” t. 8, Kraków, s 319; О[лексій] Халецький, “Учитетелі і учні. До 400-річчя Острозької Академії” // “Зоря Комунізму”(Острог) № 144 від 7 грудня 1976 року; Р.С. Шпізель, “Научные труды медиков древнево Острога и их значение для отечественной и мировой науки” // “Матеріали I-ІІІ науково-краєзнавчих конференцій “Остріг на порозі 900-річчя””, Остріг 1992, ч. ІІ, стор.104-108, стор. 104-105; Tomasz Kempa, „Konstanty Wasyl Ostrogski (ok. 1524/1525-1608. Wojewoda kijowski i marszałek Ziemi Wołyńskiej”, Toruń 1997, s. 105.

[11] Я[рослава] Халецька, “Острог і полемічна література. До 400-річчя Острозької академії” // “Зоря Комунізму” (Острог) № від 13 липня 1978 року.

[12] Мирослав Семчишин, “Тисяча років української культури”, Київ, 1993, стор. 97.

[13] [O. Jan Dubowicz], „Kalendarz Prawdziwy cerkwi Chrystusowey od W. Oyca Jana Dubowicza Archimandriey Monastera Dermańskiego. Za pozwoleniem starszych w druk podany”, Wilno 1644. Zob. Jan Dalibor Wagilewicz, „Pisarze polscy Rusini”, do druku przygotował i przedmową poprzedził Rostysław Radyszewśkyj, Przemyśl 1996, s. 61-62.
 
[14] У цьому місці кінчається 101 стор. хроніки.

[15] У цьому місці кінчається 102 стор. хроніки.

[16] У цьому місці кінчається 103 стор. хроніки.

[17] „Kronika Kościoła Farnego Ostrogskiego” – Wojewódzkie Archiwum Państwowe w Krakowie, Sekcja I, Archiwum Sanguszków, sygn. 1031, s. 101-104.

[18] О[лексій] Халецький, “Остріг як центр культурного універсалізму XVI ст. в Україні” // “Матеріали I-ІІІ науково-краєзнавчих конференцій “Остріг на порозі 900-річчя””, Остріг 1992, ч. ІІ, стор.86-89.

[19] Див. Tomasz Kempa, „Konstanty Wasyl Ostrogski (ok. 1524/1525-1608. Wojewoda kijowski i marszałek Ziemi Wołyńskiej”, Toruń 1997, s. 112-113; О. Вітольд-Йосиф Ковалів, “Острізький фарний костел XV-XX ст.” // “Матеріали IV науково краєзнавчої конференції “Остріг на порозі 900-річчя”, Остріг 1993, стор. 57-61, стор. 58; Jakób Hoffman, „Akta kościoła farnego ostrogskiego od 1622 roku”, [w:] „Rocznik Wołyński” t. 3, Równe 1934 s. 206-208; Stanisław Kardaszewicz, „Dzieje dawniejsze miasta Ostroga”, Warszawa-Kraków 19, s. 37, 97, 100.

[20] Див. Іван Огієнко. “На світанку боротьби проти нового стилю” / Його ж. “Українська Церква. Нариси з історії Української Православної Церкви” //
http://www.hram.kiev.ua/index.php?mode=books&cat=6&parent=748&id=758

 

Bibliografija

БІБЛІОГРАФІЯ

I
ДЖЕРЕЛА

„Архив Юго-Западной России”, т. VII , Киев, 1887, ч. І, стор. 250-265;
О[лександр] Бевзо, “Львівський літопис і Острозький літописець. Джерелознавче дослідження”, Київ, 1971.
„Хрестоматія давньої української літератури (до кінця XVIII ст.)” Упорядкував О. І. Білецький, (вид. ІІІ), Київ, 1967, стор. 113-118.

[O. Jan Dubowicz], „Kalendarz Prawdziwy cerkwi Chrystusowey od W. Oyca Jana Dubowicza Archimandriey Monastera Dermańskiego. Za pozwoleniem starszych w druk podany”, Wilno 1644.
„Kronika Kościoła Farnego Ostrogskiego” – Wojewódzkie Archiwum Państwowe w Krakowie, Sekcja I, Archiwum Sanguszków, sygn. 1031, s. 101-104.
„Monumenta Polonia Vaticana” t. 6-7 („Alberti Bolognetti nuntii apostolici in Polonia epistolae et acta, 1583-1584”), wyd. E. Kuntze, Kraków 1915-1948


II
ЛІТЕРАТУРА

О. І. Вігоринський. “Калєндарне питання в добі берестейської унії” (Quaestio de calendario tempore Unionis Ecclesiae Ruthenae cum S. Sede Apostolica in Brest Littuaniae a. 1596 initae) // Добрий Пастир. Станиславів, 1937. Ч. 2-3. С. 143-150.
І.А. Климишин. “Календар природи і людини”. Львів, 1983. 
І.А. Климишин. “Календар і пасхалія з елементами хронології”. Львів, 1996.
О. Вітольд-Йосиф Ковалів, “Острізький фарний костел XV-XX ст.” // “Матеріали IV науково-краєзнавчої конференції “Остріг на порозі 900-річчя”, Остріг 1993, стор. 57-61.
Олег Павлишин. З історії впровадження григоріанського календаря в церковне життя Українців: календарна реформа єпископа Григорія Хомишина //
http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/um/um7/Statti/1-PAVLYSHYNOleh.htm
Вітторіо Пері, “Берестейська унія у римському баченні” // “Історичний контекст, укладення Берестейської унії і перше поунійне покоління” ред. Борис Ґудзяк і Олег Турій, Львів, 1995, стор. 7-25.
Мирослав Семчишин, “Тисяча років української культури” // Київ, 1993.
Н. Сумцов, “Исторіческий очерк попитов католиков ввести в южню и западнию Россию грегорянский календарь”, “Киевская Старина”, 1888.
Я[рослава] Халецька, “Острог і полемічна література. До 400-річчя Острозької академії” // “Зоря Комунізму”(Острог) № від 13 липня 1978 року.
О[лексій] Халецький, “Остріг як центр культурного універсалізму XVI ст. В Українії” // “Матеріали I-ІІІ науково-краєзнавчих конференцій “Остріг на порозі 900-річчя””, Остріг 1992, ч. ІІ, стор.86-89.
Того ж, “Учитетелі і учні. До 400-річчя Острозької Академії” // “Зоря Комунізму”(Острог) № 144 від  7 грудня 1976 року.
Р.С. Шпізель, “Научные труды медиков древнего Острога и их значение для отечественной и мировой науки” // “Матеріали I-ІІІ науково-краєзнавчих конференцій “Остріг на порозі 900-річчя””, Остріг 1992, ч. ІІ, стор.104-108.

Abner Shimony, „Tibaldo i dziura w kalendarzu”, Warszawa 1999.
Taras Hunczak, „Unia Brzeska 1596: polityka i religia”, [w:] „Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze” t. 4-5, Warszawa 1997, s. 66-75, s. 67;
Tomasz Kempa, „Konstanty Wasyl Ostrogski (ok. 1524/1525-1608. Wojewoda kijowski i marszałek Ziemi Wołyńskiej”, Toruń 1997.
J. Krajcar, „Konstantin Basil Ostrożskij and Rome in 1582-1584”, // „Orientalia Christiana Periodica”, t. 35, R. 1969, z. 1, s. 205.
Ołeh Pawłyszyn, “Wprowadzenie kalendarza gregoriańskiego do praktyki liturgicznej Kościoła prawosławnego w Polsce w 1924 r.” // „Biuletyn Ukrainoznawczy” Nr 8. – 2002. S. 105-113.
Vittorio Peri, „Due date, un’unica Pasqua. La origini della moderna disparità liturgica in una trattativa ecumenica tra Roma e Constantinopoli (1582-1584)”, Milano 1967.
Józef Tretiak, „Piotr Skarga w dziejach i literaturze Unii Brzeskiej”, Kraków 1912.
Jan Dalibor Wagilewicz, „Pisarze polscy Rusini”, do druku przygotował i przedmową poprzedził Rostysław Radyszewśkyj, Przemyśl 1996.

 

Święta

Niedziela, III Tydzień Adwentu Rok B, II Trzecia Niedzi

Liturgia słowa

Czytania:

  • Ewangelia:

Sonda

Kiedy powinna być Msza Święta wieczorna w czasie wakacji?

Powinna być o godzinie 18:00

Powinna być o godzinie 19:00

Jest to dla mnie bez różnicy


Licznik

Liczba wyświetleń:
3734469

Statystyki

Zegar