Menu

Polecamy strony

Wyszukiwanie

Dekanat rówieński

PARAFIE   DIECEZJI

II. Dekanat RÓWNE

Dziekan:   Ks. Kanonik Władysław CZAJKA
Ojciec Duchowny: O. Leszek KOSZLAGA OC
Wice-dziekan:  Vacat

Dąbrowica

DĄBROWICA (ДУБРОВИЦЯ)
Parafia pw. Św. Jana Chrzciciela. Kościół parafialny, zbudowany na pocz. XVIII wieku, murowany.

Krótki rys historyczny:
Miasto rejonowe w obwodzie rówieńskim.
Rokokowy kościół OO. Pijarów p.w. św. Jana Chrzciciela pochodzi z początku XVII wieku. Konsekrowany został w 1742 r. przez bpa Franciszka Kobielskiego. Po carskiej kasacie klasztoru i szkoły OO. Pijarów w 1832 r., kościół został przejęty duchowieństwo diecezjalne. Po 1945 r. kościół uległ zamknięciu przez władze sowieckie. Zachował się on, jako jedyny ocalały w dawnym dekanacie włodzimierzeckim. Na początku lat 90. pod kierunkiem obwodowego wydziału architektury w Równem na koszt państwa została przeprowadzona restauracja budynku kościoła, oczywiście w zamierzeniu pod inny cel. Parafia na nowo została zarejestrowana w 1992 roku i został jej wówczas przekazany do użytkowania kościół.

Adres parafii:
 34100 Dąbrowica, ul. Nabereżna 11
 34100 Дубровиця, вул. Набережна, 11

Proboszcz:

Ks. __________ SAC, 19___, 19___ (Ołtarzew)
  2006 – proboszcz

Adres zamieszkania:
 34500 Sarny, ul. Czerwonoarmiejska 7
   tel. & fax: 03655 (255) 325-92
 34500 Сарни, вул. Червоноармійська 7

 

Дубровиця

ДУБРОВИЦЯ
Парафія св. Йоана Хрестителя; парафіяльний мурова-ний костел, збудований на поч. XVIII ст.

Короткі історичні відомості:
Районний центр у Рівненській обл. Перша письмова згадка 1005 р., коли Володимир Великий заснував єпископську кафедру в Турові. У 1224 р. дубровицький князь Олександр з військом загинув у битві на р. Калка; у 1240 р. місто зруйноване монголо-татарами. Маєток відомого українського роду князів Гольшанських-Дубровицьких (княгиня Анастасія, яка після смерті чоловіка стала ігуменею Свято-Троїцького монастиря в Ізяславі, фінансува-ла видання т.зв. Пересопницького Євангелія, на якому зараз присягають Пре-зиденти України), згодом Заславських та графів Плятерів. У 20 рр. XX ст. їхній палац було погромлено більшовиками, загинуло багато мистецьких шедеврів.
Костел у стилі рококо оо. піярів св. Йоана Хрестителя збу-дований на поч. XVIII ст., консекрований у 1742 р. єпископом Франциском Кобельським. Після скасування царатом монасти-ря і школи оо. піярів у 1832 р. костел було передано дієцезіальному духовенству. У 1945 р. храм було замкнено комуністич-ним режимом. Костел був єдиною уцілілою сакральною като-лицькою будівлею у колишньому володимирському деканаті. На поч. 90-х рр. XX ст. під керівництвом обласного відділу архі-тектури в Рівному коштом держави було проведено реставра-цію будинку костелу, очевидно, для використання в інших цілях. Парафія була наново зареєстрована в 1992 р., тоді ж їй було передано у використання і костел.

Адреса парафії:
вул. Набережна, 1
34100 м. Дубровиця
Рівненська обл.

Парох: о. __________ SАС
Нар.: ________ 19__ р.
Свячення: ______ 19__ р.
Дата номінації: ______ 200: р.

Адреса проживання:
вул. Червоноармійська, 7
34500 м. Сарни Рівненська обл.
тел./факс: (03655) 3-25-92

Парафії, які обслуговуються:
Парафія Успіння Пресвятої Діви Марії, Кузнецовськ;
Парафія Преображення Господнього, Сарни.

Dubno

Kościół farny w Dubnie. Fot. Serhij Kłymenko

DUBNO (ДУБНО)
Parafia pw. św. Jana Nepomucena; kościół parafialny zbudowany w latach 1817-1830, murowany. Drugie wezwanie parafii: podwyższenie Krzyża Świętego.

Krótki rys historyczny:
Miasto rejonowe w obwodzie rówieńskim, nad Ikwą (dorzecze Prypeci), 41 tys. mieszk. (1989). Wzmiankowane pod nazwą „Duben” w 1100 w Ipatijowskim Litopysie; w XI–XII w. centrum samodzielnego księstwa; w XIII w. w Księstwie Halicko-Włodzimierskim; od poł. XIV w. silna twierdza pol.; 1498 prawa miejskie; własność m.in.: od XIV w. Ostrogskich, od 1619 Zasławskich, od 1673 Lubomirskich; jedna z najstarszych i najważniejszych gmin żyd. we wsch. Europie powstała w XIV w. (1941 — ok. 12 tys., 58% mieszk. Dubna). Od 1795 w zaborze ros., upadek gosp.; 1920–39 w Polsce; IX 1939–41 pod okupacją sowiecką, ludność (gł. Polacy) deportowana w głąb ZSRR; 1941–44 pod okupacją niemiecką; 1942 getto; 1945–91 w Ukraińskiej SRR. Muzeum; zamek książąt Ostrogskich (XV w.); brama miejska (XVI w.); drewniana cerkiew barokowa (XVII w.); pałac Lubomirskich (XVIII w.).
 Parafia katolicka w Dubnie istnieje od 1612 roku. Około 1881 roku liczyła ona 1910 wiernych i posiadała kaplice w następujących miejscowościach: Mirohoszcza, Cuków i Dermań. Kościół farny z 1830 roku, zbudowany przez tutejszego proboszcza ks. Alojzego Osińskiego, przedwojenny przewodnik określił jako „bezstylowy”.
W latach 1948-1958 do kościoła farnego w Dubnie dojeżdżał z posługą o. Serafin Kaszuba OFMCap, wędrowny duszpasterz wielu wołyńskich parafii. Kościół farny został zamknięty przez miejscowe władze komunistyczne na podstawie rozporządzenia Rady  Rejonowej w Dubnie nr 538 z 21 października 1959 roku. Został on zamieniony na salę sportową miejscowej Szkoły Sportowej. Dnia 28 lipca 1990 budynek kościoła uzyskał status zabytku architektury.
 Na nowo parafia rzymskokatolicka w Dubnie odżyła na początku lat dziewięćdziesiątych. Statut parafii został zarejestrowany przez Rówieńską Radę Obwodową na podstawie rozporządzenia nr 221 z 3 grudnia 1991 roku. Z początku kościół był jedynie udostępniany na niedzielę i święta miejscowej społeczności katolickiej. Kościół nieoficjalnie zwrócono wiernym 29 marca 1992 roku. Ostatecznie kościół zwrócono wiernym decyzją Rady Miejskiej w Dubnie nr 64 z 9 lutego 1994 roku. Przez jakiś czas Dziecięco-Młodzieżowa Szkoła Sportowa trzymała jeszcze w kościele swoje sprzęty.
Do Dubna dojeżdżali kapłani z odległego o 40 km Krzemieńca – najpierw ks. Marcjan Trofimiak – obecny biskup pomocniczy we Lwowie oraz wikariusz generalny archidiecezji lwowskiej i diecezji łuckiej, następnie ks. Czesław Szczerba i ks. Tadeusz Mieleszko, który wyremontował dach na świątyni. Obecnym, od lipca 1996 roku, proboszczem dubieńskiej parafii jest ks. Tadeusz Bernat. Z wielkim poświęceniem i w krótkim czasie wyremontował część mieszkalną za prezbiterium, zakrystię i prezbiterium oraz salę spełniającą role jadalni. Uzupełniono tynki w nawach bocznych, częściowo została zrobiona nowa instalacja elektryczna oraz rozpoczęto odbudowę chóru. Tynki zewnętrzne wymagają remontu, konieczna jest także dalsza restauracja wnętrza.
 Dnia 21 maja 1997 roku, w Dubnie ówczesny wikariusz generalny archidiecezji lwowskiej i łuckiej bp Marcjan Trofimiak dokonał uroczystego poświęcenia ołtarza, ambonki i nastawy pod tabernakulum, ufundowanych przez p. Anielę Kaftan z USA. Nieco później, 22 września 1997 roku, tenże bp Marcjan Trofimiak dokonał poświecenia prezbiterium i pomieszczeń mieszkalnych.
 Na wniosek ks. prob. Tadeusza Bernata Metropolita Lwowski Abp Marian Jaworski nadał drugi odpust w święto Podwyższenia Krzyża Świętego jako wotum za ocalenie krzyża z kościoła farnego w Dubnie.

Adres parafii:
 35600 Dubno, ul. Ostrogskiego 16
   tel.: (03656) 4-36-63
 35600 Дубно, вул. Острозького, 16

Proboszcz:
Ks. Grzegorz Oważany, ur. 1. VII 1974, wyświęcony 24 V 2003 (Łuck)
14. IX 2007 – proboszcz

Obsługiwane parafie:

Parafia pw. św. Jana Nepomucena w Dubnie

Parafia pw. Trójcy Przenajświętszej w Beresteczku

Parafia pw. Wniebowstąpienia Pańskiego w Horochowie

 

Дубно

Dawny klasztor SS. Karmelitanek. Fot. Serhij Kłymenko

ДУБНО
Парафія св. Йоана Непомука; парафіяльний костел збудований в 1817-30 рр., мурований.

Короткі історичні відомості:
Районний центр у Волинській обл. над р. Іква (прит. Прип’яті), 41 тис. меш-канців (1989 р.). Згадується під назвою “Дубен” в 1100 р. в Іпатіївському літописі; в ХІ-ХІІ ст. центр самостійного князівства; в XIII ст. – у складі Галицько-Володимирського князівства; від пол. XIV ст. – міцна фортеця; у 1498 р. магдебурзьке право; власність від XIV ст. Острозьких, від 1619 р. Заславських, від 1673 р. Любомирських; одне із найдревніших (XIV ст.) і найваж-ливіших єврейських поселень у Східній Європі (в 1941 р. – бл. 12 тис., 58% мешканців Дубно). Від 1795 р. у складі Російської імперії, господарський занепад; в 1920-39 рр. у складі Польщі; в 1939-41 рр. у складі СРСР, масові депортації населення вглиб Росії; в 1941-44 рр. під німецькою окупацією, в 1942 р. гетто; в 1945-91 рр. у складі УРСР. Музей, замок князів Острозьких (XV ст), міська брана (XVI ст.), дерев’яна церква у стилі бароко (XVII ст.), палац Любомирських (XVIII ст).
Католицька парафія в Дубно існує від 1612 р. У 1881 р. вона налічувала 1910 вірних і мала каплиці у Мирогощі, Цукові та Дермані. Фарний костел (1830 р.), збудований місцевим парохом о. Алоїзом Осинським, передвоєнний путівник окреслив як “безстилевий”. У 1948-58 рр. до фарного костелу в Дубно доїжджав о. Серафим Кашуба ОFМСар, мандрівний пастир ба-гатьох волинських парафій. Костел був замкнений місцевою комуністичною владою на підставі розпорядження районної ради в Дубно № 538 від 21.10. 1959 р. У приміщенні був зроблений спортзал місцевої спортивної школи. 28.07.1990 р. будівля отри-мала статус пам’ятки архітектури.
Відродилася римсько-католицька парафія в Дубно на поч. 90-х рр. Спочатку католики мали право відправляти Богослужін-ня тільки у неділі та свята, а вже 29.03.1991 р. костел було не-офіційно повернено вірним. І нарешті міська рада рішенням № 64 від 9.02. 1994 р. повернула храм місцевій спільноті. Пев-ний час дитячо-молодіжна спортивна школа тримала тут свій реманент.
Обслуговували парафію священики з Кременця (бл. 40 км): спочатку о. Маркіян Трофим’як, згодом о. Чеслав Щерба та о. Тадеуш Мелешко, який відремонтував дах храму. Від 1996 р. по 2000 р. парохом тут був о. Тадеуш Бернат. Під його керів-ництвом відремонтовано захристію, пресвітерій та помешкан-ня за пресвітерієм, відновлюється хор, продовжується рестав-рація інтер’єру та фасаду. 21.05.1997 р. тодішній генеральний вікарій Львівської архідієцезії та Луцької дієцезії єпископ Маркі-ян Трофим’як освятив вівтар, амвон і кивот, куплені на пожер-твування п. Анелі Кафтан з США, цього ж року був освячений пресвітерій та житлові помешкання. На прохання о. Тадеуша Берната митрополит львівський архієпископ Мар’ян Яворський надав другий відпуст у свято Воздвиження Всечесного Хреста як вотум за збереження хреста з фарного костелу в Дубно.

Адреса парафії:
вул. князя Острозького, 16
35 600 м. Дубно, Рівненська обл.
тел.:(03656)4-36-63

Парох: о. Гжегож Оважани
Нар.: 1. VII 1974 р.
Свячення: 24.05. 2003 р. (Луцьк)
Дата номінації: 14.09. 2007 р.

Парафії, які обслуговуються:

Парафія Св. Яна Непомука, Дубно;
Парафія Пресвятої Трійці, Берестечко;
Парафія Вознесіння Господнього, Горохів.

Klesów

KLESÓW (КЛЕСІВ)
Parafia pw. św. Barbary i Niepokalanego Serca Maryi.; kaplica drewniana pw. św. Barbary zbudowana w l. 30. XX wieku.

Krótki rys historyczny:
 Miasteczko na Polesiu Wołyńskim.
 Spełniająca funkcję świątyni parafialnej, wybudowana przed wojną, drewniana kaplica pw. św. Barbary w Klesowie na podstawie decyzji rówieńskiej rady obwodowej z dnia 2 marca 1946 roku została zamieniona na dom kultury. Na fundamentach wznoszonego przed wojną nowego kościoła został w latach powojennych postawiony tartak. Parafię rzymskokatolicką w Klesowie na nowo zarejestrowano i drewnianą kaplicę zwrócono wiernym w 1993 roku. Kaplica ta także obecnie spełnia rolę kościoła parafialnego. Na nowo poświęcił ją bp pomocniczy archidiecezji lwowskiej Marcjan Trofimiak w dniu 29 maja 1993 roku. Parafia pw. św. Barbary w Klesowie jest najmniej liczną parafią na Polesiu Wołyńskim. Opiekę duszpasterską nad nimi sprawują księża pallotyni z Sarn, a następnie z Rokitna. Jej pierwszym proboszczem w latach 1993-1995 był ks. Franciszek Gomułczak SAC (ur. 1957, wyśw. 1985). Proboszczem  w latach 1995-1999 był ks. Andrzej Walczuk SAC (ur. 1967, wyśw. 1993). Dekretem z dnia 10 września 1993 roku metropolita lwowski, abp Marian Jaworski, ustanowił w parafii Klesów II odpust w święto Niepokalanego Serca Maryi.

Adres parafii:

 34550 Klesów, rejon sarneński, ul. _______________
   tel.: __________________
 34550 Клесів, Сарненський район, вул. Леніна, 38

Proboszcz:
Ks. Włodzimierz Osica SAC, mgr, 19__, 19__ (Ołtarzew)
  200__ – proboszcz

Wikariusz:
Ks. ________________ SAC, mgr, 19___, 200__ (Ołtarzew)
  200__ – wikariusz

Adres zamieszkania:
 34200 Rokitno, ul. Niezależności, 38
   tel.: 03635 (235) 2-28-48; 2-25-01
 34200 Рокитне, вул. Незалежності, 38

 

Клесів

КЛЕСІВ
Парафія св. Варвари; дерев’яна каплиця, збудована в 30-х рр. XX ст.

Короткі історичні відомості:
Селище на Волинському Поліссі, у Сарненському р-ні. Рівненської обл. Єдине на всю Україну родовище бурштину, крім того ведеться добування граніту.
Дерев’яна каплиця св. Варвари і Непорочного Серця Марії збудована в 30-х рр. XX ст. На підставі рішення Рівненської обласної ради від 2.03. 1946 р. каплицю перетворено у Будинок культури. На фундаментах костелу, який почав будуватися у пі-слявоєнні роки, було зроблено пилораму. У 1993 р. було наново зареєстровано католицьку парафію і віруючим було повернено приміщення каплиці, яка зараз виконує роль парафіяльного хра-му. 29.05. 1993 р. єпископ-помічник Львівської архідієцезії Маркіян Трофим’як освятив храм. Парафія св. Варвари у Клесові є найменшою парафією на Поліссі. Її першим парохом у 1993-95 рр. був о. Франциск Гомулчак SАС, в 1995-99 рр. о. Анджей Вальчук SАС. Декретом від 10.09. 1993 р. митрополит львів-ський архієпископ Мар’ян Яворський встановив у парафії Клесів другий відпуст у свято Непорочного Серця Марії.

Адреса парафії:
вул. Дзержинського, 12а
34550 смт. Клесів
Сарненський р-н.
Рівненська обл.

Парох: о. Володимир Осіца SАС
Нар.: ________.
Свячення: _______ р.
Дата номінації: _____ 200__ р.

Вікарій: о. Кульвіцкі Шимон SАС
Нар.: 10.01. 1976 р.
Свячення: 10.05. 2003 р.
Дата номінації: 22.08. 2003 р.

Адреса проживання:
вул. Незалежності, 38
34200 смт. Рокитне
Рівненська обл.
тел. (03635) 2-28-48, 2-25-01

Парафії, які обслуговуються:
Парафія Архангела Михаїла, Купеля;
Парафія св. Терези від Дитяти Ісуса, Рокитне;
Парафія св. Томи, Томашгород.

(((Це незавершена стаття)))

 

Klewań

Archiwalne zdjęcia kościoła w Klewaniu

KLEWAŃ (КЛЕВАНЬ)
Parafia pw. Zwiastowania Najświętszej Maryi Panny; Kościół parafialny, zbudowany w 1630 r., murowany, w remoncie od 1992 roku.

Krótki rys historyczny:
 Miasteczko w obwodzie rówieńskim przy linii kolejowej Kowel-Równe. Od 1458 r. w posiadaniu Czartoryskich, prawo magdeburskie nadane przez króla Jana Kazimierza w 1654. W 1942 Niemcy rozstrzelali część mieszkańców.
 Parafii rzymskokatolicka została tu erygowana w 1598 r.; należała do dekanatu dubieńskiego, a następnie rówieńskiego. Pierwszy, drewniany kościół w Klewaniu pw. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny, św. Stanisława BM, św. Jerzego i św. Anny, został wybudowany w 1590 r. przez księcia Jerzego Czartoryskiego, który jako pierwszy ze swego rodu w 1598 r. przeszedł z prawosławia na wiarę katolicką i w tymże roku erygował parafię katolicką, której oprócz różnych danin nadał wieś Nowystaw. Książe Jerzy miał dwóch synów, z których Adrian był bernardynem, a Mikołaj Jerzy w 1630 r. funduje murowany kościół. Fundacja parafii zostaje zwiększona o wieś Peresopnicę z obowiązkiem odprawiania co miesiąc „mszy świętej za pomyślność królów polskich”. Kościół został konsekrowany w 1637 r. przez sufragana łuckiego bpa Stanisława Łozę. W 1642 r. książę Mikołaj Jerzy wprowadza uroczyście do kościoła relikwie św. Bonifacego, przywiezione z Rzymu przez syna księcia, Floriana. Jeden z proboszczów w Klewaniu, ks. Hieronim Jełowicki (1672-1732), był od 1725 r. sufraganem lwowskim. W 1739 r. od uderzenia piorunu kościół spłonął. W 1747 r. został odbudowany staraniem księżny Izabelli Czartoryskiej i ponownie konsekrowany w 1799 r.
 Cudowny obraz Matki Bożej Klewańskiej początkowo znajdował się w kaplicy zamkowej, z której został przeniesiony do kościoła parafialnego prawdopodobnie razem z relikwiami św. Bonifacego. W 1639 roku została wyznaczona przez bpa łuckiego Jędrzeja Gembickiego komisja, w której zasiadał m.in. ks. Jan Brosciusz, dla sprawdzenia cudów doznawanych przy tym obrazie. Obraz został uznany za cudowny.
 Pod koniec XIX wieku kościół uległ zaniedbaniu. W 1901 roku został odrestaurowany. W okresie międzywojennym parafia liczyła ok. 2200 wiernych. Ostatni przedwojenny proboszcz Klewania, ks. Aleksander Pierzchała (ur. 1890, wyśw. 1916, z. 1964), w obawie przed represjami władz sowieckich wyjechał we wrześniu 1939 roku do centralnej Polski; także wikary, ks. Stanisław Sołtys (ur. 1913, wyśw. 1937), uprzedzony o mającym nastąpić aresztowaniu, opuścił Klewań. W wyniku starań parafian probostwo klewańskie objął ks. Piotr Sąsiadek z Sarn, który latem 1944 r. zgłosił się do Ludowego Wojska Polskiego. Do wysiedlenia Polaków z Klewania w maju 1945 r., do parafii dojeżdżali księża z dekanatu rówieńskiego. Transport ludności polskiej zabrał ze sobą większość ruchomego wyposażenia kościoła (obraz Matki Bożej Klewańskiej, relikwie św. Bonifacego, monstrancje, stacje Drogi Krzyżowej, kielichy, ornaty, kapy, chorągwie, mszały, feretron Matki Bożej i in.) i tym sposobem rzeczy te trafiły do kościoła pw. św. Mikołaja w Skwierzynie k. Gorzowa Wielkopolskiego.
Po wyjeździe większości Polaków z Klewania kościół został zamknięty.  Został on oddany miejscowej szkole technicznej. Był wykorzystywany też jako magazyn. Powoli ulegał zniszczeniu. Stan kościoła na początku lat 90. XX wieku był tragiczny: zniszczony dach, zalane ściany z sypiącymi się tynkami, powydzierane okna i drzwi, brak podłogi. Szczególny wandalizm jest widoczny we wnętrzu świątyni.
Parafia w Klewaniu na nowo została zarejestrowana decyzją rówieńskiej rady obwodowej nr 200 z 29 października 1991 r. Jej pierwszym duszpasterzem był ks. Antoni Andruszczyszyn ze Sławuty. W latach 1992-1995 duszpasterzował tu ks. Witold Józef Kowalów z Ostroga. Pod jego kierunkiem została wykonana znaczna część tynków zewnętrznych oraz wymieniono dach, wprawiono nowe okna, wykonano nowy dach dzwonnicy, uzupełniono ogrodzenie wokół kościoła, dokonano niwelacji terenu przykościelnego i rozpoczęto prace zabezpieczające fundament świątyni (odwodnienie i izolacja).
Od 1995 r. proboszczem w Klewaniu jest ks. Andrzej Ścisłowicz ze Zdołbunowa. Od 1997 r. do Klewania dojeżdżają Siostry Franciszkanki Rodziny Maryi z Łucka, prowadząc katechizację.

Adres parafii:

 35311 Klewań, rejon rówieński, ul. Mickiewicza 5
 35311 Клевань, Рівненський район, вул. Міцкевича, 5

Proboszcz: vacat

Administrator: Ks. Jerzy Pohnerybka
ur. 11 VI 1970 r.
św. kapł. 15 IV 2003 r.
data nominacji: 21 IX 2004 r.

Adres zamieszkania:
вул. Шевченка, 1
45263 смт. Олика
Ківерцівський р-н.
Волинська обл.
 tel. _______________

Obsługiwane parafie:
 Parafia pw. Trójcy Przenajświętszej w Ołyce
 Parafia pw. Wszystkich Świętych w Cumaniu

Клевань

Wspólczesny herb Klewania

КЛЕВАНЬ
Парафія Благовіщення Пресвятої Діви Марії; парафіяльний костел збудований в 1630 р., мурований, ремонтується з 1992 р.

Короткі історичні відомості:
Селище міського типу в Рівненській обл. на р. Стублі біля залізниці Ковель-Рівне. Під назвою “Коливань” існувало вже в XII ст. Від 1458 р. власність Чарторийських; тоді ж збудовано замок. Магдебурзьке право в 1654 р. У 1632-1773 рр. – єзуїтська колегія в замку, потім замок довго стояв пусткою; на наш час збереглися оборонні споруди і частково помешкання замку. У 1942 р. німецькі окупанти розстріляли частину мешканців.
Римсько-католицька парафія виникла в 1598 р.; належала спочатку до Лубенського деканату, потім до Рівненського. Пер-ший, дерев’яний костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, св. Станіслава, єпископа і мученика, св. Юрія і св. Анни був збу-дований у 1590 р. князем Юрієм Чарторийським, який першим зі свого роду в 1598 р. перейшов на католицизм і в тому ж році заснував католицьку парафію, якій, окрім різних дарів, надав село Новий Став. Князь Юрій мав двох синів, з яких Андріан був бернардином, а Миколай-Юрій у 1630 р. дав пожертвування на новий мурований костел. Він дарує костелу село Пересопницю з обов’язком відправляти щомісяця Месу за здоров’я королів польських. Костел був консекрований у 1637 р. луцьким суфраганом єпископом Станіславом Лозою. У 1642 р. князь Миколай-Юрій урочисто вносить до костелу реліквії св. Боніфатія, привезені з Риму сином князя, Флоріаном. Один з парохів Клеваня, о. Ієронім Єловицький (1672-1732), від 1725 р. був львівським суфраганом. У 1739 р. костел згорів від удару блискавки. У 1747 р. завдяки старанням князівни Ізабелли Чарторийської храм був відбудований і наново освячений у 1799 р.
Чудотворна ікона Матері Божої Клеванської спочатку зна-ходилася у замковій каплиці, з якої була перенесена, скоріш за все, разом із реліквіями св. Боніфатія до парафіяльного костелу. У 1639 р. луцьким єпископом Єнджеєм Гембицьким була призначена комісія, в якій теж засідав о. Ян Бросціуш, для підтвердження чудес, які відбувалися за посередництвом ікони. Ікона була визнана чудотворною.
Під кінець XIX ст. костел почав занепадати; у 1901 р. був відреставрований. У міжвоєнний період місцева парафія нарахо-вувала бл. 2200 віруючих. Останній передвоєнний парох Клевані, о. Олександр Пєжхала (1890-1964), побоюючись радян-ських репресій, у вересні 1939р. виїхав до центральної Польщі; вікарій о. Станіслав Солтис, попереджений про його заплано-ваний арешт, теж покинув Клевань. На прохання віруючих парохом місцевої парафії став о. Петро Сонсядек з Сарн, який влітку 1944 р. пішов добровольцем у Польське Народне Військо. Після виселення поляків з Клевані в травні 1945 р. парафію обслуговували священики із Рівненського деканату. Польські переселенці забрали із собою більшу частину рухомого майна костелу (в т.ч. ікону Матері Божої Клеванської, реліквії св. Боніфатія, монстранції, чаші, хоругви. Хресну Дорогу, ризи, літур-гійні книги та ін.). Так ці речі потрапили до костелу св. Миколая в Сквєжині біля Гожова Великопольського.
Після виїзду більшості поляків з Клевані костел було замк-нено, а його приміщення віддано місцевому технікуму. Потім певний час тут містилися склади. Поволі храм руйнувався, на поч. 90-х рр. стан його був трагічний: зруйнований дах, підмоклі стіни, штукатурка відпадала, вибиті вікна та двері, підлога пов-ністю згнила. Весь інтер’єр був знищений, особливий вандалізм видно всередині будівлі.
Парафія у Клевані була наново зареєстрована рішенням Рів-ненської облради № 200 від 29.10.1991 р. Першим її пастирем був о. Антоній Андрущишин зі Славути, в 1992-95 рр. парохом тут був о. Вітольд-Йосиф Коваліва з Острога. Під його керівництвом костел оштукатурено ззовні, замінено дах, вставлено нові вікна, зроблено новий дах на дзвіниці, відремонтовано ого-родження навколо храму, зроблено нівеляцію території, ізоля-цію та осушення фундаментів. У 1995-2004 рр. парохом в Клевані був о. Андрій Щіслович зі Здолбунова, котрив продовжував ремонт костелу.

Адреса парафії:
вул. Міцкевича, 5
35311 смт. Клевань
Рівненський р-н.
Рівненська обл.

Парох: vacat

Адміністратор: о. Юрій Погнерибка
Нар.: 11.06. 1970 р.
Свячення: 15.04. 2003 р.
Дата номінації: 21.09. 2004 р.

Парафії, які обслуговуються:
Парафія Пресвятої Трійці, Олика;
Парафія Всіх Святих, Цумань.

Korzec

Kościół parafialny w Korcu. Fot. Jan Walczewski

KORZEC (КОРЕЦЬ)
Parafia pw. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny i św. Antoniego. Kościół parafialny zbudowany w 1706 r., murowany.

Rys historyczny:
Miasteczko w obwodzie rówieńskim, nad rzeką Korczyk (dopływ Słucza), 9,6 tys. mieszk. (1990). Pierwsza wzmianka w 1150 r. w Litopysie Ipatijowskim – występuje tu pod nazwą „Korcześk”. Znany od XII w., należał do księstwa halicko-włodzimierskiego; w XIV w. włączony do Wielkiego Księstwa Litewskiego, 1569 przyłączony do Korony; w końcu XVIII w. J.K. Czartoryski zał. w Korcu kilka manufaktur, w których wyrabiano m.in. sukna, lite pasy, fajanse i słynną porcelanę; od 1793 w zaborze ros.; w okresie międzywojennym w Polsce; IX 1939–41 pod okupacją sowiecką, 1941–44 pod okupacją niemiecką; 1945–91 w Ukr. SRR. Ruiny zamku książąt Koreckich (XV w.), później (od XVII w.) Czartoryskich; rynek z ulicami (2. poł. XVIII w.); kościół i klasztor Franciszkanów (1. poł. XVII w.), przebudowany (2. poł. XIX w.) na cerkiew i monastyr prawosławny.; kilka cerkwi; pałac zbudowany przez Czartoryskiego (koniec XVIII w., spalony 1832) nie zachowany; resztki parku pałacowego; budynki manufaktur (koniec XVIII w.) nie zachowane.
 Kościół parafialny (XVI-XVIII w.) pw. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny w Korcu, który dziś jest pw. św. Antoniego (nie wiadomo kiedy zostało oficjalnie zmienione wezwanie), został zamknięty w 1961 roku, jako jeden z ostatnich na Wołyniu. Organy zostały porąbane. W niedługim czasie kościół został zamieniony na skład żrących substancji chemicznych. W bocznej kaplicy umieszczono toalety dla pracowników.
 Parafia rzymskokatolicka na nowo została zarejestrowana w 1990 roku. Kościół został zwrócony wspólnocie wiernych w stanie kompletnej dewastacji. Z kościoła wywieziono ponad dwieście ton gruzu. Ściany pozbawione tynku przez żrące chemikalia były w opłakanym stanie. Ponieważ kościół jest zabytkiem architektury i zabytkiem historycznym, władze państwowe dopomogły w jego restauracji. Na koszt państwa kościół pokryto dachem i otynkowano z zewnątrz. Całe wnętrze zostawiono do restauracji biednej parafii składającej się z kilkudziesięciu osób, przeważnie emerytów. Do października 1993 roku kościół był obsługiwany dorywczo, przeważnie w niedziele przez sąsiednie parafie. Dojeżdżał tu ks. Antoni Andruszczyszyn i Krzysztof Krawczak ze Sławuty, ks. Władysław Czajka z Równego, ks. Witold Józef Kowalów z Ostroga, ks. Wincenty Witko z Nowogradu Wołyńskiego. Od września 1993 roku proboszczem parafii jest ks. Józef Adam Kozłowski, kapłan-emeryt inkardynowany do archidiecezji warszawskiej, który poprzednio pracował w duszpasterstwie w Norwegii.
 W 1994 roku założono instalację elektryczną oraz ogrzewanie elektryczne w kościele, zrobiono drewniany ołtarz i 12 ławek dla wiernych. Plebania była w stanie całkowitej ruiny. Nie było podłogi, okien, dachu ani żadnych urządzeń. Wszystko to zostało odbudowane, odnowione i oddane do użytku.
Kościół powtórnie został poświęcony w dniu 19 listopada 1994 roku przez metropolitę lwowskiego abpa Mariana Jaworskiego w towarzystwie biskupa pomocniczego Marcjana Trofimiaka. Poświęcona została również odremontowana plebania. W latach 1993-1995 przy kościele pracowały zakonnice ze Zgromadzenia Sióstr Serafitek.

Adres parafii:

 34700 Korzec, ul. Kościelna 6-a
   tel. & fax: 03651 (251) 2-28-91
 34700 Корець, вул. Костьольна, 6-а

Proboszcz:

Ks. Waldemar Szlachta, ur. 27. XI 1973, wyśw. 06. VI 1998 (Kraków),
  2005 – proboszcz

tel. kom. + 38 067 4244618

 

Корець

Костел закрили комуністи у 1962 році

КОРЕЦЬ
Парафія св. Антонія; парафіяльний костел збудований у 1706 р., мурований.

Короткі історичні відомості:
Містечко у Рівненській обл. над р. Корчик (притока Случа), 9,6 тис. меш-канців (1990 р.). Перша згадка в 1150 р. в Іпатіївському літописі під назвою “Корчеськ”. З XII ст. у складі Галицько-Володимирського князівства, від XIV ст. – у складі Великого Князівства Литовського, в 1569 р. у складі Коро-ни. У кінці XVIII ст. Чарторийський у Корці заснував кілька мануфактур, у яких вироблялося сукно, фаянс і відому порцеляну; з 1793 р. – у складі Росій-ської імперії; у міжвоєнний період – у складі Польщі; в 1939-41 рр. – у складі СРСР; в 1941-44 р. – під німецькою окупацією; в 1945-91 рр. – у складі УРСР. Руїни замку князів Корецьких (XV ст), пізніше (від XVII ст.) Чарторийських; ринок з вулицями (2 пол. XVIII ст.); костел і монастир францисканців (1 пол. XVII ст), перебудований (2 пол. XIX ст.) на православну церкву та монастир; кілька церков; палац, збудований Чарторийськими (кінець XVIII ст, спалений в 1832 р.), не зберігся; рештки палацового парку; будин-ки мануфактур (кінець XVIII ст), не збереглися.
Будівництво костелу Успіння Пресвятої Діви Марії закінче-но в 1706 р., консекрував його у 1746 р. єпископ Юзеф Августин Чарнецький, київський суфраган. Зараз храм носить ім’я св. Ан-тонія (дата офіційної зміни назви невідома), його було зачине-но одним із останніх на Волині – у 1961 р. Орган було поруба-но, а невдовзі храм став складом для отруйних хімікатів. У бічній каплиці було зроблено туалети для працівників.
Католицька парафія наново була зареєстрована в 1990 р. Костел було повернено вірним у стані повної руїни: з приміщен-ня вивезено понад 200 т. сміття; стіни, пошкоджені хімікатами та позбавлені штукатурки, були у плачевному стані. Оскільки костел є пам’яткою історії та архітектури, держава допомогла у ремонті. Коштом держави костел було вкрито дахом і оштука-турено ззовні. Натомість реставрацію інтер’єру залишено на бід-ну парафію, яка нараховує кількадесят чоловік, переважно пен-сіонерів. До жовтня 1993 р. Богослужіння у храмі проводилися непостійно, переважно тільки у неділі; сюди доїжджали: о. Антоній Андрущишин і о. Кшиштоф Кравчак зі Славути, о. Владислав Чайка з Рівного, о. Вітольд-Йосиф Ковалів з Острога, о. Вінценти Вітко з Новограду-Волинського. Від вересня 1993 р. парохом був о. Юзеф Адам Козловскі, священик-пенсіонер, інкардинований з Варшавської архідієцезії, який перед цим працю-вав у Норвегії.
У 1994 р. в костелі проведено електрику та встановлено електричне опалення, зроблено дерев’яний вівтар та лавки для вірних. Було відбудовано плебанію, яка була майже повністю зруйнована. Костел та плебанію було наново освячено 19 груд-ня 1994 р. митрополитом львівським архієпископом Мар’яном Яворським з єпископом-помічником Маркіяном Трофим’яком. У 1992-93 рр. у парафії працювали монахині зі Згромадження Сестер Серафиток.

Адреса парафії:
вул. Костельна, 6-а
34700 м. Корець Рівненська обл.
тел.: (03651) 2-28-91

Парох: о. Вальдемар Шляхта
Нар.: 27. 11 1973 р.
Свячення: 06.06. 1998 р.
Дата номінації: 13.11. 2005 р.
 тел. моб.: + 38 067 4244618 

Kostopol

KOSTOPOL (КОСТОПІЛЬ)
Parafia pw. Najświętszego Serca Pana Jezusa; kaplica parafialna urządzona w 1993 roku w mieszkaniu w bloku w tym celu zaadaptowanym, kościół parafialny w budowie.

Krótki rys historyczny:
Miasto rejonowe w obwodzie rówieńskim; 32 tys. mieszk. (1990). Założony 14 listopada 1788 roku na mocy przywileju króla Stanisława Augusta Poniatowskiego dla L. Worzela; od 1793 w zaborze rosyjskim; w okresie międzywojennym w granicach Polski; IX 1939–41 pod okupacją sowiecką; 1941–44 pod okupacją niemiecką; w końcu VII 1941 Niemcy z grupą nacjonalistów ukr. zamordowali ok. 150 Polaków i Żydów (m.in. urzędników i pol. oficerów); 22 II 1943 pacyfikacja Kostopola dokonana przez Niemców i policję ukraińską; 1945-1991 w Ukraińskiej SRR.
 Murowany kościół pw. Najświętszego Serca Pana Jezusa w Kostopolu, który rozpoczęto wznosić w 1933 roku i do wojny jego budowa nie została zakończona, został zniszczony przez władze sowieckie. W 1972 roku „przy kościele” wybudowano kotłownię miejską.
 Od 1992 roku do Kostopola dojeżdża ks. Władysław Czajka z Równego. Msze św. odprawiał w mieszkaniu prywatnym (u p. Bronisława Łabędzkiego). Parafia rzymskokatolicka w tym mieście na nowo została zarejestrowana przez władze obwodowe w Równem decyzją nr 118 z 25 marca 1993 roku. Parafia zakupiła mieszkanie w bloku, gdzie urządzono kaplicę, zakrystię i salkę katechetyczną z biblioteką. Kaplicę poświęcił dziekan rówieński ks. kan. Władysław Czajka. Księdzu W. Czajce w Kostopolu pomagają zakonnice ze Zgromadzenia Sióstr Opatrzności Bożej z Równego.
Po wielu problemach uzyskano pozwolenie na budowę kościoła i prowadzone są prace budowlane pod kierunkiem ks. kan. Władysława Czajki z Równego.

Adres parafii:

kaplica w bloku:
35000 Kostopol, ul. Hruszewskiego 36/21
   tel.: 3657 (257) 210-84
33001 Костопіль, вул. Грушевського, 36/21

kościół w budowie:
35000 Kostopol, ul. Rówieńska 80
   tel.: 3657 (257) 226-10
33001 Костопіль, вул. Грушевського, 36/21


Proboszcz:

Ks. Władysław Czajka, mgr, RM, 1952, 1979 (Lublin),
1992 – proboszcz

Adres zamieszkania:
33001 Równe, ul. Soborna 213
   tel.: (3622) 573-72
   fax: (3622) 22-43-47
33001 Рівне, вул. Соборна, 213

Wikariusz:

 Ks. Grzegorz Józef Draus, mgr, 1969, 1996 (Lublin)
  2000 – wikariusz
   tel.: (3622) 64-732
   e-mail: g.draus@ukrwest.net

 

Костопіль

Сучасний герб Костополя

КОСТОПІЛЬ
Парафія Пресвятого Серця Господа Ісуса; парафіяльна каплиця, влаштована в 1993 р. у пристосованій квартирі багатоповерхо-вого будинку; парафіяльний костел будується.

Короткі історичні відомості:
Районний центру Рівненській обл,; 32 тис. мешканців (1990 р.). Заснований 14.12.1788 р. силою привілею короля Станіслава Августа Понятовського, наданого Л. Ворзелю; піл 1793 р. у складі Російської імперії; у міжвоєнний період у складі Польщі.
Будівництво мурованого костелу Пресвятого Серця Госпо-да Ісуса розпочалося в 1933 р., до війни завершити його не вда-лося. Незвершена будівля була зруйнована комуністичним ре-жимом. В 1972 р. там було збудовано міську котельню.
У 1992 р. до Костополя доїжджав о. Владислав Чайка з Рів-ного, Меси відбувалися у приватному помешканні п. Броніслава Лабендського. Парфія була наново зареєстрована рішенням Рівненської облради № 118 від 25.03.1993 р. Парафія купила по-мешкання у багатоквартирному будинку, де було влаштовано каплицю, захристію та бібліотеку з навчальним класом. Капли-цю освятив декан рівненський о. канонік Владислав Чайка. У парафії працюють черниці зі Згромадження Сестер Божого Про-видіння з Рівного. З великими труднощами вдалося отримати доз-віл на будівництво храму, зараз ведуться будівельні роботи.

Адреса парафії:
Каплиця:
вул. Грушевського, 35/21
35000 м. Костопіль Рівненська обл.
тел.: (03657) 2-10-84
Костел:
вул. Рівненська, 80
35000 м. Костопіль Рівненська обл.
тел.: (03657) 2-2б-10

Парох: о. кан. Владислав Чайка
Нар.: 10.09. 1952 р.
Свячення: 17.06. 1979 р.
Дата номінації: січень 1991 р.

Адреса проживання:
вул. Соборна, 213
33001 м. Рівне
тел.: (03622) 5-73-72
факс: (03622) 22-43-47
E-mail: mail@caritas.rivne.com 

Вікарій: о. Григорій Драус
Нар.: 21.06. 1969 р.
Свячення: 25.06. 1996 р.
Дата номінації: 13.09. 2002 р.

Адреса проживання:
вул. Соборна, 213
33001 м. Рівне
тел.: (03622) 26-47-32
факс: (03622) 22-43-47
E-mail: draus@ukr.net

Парафії, які обслуговуються:
Парафія свв. апостолів Петра і Павла, Рівне.

 

Kupiel

KUPIEL (КУПЕЛЬ)
Parafia pw. św. Michała Archanioła, kaplica par. w budynku zaadaptowanym w tym celu.

Krótki rys historyczny:
 Jest to nowa parafia. Nie było tu kościoła. Od 1927 roku był to teren dawnej parafii w Wojtkiewiczach, które obecnie nazywają się Kamienne (ukr. Кам’яне). Wcześniej, do 1921 roku była to część parafii Olewsk, a w latach 1921-1927 parafii Rokitno. Parafię pw. św. Michała Archanioła w Kupieli zorganizował ks. Franciszek Gomułczak SAC z Sarn. Pierwsze nabożeństwo odbyło się tu na Boże Narodzenie w 1992 roku. Później dojeżdżali tu również księża: ks. Andrzej Kozdruj SAC, ks. Andrzej Walczuk SAC i ks. Paweł Husakowski SAC. Wierni początkowo gromadzili się na nabożeństwach w domu p. Cybulskich. Parafia zakupiła budynek na kaplicę. Oficjalnie parafia została zarejestrowana przez władze państwowe rozporządzeniem rówieńskiej rady obwodowej nr 300 z 22 maja 1997 roku. Od 1997 roku w Kupieli duszpasterzują księża pallotyni z Rokitna, dojeżdżając także do Budek Kamieńskich położonych nad samą granicą z Białorusią

Adres parafii:

 34223 Kupiela, rejon rokitniański, ul. _______________
   tel.: __________________
 34223 Купель, Рокитнівький район, вул. Леніна, 38

Proboszcz:
Ks. Włodzimierz Osica SAC, mgr, 19__, 19__ (Ołtarzew)
  200__ – proboszcz

Wikariusz:
Ks. ________________ SAC, mgr, 19___, 200__ (Ołtarzew)
  200__ – wikariusz

Adres zamieszkania:
 34200 Rokitno, ul. Niezależności, 38
   tel.: 03635 (235) 2-28-48; 2-25-01
 34200 Рокитне, вул. Незалежності, 38

Obsługiwane parafie:
Rokitno, kaplica pw. św. Teresy od Dzieciątka Jezus;
Klesów, kaplica pw. św. Barbary;
Kupiel, kaplica pw. św. Michała Archanioła;
Tomaszgród, kaplica pw. Tomasza Apostoła.

 

Купель

КУПЕЛЬ
Парафія Архангела Михаїла; парафіяльна каплиця у присто-сованому будинку.

Короткі історичні відомості:
Невелике село на Волинському Поліссі, під кордоном з Білоруссю.
Це нова парафія, ту ніколи не було костелу. Від 1927 р. це була територія колишньої парафії у Войткевичах (сучасна назва Кам’яне). Ще раніше, до 1921 р., це була частина парафії Олевськ, в 1921-27 рр. – парафії Рокитно. Парафію св. Михаїла Архангела в Купелі організував о. Франциск Гомулчак SАС із Сарн, перша Меса відбулася у Різдво 1992 р. Потім парафію об-слуговували священики: о. Анджей Коздруй SАС, о. Анджей Вальчук SАС і о. Павло Гусаковський SАС. Вірні спочатку збиралися в будинку п. Цибульських, потім було куплено для кап-лиці будинок. Офіційно парафія була зареєстрована розпорядженням Рівненської облради № 300 від 22.05. 1997 р. З тих пір парафію обслуговують священики-паллотини з Рокитного, які теж доїжджають у Будки Кам’янські біля кордону із Білоруссю.

Адреса парафії:
34223 с. Купель
Рокитнівський р-н.
Рівненська обл.

Парох: о. Володимир Осіца SАС
Нар.: _________ р.
Свячення: _________ р.
Дата номінації: ______ 200__ р.

Адреса проживання:
вул. Незалежності, 38
34200 смт. Рокитне Рівненська обл.
тел.(03635) 2-28-48, 2-25-01

Вікарій: о. Шимон Кульвіцький SАС
Нар.: 10.01. 1976 р.
Свячення: 10.05. 2003 р.
Дата номінації: 22.08. 2003 р.

Парафії, які обслуговуються:
Парафія св. Варвари, Клесів;
Парафія св. Терези від Дитяти Ісуса, Рокитне;
Парафія св. Томи, Томашгород.

 

Kuzniecowsk

KUZNIECOWSK (КУЗЬНЕЦОВСЬК)
Parafia pw. Miłosierdzia Bożego. Kaplica parafialna w zaadaptowanym mieszkaniu w bloku. Drugie wezwanie parafii: Wniebowzięcie Najświętszej Maryi Panny.

Krótki rys historyczny:
Miasto rejonowe w obwodzie rówieńskim, powstałe obok Rówieńskiej Elektrowni Atomowej. Jego wznoszenie zostało rozpoczęte w 1973 roku. Liczy 39,2 tys. ludności (1997).
 Nowa parafia. Nie było tu wcześniej kościoła. Metropolita lwowski abp Marian Jaworski dekretem z dnia 10 września 1993 roku nadał tytuł parafii – Miłosierdzie Boże; drugim odpustem jest uroczystość Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny. Wiernych zorganizowali księża pallotyni z Sarn, najpierw ks. Jarosław Olszewski SAC, następnie ks. Franciszek Gomułczak SAC. Obecnym, od 1995 roku, proboszczem tej wspólnoty jest ks. Andrzej Walczuk SAC. Były kłopoty z państwową rejestracją parafii, która miała miejsce w Równem dopiero 22 marca 1994 roku. Wierni na nabożeństwa gromadzą się w kaplicy w bloku, urządzonej w zakupionym specjalnie w tym cel mieszkaniu w 1994 roku (6 lipca).

Adres parafii:

 34500 Kuzniecowsk, ul. Peremohy 17/11
   tel.: _____________________
 34500 Кузнецовськ, Мікрорайон Перемоги, 17/11

Proboszcz:

Ks. ______________ SAC, 19___, 19___ (Ołtarzew)
  2006 – proboszcz

Adres zamieszkania:
 34500 Sarny, ul. Czerwonoarmiejska 7
   tel. & fax: 03655 (255) 325-92
 34500 Сарни, вул. Червоноармійська 7

Obsługiwane parafie:
Dąbrowica, parafia pw. św. Jana Chrzciciela;
Sarny, parafia pw. Przemienienia Pańskiego.

Кузнецовськ

КУЗНЕЦОВСЬК
Парафія Успіння Пресвятої Діви Марії; парафіяльна каплиця у пристосованому помешканні в багатоквартирному будинку.

Короткі історичні відомості:
Місто у Рівненській обл., виникло біля Рівненської АЕС в 1973 р.; 39, 2 тис. мешканців (1997 р).
Нова парафія. Спочатку парохом був Ярослав Ольшевський SАС, потім о. Франциск Гомулчак SАС із Сарн. Влада довго не хотіла реєструвати парафії, аж до 22.03.1994 р. Зараз віруючі збираються на Літургію в каплиці у приміщенні багатоквартирного будинку, купленому спеціально для цієї цілі в 1994 р.

Адреса парафії:
м-н Перемоги, 17/11
34400 м. Кузнецовськ
Рівненська обл.

Парох: о. ____________________ SАС
Нар.: _________ 19_____ р.
Свячення: ____________ р.
Дата номінації: _______ 2006 р.

Адреса проживання:
вул. Червоноармійська, 7
34500 м. Сарни Рівненська обл.
тел./факс: (03655) 3-25-92

Парафії, які обслуговуються:
Парафія св. Йоана Хрестителя, Дубровиця;
Парафія Преображення Господнього, Сарни.

 

Ostróg

Kościół farny w Ostrogu. Fot. Jan Walczewski

OSTRÓG (ОСТРІГ)
Parafia pw. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny erygowana w 1442 r.; kościół parafialny odbudowany po pożarze i zmodernizowany w 1897 r., murowany; Drugi patron parafii: św. Antoni.

Krótki rys Historyczny:
Miasteczko w obwodzie rówieńskim, nad Horyniem, przy ujściu Wilii, 13 tys. mieszk. (1990). Uniwersytet „Akademia Ostrogska”. Stary gród ruski, wzmiankowany 1100 w Litopysie Ipatijowskim; od 2. poł. XII w. w księstwie wołyńskim; w XIV w. obiekt walk polsko-litewskich; 1386 włączony do Wielkiego Księstwa Litewskiego; własność m.in. Ostrogskich, Zasławskich, Wiśniowieckich, Sanguszków, Jabłonowskich; prawa miejskie 1528; na przeł. XVI i XVII w. ośr. kult.; od XV w. liczne skupisko Żydów, jedna z 4 gmin żyd. Wołynia posiadająca przedstawicieli w Sejmie Żydów Korony; 1609–1753 ośr. ordynacji; 1648 spalony przez Kozaków; od 1793 w zaborze ros., siedziba powiatu; 1920–39 w granicach Polski; IX 1939–41 pod okupacją sowiecką; wiele rodzin pol. i żyd. (1939 ok. 10,5 tys. Żydów – ok. 61%) wywiezionych na Syberię; 1941–44 pod okupacją niemiecką (1941–42 rozstrzelano ok. 8,5 tys. Żydów); 1945–91 w Ukraińskiej SRR. Muzeum krajoznawcze; zamek książąt Ostrogskich z cerkwią (XV, XVI w.); kościół Dominikanów (XV, XVII, XVIII w.); fragment murów miejskich z Basztą Tatarską i Bramą Łucką (XV, XVI w.); kościół Jezuitów (XVII w., fundacji A. Chodkiewiczowej) – nie zachowany; dwór Jabłonowskich (XVIII w.) – nie zachowany.

Kościół parafialny pw. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny został ufundowany w 1444 r. przez księcia Fedora Ostrogskiego. Gdy rok później spalili go Tatarzy, książę Wasyl Ostrogski wybudował w 1582 r. nową świątynię. Wkrótce podzieliła ona los poprzedniczki. W 1624 r. odbudowy podjęła się Anna Alojza Chodkiewiczowa, uzyskując wsparcie ze strony hr. Józefa Zamoyskiego. W końcu XVIII wieku rozbudowa i renowację kościoła przeprowadziła księżna Anna Paulina Jabłonowska. Po pożarze w 1888 r., nowy kościół murowany w stylu neoklasycystycznym został wzniesiony w 1897 r. dzięki wydatnej pomocy księcia Romana Sanguszki. Konsekracji dokonał tegoż roki bp łucki Bolesław Hieronim Kłopotowski. W 1946 r. zamknęli Sowieci zmieniając go na magazyn zbożowy. W latach 1948-1958 należał ponownie do parafii rzymskokatolickiej. Definitywnie zamknięto świątynię w 1960 r. Dopiero w 1989 r. powróciła ona do swych prawowitych gospodarzy.
Zachował się również murowany klasztor i barokowy kościół pw. Trójcy Świętej, który został zbudowany w 1758 r. przez starostę taborowskiego Stanisława Łubkowskiego i miecznika wołyński Feliksa Malinowskiego dla OO. Kapucynów. Po kasacie ukazem władz carskich w 1832 r., klasztor zamieniono na więzienie, zaś kościół w 1876 r. na cerkiew prawosławną. Tegoż roku w gmachu klasztornym znalazło swoje pomieszczenie prawosławne Bractwo Świętych Cyryla i Metodego. W 1931 r. kościół stał się katolicką kaplicą, w klasztorze zaś zorganizowano seminarium nauczycielskie. W 1939 r. uroczyście powrócili OO. Kapucyni, którzy od września 1939 r. pomagali w duszpasterstwie w kościele farnym.  Po 1960 r. w kościele urządzono salę sportową. Obecnie w gmachu klasztornym i dawnego Seminarium Nauczycielskiego mieści się Uniwersytet Narodowy „Akademia Ostrogska”, zaś w kościele po remoncie zrobiono akademicką świątynię ekumeniczną.
W prezbiterium kościoła parafialnego w Ostrogu znajduje się zabytkowym barokowym ołtarzem pochodzącym z kościoła pw. św. Antoniego w Międzyrzecu Koreckim. W latach 1993-1995 został on poddany restauracji w pracowni Archidiecezjalnego Muzeum Sztuki Religijnej w Lublinie (Polska). W ołtarzu umieszczono nowe obrazy „Wniebowzięcie” oraz „Ukoronowanie Najświętszej Maryi Panny”. W 1998 roku odbudowano barokową dzwonnicę, wysadzona w powietrze w 1961 roku. W 2001 roku zrobiono kamienną podłogę w kościele oraz marmurowy ołtarz soborowy i ambonkę. Od 2004 roku prowadzona jest odbudowa plebanii przy kościele zniszczonej w czerwcu 1941 roku.


Adres parafii:

kościół: 35800 Ostróg, ul. Książąt Ostrogskich 4-a
    tel.: (03654) 2-26-42
   35800 Остріг, вул. Князів Острозьких, 4-а

plebania: 35800 Ostróg, ul. Kardaszewicza 1
    tel. & fax: +380 (3654) 2-30-38
  35800 Остріг, вул. Кардашевича 1

Proboszcz:
Ks. Witold Józef Kowalów, mgr, 1967, 1992 (Kraków)
  1992 – proboszcz
  e-mail: vykovaliv@gmail.com   

Wikariusz:
 Vacat
  tel. +380 (3654) 2-21-23

Obsługiwane parafie:
Ostróg, kościół pw. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny;
Kuniów, kościół pw. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny i św. Michała Archanioła (diecezja kamieniecko-podolska).

Остріг

Костел комуністи закрили в 1960 році

ОСТРІГ
Парафія Успіння Пресвятої Діви Марії (1444 р.); парафіяльний костел відбудований після пожежі і поновлений в 1897 р., муро-ваний; другий покровитель парафії св. Антоній.

Короткі історичні відомості:
Місто у Рівненській обл. над р. Горинь, 14,8 тис. мешканців (2001 р.). Національний універ-ситет “Острозька академія”. Древнє руське місто; перша згадка в 1110 р. в Іпатіївському літописі; від 2 пол. XII ст. у складі Волинського князівства; в XIV ст. об’єкт польсько-литовських битв; в 1386 р. приєднане до Велико-го Князівства Литовського; власність Острозьких, Заславських, Вишневець-ких, Сангушків, Яблоновських; магдебурзьке право в 1528 р.; на зламі XVI і XVII стт. культурний центр; від XV ст. значне єврейське поселення, один із 4 єврейських штетлів, які мали представників у Єврейському Сеймі Коро-ни; в 1648 р. спалене козаками; від 1793 р. у складі Російської імперії; в 1920-39 рр. у складі Польщі; в 1939-41 рр. в складі СРСР, багато польських та єврейських сімей (в 1931 р.бл. 10, 5 тис. євреїв – бл. 61%) вивезено у Сибір; в 1941-44 рр. під німецькою окупацією (в 1941-42 рр. розстріляно бл. 8,5 тис. євреїв); в 1945-91 рр. у складі УРСР. Краєзнавчий музей; замок князів Острозьких з церквою (ХУ-ХУІ ст); костел домініканців (XV, XVII, XVIII ст); фрагмент міських мурів з Татарською баштою і Луцькою бра-мою (XV, XVI ст.); костел єзуїтів (XVII ст), не зберігся; двір Яблоновських (XVIII ст), не зберігся.
Парафіяльний костел Успіння Пресвятої Діви Марії був збу-дований в 1444 р. на пожертвування князя Федора Острозького. Коли роком пізніше його спалили татари, князь Василь Острозький в 1582 р. збудував новий храм. Незабаром його також спалили татари. В 1624 р., завдяки Анні-Алойзії Ходкевич та графові Юзефу Замойському, почалася відбудова. Наприкінці XVIII ст. розбудову та відновлення храму провела княжна Анна Пакуліна Яблоновська. Після пожежі в 1888 р. був збудований мурований костел у стилі неокласицизму (1897 р.) завдяки по-жертвуванням князя Романа Сангушко. Консекрував храм того ж року єпископ луцький Болеслав Ієронім Клопотовський. Потім в 1946 р. костел було замкнено комуністичним режимом, там було створено зерносховище. В 1948-58 рр. храм знову належав парафії, в 1960 р. його знову відібрали. У костелі комуністичні варвари зробили спортову школу. Тільки в 1989 р. костел було повернено законному власнику.
Зберігся також мурований монастир і костел у стилі бароко Пресвятої Трійці, який був збудований в 1758 р. старостою таборовським Станіславом Лубківським і мечником волинським Феліксом Малиновським для оо. капуцинів. Після скасування царською владою в 1832 р. монастир перетворено у в’язницю, а костел в 1876 р. на православну церкву. Тоді ж в приміщен-нях монастиря розмістилося православне братство Кирила та Мефодія. В 1931 р. костел став католицькою каплицею, в монастирі було створено учительські курси. В 1939 р. урочисто повернулися оо. капуцини, які від вересня 1939 р. допомагали у пас-тирстві в фарному костелі. Після 1961 р. у приміщенні костелу влаштовано спортзал. Зараз там знаходиться Національний університет “Острозька академія”, в костелі після ремонту зроблено студентський екуменічний храм. 30 жовтня 2005 р. патріарх УПЦ КП Філарет переосвятив костел оо. капуцинів на церкву св. Федора Князя Острозького.
У пресвітерії парафіяльного костелу знаходиться цінний вівтар у стилі бароко, який був перевезений з костелу св. Антонія у Межиріччі Корецькому. В 1993-95 рр. він був відреставрований в майстернях архідієцезіального музею релігійного мистецтва в Любліні (Польща). У вівтарі вміщено також нові обра-зи “Успіння” та “Коронування Пресвятої Діви Марії”. У 1998 р. відбудовано барокову дзвіницю, яка була зірвана в повітря в 1961 році. У 2001 р. зроблено кам’яну підлогу в костелі, а також мармуровий соборний вівтар та амвон. Від 2004 р. ведеться відбудова плебаніїї біля костелу, яка була знищена в червні 1941 року.

Адреса парафії:
вул. князів Острозьких, 4а
35 800 м. Остріг Рівненська обл.
тел.: (03654) 2-26-42

Парох: о. Вітольд Йосиф Ковалів
Нар.: 29.05. 1967 р.
Свячення: 16.05. 1992 р.
Дата номінації: 18.11. 1992 р.

Адреса проживання:
вул. Кардашевича, 1
35800 м. Остріг Рівненська обл.
тел./факс: +380 (3654) 2-30-38

E-mail: vykovaliv@gmail.com    

Вікарій: vacat
тел.: +380 (03654) 2-21-23  

Парафії, які обслуговуються:
Парафія Успіння Пресвятої Діви Марії та Архангела Михаїла, Кунів (Кам’янець-Подільська дієцезія).

 

Rokitno

ROKITNO (РОКИТНЕ)
Parafia pw. Św. Teresy od Dzieciątka Jezus; kaplica parafialna adaptowana 1991, drewniana.

Krótki rys historyczny:
 Miasteczko na Polesiu Wołyńskim. Powstało w latach 80. XIX wieku. Do 1922 roku nosiło nazwę Ochotnikowe – od nazwiska właściciela ziemi, na której powstało.
 W 1924 roku bp Ignacy Dubowski mianował ks. Stanisława Fijałkowskiego proboszczem parafii tomaszgrodzko-rokitniańskiej z zamieszkaniem w Rokitnie, gdyż tu było większe skupisko ludności katolickiej. Z początku nabożeństwa odprawiane były w pomieszczeniu należącym do miejscowej huty szkła. W tym czasie został wzniesiona kaplica pw. św. Teresy od Dzieciątka Jezus oraz plebania. Kaplica została poświęcona 8 grudnia 1926 roku z upoważnienia bpa Adolfa Piotra Szelążka przez ks. St. Fijałkowskiego.
 Z czasem kaplica parafialna została rozbudowana, poprzez dobudowanie dwóch murowanych naw bocznych oraz został zmieniony front i tył świątyni. W ten sposób powstały stylowy i nowoczesny kościół został 25 października poświęcony przez ks. prał. Jana Lewińskiego, dziekana sarneńskiego.
 Po ekspatriacji Polaków w latach 1944-1945 do parafii pw. św. Teresy od Dzieciątka Jezus w Rokitnie dojeżdżał Sługa Boży o. Serafin Kaszuba – próbując odtworzyć parafię. Natrafił jednak na trudności: nie mógł zebrać wymaganej dwudziestki wiernych (tzw. dwadcatka – „dwudziestka”) do komitetu parafialnego. W wyniku czego kościół został zamknięty i decyzją rady rejonowej z 30 maja 1945 roku został zamieniony na dom kultury.
 Budynek kościelny został częściowo zburzony (wg władz zachowała się tylko jedna ściana), a następnie rozbudowany. Zewnętrzny wygląd budowli (układ trzynawowy, rozety w górnej części nawy głównej) jest bardziej typowy dla budownictwa sakralnego niż świeckiego... Obecnie nadal służy jako dom kultury.
Na przełomie lat 80. i 90. XX wieku do Rokitna dojeżdżał ks. Cezary Mickiewicz z Berdyczowa. Parafia na nowo została zarejestrowana w 1992 roku, kiedy dziekanowi łuckiemu ks. Ludwikowi Kamilewskiemu udało się zebrać 500 podpisów. Wiernym została przekazana sala w klubie przyzakładowym Gospodarstwa Leśnego na tymczasowa kaplicę.
Opiekę duszpasterską nad parafią w Rokitnie w latach 1992-1997 sprawowali księża pallotyni z Sarn, oddalonych o około 50 km. Najpierw dojeżdżał tu ks. Jarosław Olszewski SAC, ks. Franciszek Gomułczak SAC i ks. Andrzej Kozdrój SAC. W dniu 6 sierpnia 1995 r. metropolita lwowski abp Marian Jaworski poświęcił plac pod budowę nowego kościoła w Rokitnem. Z czasem władze wycofały się z tej lokalizacji (władze przekazały plac zajęty przez kogoś innego). Obecnie trwają uzgodnienia w sprawie uzyskania innego placu i rozpoczęcia prac budowlanych. W latach 1995-1997 ofiarnie dojeżdżali tu ks. proboszcz Andrzej Walczuk SAC i ks. Paweł Husakowski SAC.
 W latach 1997-1999 proboszczem parafii był ks. Marek Książak. W latach 1993-1998 w parafii w Rokitnem pracowały zakonnice ze Zgromadzenia Sióstr Dominikanek Misjonarek Jezusa i Maryi.

Adres parafii:

 34200 Rokitno, ul. Niezależności, 38
   tel.: 03635 (235) 228-48
 34200 Рокитне, вул. Незалежності, 38

Proboszcz:
Ks. Włodzimierz Osica SAC, mgr, 19___, 20___ (Ołtarzew)
  200__ – proboszcz

Wikariusz:
Ks. Andrzej Walczuk SAC, mgr, ur. 15. I 1967, wyśw. 8. V 1993 (Ołtarzew)
  2006 – wikariusz 

Obsługiwane parafie:
Rokitno, kaplica pw. św. Teresy od Dzieciątka Jezus;
Klesów, kaplica pw. św. Barbary;
Kupiel, kaplica;
Tomaszgród, kaplica pw. Tomasza Apostoła.

 

Рокитне

РОКИТНЕ
Парафія св. Терези від Дитяти Ісуса; парафіяльна пристосована каплиця 1991 р., дерев’яна.

Короткі історичні відомості:
Містечко у Волинському Поліссі, засноване в 80-х рр. XIX ст. До 1922 р. носило назву Охотнікове – від фамілії власника землі, на якій виникло.
У 1924 р. єпископ Ігнатій Дубовський призначив о. Станісла-ва Фіялковського парохом Томашгородсько-Рокитнянської пара-фії із мешканням у Рокитно, оскільки тут було більше католиків. Спочатку Богослужіння відправлялися у місцевій склодувні, незабаром було збудовано каплицю та плебанію. Каплиця була освячена 8.12.1926 р. о. Фіялковським з дозволу єпископа Адольфа Петра Шельонжека. З часом каплицю розбудувано: добудовано два мурованих нефи, змінено фронтон і тил храму. Виниклий таким способом сучасний костел освятив о. пре-лат Ян Левінський, сарненський декан.
Після експатріації поляків у 1944-45 рр. до парафії св. Тере-зи від Дитяти Ісуса доїжджав Слуга Божий о. Серафін Кашуба, який намагався відновити парафію. Однак він натрапив на труднощі: не міг зібрати т.зв. двадцятки – парафіяльного комітету, внаслідок чого костел було замкнено і рішенням райради від 30.05. 1945 р. храм було перетворено на Будинок культури.
Будівлю частково було зруйновано (лишилася тільки одна стіна), а потім добудовано. Зовнішній вигляд будівлі (три нефи, розетки у верхній частині головного нефу) більш типовий для сакрального будівництва, ніж мирського. Проте будівля і зараз служить як Будинок культури.
На зламі 80-90-х рр. XX ст. до Рокитно доїжджав о. Міцкевич із Бердичева. Парафія було наново зареєстрована в 1992 р., коли луцькому деканові о. Людвіку Камілевському вдалося зібрати 500 підписів. Вірним було передано залу у клубі Лісового господарства під тимчасову каплицю. В 1992-97 рр. пара-фію обслуговували паллотини із Сарн (бл. 50 км): Ярослав Ольшевський SАС, о. Франциск Гомулчак SАС і о. Анджей Коздруй SАС. 6.08. 1995 р. митрополит львівський архієпископ Ма-р’ян Яворський освятив площу для будівництва нового костелу в Рокитно. Потім виявилося, що влада передала парафії місце, вже кимось орендоване. До цих пір це питання не узгоджено, тому будівництво так і не розпочалося.
У 1995-97 рр. тут працювали о. парох Анджей Вальчук SАС і о. Павло Гусаковський SАС, в 1997-99 рр. парохом був о. Марек Ксьонжак. У 1993-98 рр. в парафії працювали монахині із Згромадження Сестер Домініканок Місіонерок Ісуса та Марії.

Адреса парафії:
вул. Незалежності, 38
34200 м. Рокитне
Рівненська обл.
тел.: (03635) 2-28-48

Парох: о. Володимир Осіца SАС
Нар.: _________ р.
Свячення: _________ р.
Дата номінації: ______ 200__ р.

Вікарій: о. Андрій Вальчук SАС
Нар.: 15.01. 1967 р.
Свячення: 8.05. 1993 р.
Дата номінації: ______ 2006 р.


Адреса проживання:
вул. Незалежності, 38
34200 смт. Рокитне Рівненська обл.
тел.(03635) 2-28-48, 2-25-01

Парафії, які обслуговуються:
Парафія св. Варвари, Клесів;
Парафія Архангела Михаїла, Купеля;
Парафія св. Томи, Томашгород.

 

Równe

Prezbiterium kościoła w Równem

RÓWNE (РІВНЕ)
Parafia pw. św. Apostołów Piotra i Pawła. Kościół parafialny zbudowany w 1921 r., murowany. Drugie wezwanie parafii: Miłosierdzie Boże.

Krótki rys historyczny:
Miasto obwodowe w zachodniej części Ukrainy, nad rzeką Uście (dorzecze Prypeci). — 246 tys. mieszk. (1994). Wzmiankowane 1282; w XIII w. w Księstwie Halicko-Wołyńskim; w 2. poł. XIV w. włączone do Wielkiego Księstwa Litewskiego, 1569 do Korony; prawa miejskie w końcu XV w. (?); od XVI w., duża gmina żyd.; w XV–XVII w. często niszczone przez Tatarów i Kozaków; własność m.in. Ostrogskich i od 1723 Lubomirskich; od 1793 w zaborze ros.; od 1921 w Polsce; IX 1939–41 pod okupacją sowiecką; deportacje ludności pol. w głąb ZSRR; 1941–44 pod okupacją niemiecką, siedziba Komisariatu Rzeszy; ośr. konspiracji pol. i sowieckiej; Niemcy rozstrzelali ponad 100 tys. mieszkańców Równego i okolic, w tym ponad 28 tys. Żydów (1939 stanowili ok. 70% mieszkańców Równego) oraz jeńców wojennych; 1945–91 w Ukraińskiej SSR. 4 szkoły wyższe. Muzeum okręgowe w budynku dawnego gimnazjum (1. poł. XIX w.); pałac Lubomirskich (1. poł. XVIII w.) zbudowany na miejscu dawnego zamku Ostrogskich, rozebrany po 1945; dawna drewniana cerkiew grekokatolicka (1756).
Neogotycki kościół p.w. Narodzenia Najświętszej Maryi Panny i św. Antoniego Padewskiego powstał z inicjatywy księcia Kazimierza Lubomirskiego, który w 1858 r. zapoczątkował jego budowę. Jej kontynuację przerwał zakaz władz carskich. Dopiero w łatach 1897-1899 powrócono do rozpoczętych działań, które finansował książę Roman Sanguszko. Kościół konsekrował w 1922 r. bp Ignacy Dubowski. W podziemnych kryptach kościoła pochowano członków rodziny Lubomirskich. W latach 1946-1958 roku Równe było siedzibą ostatniego proboszcza na Wołyniu, którym był o. Serafin Kaszuba OFM Cap. (1910-1977). Otaczał on gorliwą opieką duszpasterską wiernych niemal całej diecezji łuckiej. W samym Równem, mimo repatriacji, parafian miał sporo. W 1958 roku o. Kaszuba został pozbawiony możliwości wykonywania obowiązków duszpasterskich i nakazano mu opuścić miasto. Wierni czynili starania, by ich proboszczowi pozwolono sprawować duszpasterską opiekę; w odpowiedzi w sam dzień Święta Bożego Ciała władze miejskie w Równem zamknęły kościół parafialny. O. Serafin był świadkiem barbarzyńskiego spustoszenia świątyni. Ostatecznie umiejscowiono w niej filharmonię, galerię i sklep antykwaryczny. Tę funkcję pełni do chwili obecnej. Zmieniono wygląd kościoła poprzez zniesienie dwóch neogotyckich wież oraz przebudowę wnętrza (w miejscu ołtarza ustawiono organy). Przed tym kościołem modlili się w 1991 roku wierni ze swym duszpasterzem o zwrot swojej świątyni. Ks. Czajkę wspierał dojeżdżający ze Sławuty ks. Antoni Andruszczyszyn. Wówczas w lipcu 1991 roku ustawiono przed tym kościołem metalowy krzyż. Wspólnota katolicka w zasadzie nie zrezygnowała ze starań o powrót do tej świątyni.
 W latach 70. i 80. XX wieku do Równego z posługą duszpasterską okazyjnie docierali O. Władysław Rafał Kiernicki z katedry lwowskiej i ks. Marcjan Trofimiak z Krzemieńca.
 Od 1990 roku Równe znów ma swego duszpasterza, którym jest ks. Władysław Czajka. Od października 1991 roku czynny jest w Równem kościół pw. św. św. Piotra i Pawła, dawny garnizonowy, który pełni rolę kościoła parafialnego. 26 października 1991 roku został on poświęcony przez bpa Rafała Kiernickiego, biskupa pomocniczego we Lwowie. Dzięki staraniom i poświęceniu ks. Władysława Czajki kościół pw. Piotra i Pawła w stosunkowo krótkim czasie został wyremontowany i przywrócono mu kształt świątyni.
 W dniu 20 stycznia 1998 roku przychylając się do prośby ks. Władysława Czajki Metropolita Lwowski i ówczesny administrator apostolski diecezji łuckiej Abp Marian Jaworski dekretem nr 18/98 ustanowił dla kościoła rówieńskiego drugi tytuł – Miłosierdzia Bożego – oraz nadał przywilej „Pełnego Odpustu” w pierwszą niedzielę po świętach wielkanocnych (2 niedziela wielkanocna).

Adres parafii:

33001 Równe, ul. Soborna 213
   tel.: (3622) 573-72
   fax: (3622) 22-43-47
33001 Рівне, вул. Соборна, 213
   e-mail: mail@caritas.rivne.com 

Proboszcz:

Ks. Władysław Czajka, mgr, RM, 1952, 1979 (Lublin),
1990 – proboszcz
Wikariusz:

 Ks. Grzegorz Józef Draus, mgr, ur. 21. VI 1969 r., wyśw. 25. VI 1996 r.,
  13. IX 2000 – wikariusz 
   tel.: (3622) 64-732
   e-mail: draus@ukr.net 
     draus@02.pl 

Wilariusz:

Ks. Andrzej Ignacy Parusiński, dr, kan., ur. ??, wyśw. 9 czerwca 1987 r. (Lublin)

  10. I 2011 - wikariusz

Obsługiwane parafie:
Równe, kościół pw. św. Apostołów Piotra i Pawła;

Рівне

Колишній фарний костел в Рівному

РІВНЕ
Парафія св. Апостолів Петра і Павла; парафіяльний костел збудований в 1921 р., мурований.

Короткі історичні відомості:
Обласний центр в західній частині України, над р. Устя (притока Прип’яті), 246 тис. мешканців (1994 р.). Перша згадка в 1282 р.; в XIII ст. у складі Галицько-волинського князівства; в 2 пол. XIV ст. приєднане до Великого Князівства Литовського, в 1569 р. – до Корони; магдебурзьке право в кінці XV ст. (?); від XVI ст. значне єврейське поселення; в ХУ-ХУІІ ст. часті напади татарів; власність Острозьких, від 1723 р. – Любомирських; в 1920-39 рр. у складі Польщі; в 1939-41 рр. в складі СРСР, депортації польського насе-лення вглиб СРСР; в 1941-44 рр. під німецькою окупацією, центр Рейхскомі-саріату, осередок радянських та польських підпільників; фашистами розстрі-ляно понад 100 тис. мешканців Рівного та околиць, в т.ч. понад 28 тис. євреїв (в 1939 р. – бл. 70% мешканців Рівного) та військовополонених; в 1945-91 рр. у складі УРСР. Обласний музей в приміщенні колишньої гімназії (1 пол. XIX ст.); палац Любомирських (1 пол. XVIII ст), збудований на місці колишнього замку Острозьких, розібраний після 1945 р.; древня дерев’яна греко-католицька церква (1756 р.).
Неоготичний костел Народження Пресвятої Діви Марії і св. Антонія Падуанського заснований за ініціативою князя Ка-зимира Любомирського, який в 1858 р. розпочав його будівництво. Будівництво було припинено наказом царського режиму і продовжилося тільки в 1897-99 рр. на кошти князя Романа Сангушко. Костел консекрував в 1922 р. єпископ Ігнатій Дубовський. У підземеллях храму поховано членів родини Любомир-ських. У 1946-58 рр. Рівне було садибою останнього пароха на Волині, о. Серафима Кашуби ОFМСар. (1910-1977 рр.). Його пастирська діяльність огортала майже всю територію Волині. У самому Рівному, не зважаючи на те, що багато католиків було депортовано, існувала велика парафіяльна спільнота. У 1958 р. о. Кашубу було позбавлено права виконувати пастирські обо-в’язки, незабаром комуністи наказали йому покинути місто. Не-зважаючи на прохання віруючих, влада в день свята Божого Тіла замкнула храм. О. Серафін був свідком варварського спустошення храму. Костел було розграбовано, в кінці-кінців в ньому зробили філармонію, галерею і антикварний магазин (так зостало-ся і по цей день). Було зруйновано дві неоготичні вежі і перебу-довано інтер’єр (на місці вівтаря поставили орган). Вірні, почи-наючи з 1991 р., проводили молебні перед костелом, в липні 1991 р. перед храмом було поставлено металевий хрест. Католи-цька спільнота і до цього часу домагається повернення свого храму.
У 70-80-х рр. XX ст. в парафію доїжджали о. Владислав Рафаїл Керницький зі Львова і о. Маркіян Трофим’як з Кремен-ця. Від 1990 р. у Рівному є постійний парох – о. Владислав Чайка. З жовтня 1991 р. в рівному діє колишній гарнізонний, а тепер парафіяльний, костел св. Апостолів Петра і Павла. Храм був освячений 26.10. 1991 р. єпископом Рафаїлом Керницьким, єпископом-помічником у Львові. Завдяки зусиллям о. Владислава Чайки храм у відносно короткий термін було відремонтовано. 20 січня 1998 р. львівський митрополит та тодішній апостольський адміністратор Луцької дієцезії архієпископ Мар’ян Яворський декретом №18/98 встановив для рівненського костелу другий відпуст – Милосердя Божого і надав привілей повного відпусту в другу Великодню неділю.

Адреса парафії:
вул. Соборна, 213
33001 м. Рівне
тел.: (03622) 5-73-72
факс: (03622) 22-43-47
E-mail: Mail@caritasrivne.com
URL: http://www.parafia.rivne.com

Парох: о. кан. Владислав Чайка, RM, магістр
Нар.: 10.09. 1952 р.
Свячення: 17.06. 1979 р.
Дата номінації: січень 1991 р.

Адреса проживання:
вул. Соборна, 213
33001 м. Рівне
тел.: (03622) 5-73-72
факс: (03622) 22-43-47
E-mail: Mail@caritasrivne.com

Вікарій: о. Григорій Драус, магістр
Нар.: 21.06. 1969 р.
Свячення: 25.06. 1996 р.
Дата номінації: 13.09. 2000 р.

Адреса проживання:
вул. Соборна, 213
33001 м. Рівне
тел.: +380 (3622) 26-47-32
факс: +380 (3622) 22-43-47
E-mail: draus@ukr.net

Вікарій: о. Анджей-Ігнаци Парусінські, RM, доктор 

Нар.: ??

Свячення: 09.06. 1987 р.

Дата номінації: 10.01. 2011 р.

Адреса проживання:
вул. Соборна, 213
33001 м. Рівне
тел.: ??
факс: ??
E-mail: ??

Парафії, які обслуговуються:
Парафія Святих Апостолів Петра і Павла.

Sarny

SARNY (САРНИ)
Parafia pw. Przemienienia Pańskiego, kościół parafialny zbudowany w 1936 r., murowany.

Krótki rys historyczny:
Miasto rejonowe w obwodzie rówieńskim, nad Słuczem; 23 tys. mieszk. (1991). Powstało pod koniec XIX w. jako nowozbudowana stacja na linii kolejowej Równe-Łuczyniec (Białoruś).
 Kościół murowany pw. Przemienienia Pańskiego wybudowany został w latach 1935-1939. Wybuch II wojny światowej przeszkodził pracom wykończeniowym. Kościół zamknięty został w 1959 r. decyzją władz sowieckich. Pełnił rolę magazynu spożywczego, i był nim w latach 1945-1992, chociaż na podstawie decyzji rówieńskiej rady obwodowej nr 198 z 14 lutego 1953 roku został przeznaczony na dom kultury. Wiernym został zwrócony w 1992 roku.
Pierwszą Mszę św. w kościele sarneńskim po latach przerwy odprawili w dniu 6 sierpnia 1991 roku ks. Antoni Andruszczyszyn, będący wówczas proboszczem w Sławucie, i ks. Władysław Czajka, będący wtedy proboszczem w Ostrogu. Pierwszym stale dojeżdżającym tu duszpasterzem był ks. Krzysztof Krawczak, ówczesny wikariusz w Sławucie. Jej pierwszym proboszczem był ks. Jarosław Olszewski SAC (do 25 sierpnia 1993 r.), następnie ks. Franciszek Gomułczak SAC (do 25. VIII 1995). W czasie remontu kościoła Msze św. odprawiano na plebanii. Również plebania została poddana gruntownemu remontowi. Odremontowany kościół został poświęcony 5 sierpnia 1995 roku przez abpa Mariana Jaworskiego ze Lwowa i abpa Władysława Ziółka. Wówczas do Sarn powrócił obraz Matki Bożej Sarneńskiej, będący kopią obrazu Matki Bożej Ostrobramskiej. Regularnie raz w miesiącu odbywają się tu modlitewne dni skupienia młodzieży Polesia Wołyńskiego. W l. 1995-2006 proboszczem był ks. Andrzej Walczuk SAC, z przerwą w l. 2001-2002 na urlop sabatyczny – proboszczem był wtedy Piotr Kubicki SAC.

Adres parafii:

 34500 Sarny, ul. Czerwonoarmiejska 7
   tel. & fax: 03655 (255) 325-92
 34500 Сарни, вул. Червоноармійська 7

Proboszcz:

Ks. _______________ SAC, 19____, 19______ (Ołtarzew)
  2006 – proboszcz 


Obsługiwane parafie:
Sarny, kościół pw. Przemienia Pańskiego;
Dąbrowica, kościół pw. Narodzenia św. Jana Chrzciciela;
Kuzniecowsk, kaplica pw. Miłosierdzia Bożego.

 

Сарни

САРНИ
Парафія Преображення Господнього, парафіяльний костел збудований в 1935-39 рр., мурований.

Короткі історичні відомості:
Районний центр у Рівненській обл. над р. Случ; поселення засноване біля залізничної станції на залізниці Рівне-Лучинець (Білорусь) в 1885 р.; 23 тис. мешканців (1991 р.).
Мурований костел Преображення Господнього був збудований в 1935-39 рр. Вибух II світової війни перешкодив закінчити завершувальні роботи. У 1959 р. комуністичний режим відібрав храм; в приміщенні було влаштовано склад споживчих товарів. Склад існував тут в 1945-92 рр., хоча на підставі рішення Рів-ненської облради № 198 від 14.02.1953 р. тут мав знаходитися Бу-динок культури.
Храм було повернено законному власнику в 1992 р. Під час ремонту костелу Богослужіння відбувалися у плебанії, відремонтований храм був освячений 5.08.1995 р. архієпископами Мар’яном Яворським та Владислав Зюлком з Польщі. Того ж року до Сарн повернулася ікона Матері Божої Сарненської – копія ікони Матері Божої Остробрамської. Раз на місяць тут відбуваються молитовні дні молоді Волинського Полісся. У 1995-2006 роках настоятелем був о. Андрій Вальчук SAC, з перервою в роках 2001-2002 на сабатичний відпуск – парохом тоді був Петро Кубіцький SAC.

Адреса парафії:
вул. Червоноармійська, 7
34500 м. Сарни Рівненська обл.
тел./факс: (03655) 3-25-92

Парох: о. ______________ SАС
Нар.: _________ р.
Свячення: ___________ р.
Дата номінації: _____________ р.

Адреса проживання:
вул. Червоноармійська, 7
34500 м. Сарни Рівненська обл.
тел./факс: (03655) 3-25-92

Парафії, які обслуговуються:
Парафія Йоана Хрестителя, Дубровиця;
Парафія Успіння Пресвятої Діви Марії, Кузнецовськ.

 

Tomaszgród

Kościół parafialny w Tomaszgrodzie. Fot. Archiwum

TOMASZGRÓD (ТОМАШГОРОД)
Parafia pw. Świętej Rodziny Jezusa, Maryi i Józefa oraz św. Tomasza; kaplica parafialna adaptowana 1991, drewniana; kościół parafialny w raz z zapleczem katechetyczno-mieszkalnym w budowie od 1995 roku.

Krótki rys historyczny:
 Małe miasteczko na Polesiu Wołyńskim nad rzeką Lwą. Prawa miejsce Tomaszgród otrzymał w 1778 r.
 W XIX w. znajdowała się tu kaplica katolicka fundacji książąt Czetwertyńskich należąca do parafii Berezne.
Osobne duszpasterstwo z siedzibą w Tomaszgrodzie zostało utworzone w 1921 roku przez bpa Ignacego Dubowskiego. Świątynią parafialną był kościół pw. św. Stanisława, biskupa i męczennika, w Tomaszgrodzie-Sechach, zbudowany przez braci Józefa i Stanisława Syczewskich. Kościół ten nie zachował się – został zniszczony w listopadzie 1943 roku, w czasie walk partyzantki sowieckiej z banderowcami (przez kołpakowców???).W latach 1924-26 proboszczem parafii tomaszgrodzkiej i rokitniańskiej był ks. Stanisław Fijałkowski, który zamieszkiwał w Rokitnie, gdyż tu było większe skupisko ludności katolickiej. W dniu 21 stycznia 1927 roku bp Adolf Piotr Szelążek erygował parafię naznaczył osobnego proboszcza w Tomaszgrodzie. W latach 40. i 50. XX wieku miejscowa ludność korzystała z posług wędrownego kapłana Sługi Bożego O. Serafina Kaszuby. Pod koniec 1992 roku księża pallotyni z Sarn dojeżdżają do Łomska, wioski położonej trzy kilometry od Tomaszgrodu, gdzie w jednym z domów odprawiają nabożeństwa. W 1993 roku rada miejska przekazała na potrzeby Kościoła budynek w Tomaszgrodzie, który zaadaptowano na kaplicę, którą poświęcił ks. dziekan Ludwik Kamilewski. Od 1997 roku w Tomaszgrodzie duszpasterzują księża pallotyni z Rokitna.
 Dekretem z dnia 10 września 1993 roku metropolita lwowski abp Marian Jaworski ustalił, iż w parafii Tomaszgród będzie wznoszony kościół pw. Świętej Rodziny. Drugi odpust będzie obchodzony w święto św. Tomasza Apostoła.
W dniu 6 sierpnia 1995 r. metropolita lwowski abp Marian Jaworski poświęcił plac pod budowę nowego kościoła w Tomaszgrodzie. Pod kierunkiem ks. Andrzeja Walczuka SAC z Sarn zbudowano fundamenty świątyni. W okresie od maja do sierpnia 1998 roku oddano budynek kościoła i zaplecza katechetyczno-mieszkalnego w  stanie surowym. Budowę kościoła kontynuowali ks. Marek Książak SAC i Leonard Lasota SAC, ks. Wiktor Cyran SAC i ks. Walenty Matuszewski SAC. Budowę ukończyli ks. Władysław Łukasiewicz SAC i ks. Włodzimierz Osica SAC. Nowo wybudowana świątynia została konsekrowana przez bpa Marcjana Trofimiaka w dniu 8 października 2005 roku.

Adres parafii:

 34240 Rokitno, ul. Granitna 2
   tel.: 03635 (235) 228-48
34240 смт. Рокитне, вул. Гранітна, 2
Рокитнівський р-н., Рівненська обл.

Proboszcz:
Ks. Włodzimierz OSICA SAC, mgr, 19....., 19....... (Ołtarzew)
  2001 – proboszcz

Ks. Andrzej Walczuk SAC, mgr, ur. 15. I 1967, wyśw. 8. V 1993 (Ołtarzew)
  2006 – wikariusz

Adres zamieszkania:
 34200 Rokitno, ul. Niezależności, 38
   tel.: 03635 (235) 228-48
 34200 Рокитне, вул. Незалежності, 38

Obsługiwane parafie:
Rokitno, kaplica pw. św. Teresy od Dzieciątka Jezus;
Klesów, kaplica pw. św. Barbary;
Kupiel, kaplica;
Tomaszgród, kaplica pw. Tomasza Apostoła.

Томашгород

8 жовтня 2005 року. Фот. Архів

ТОМАШГОРОД
Парафія св. Томи. Пристосована парафіяльна каплиця (1991 р.), дерев’яна; парафіяльний костел та плебанія збудовані в 1995-2005 рр.

Короткі історичні відомості:
Невелике містечко на Волинському Поліссі. Магдебурзьке право від 1778 р. У XIX ст. тут знаходилася католицька каплиця, побудована на пожертвуван-ня князів Четвертинських, яка належала до парафії Березне.
Місцева парафіяльна спільнота заснована в 1921 р. єписко-пом Ігнатієм Дубовським. Парафіяльним храмом був костел св. Станіслава, єпископа і мученика, в Томашгороді-Сехи, збудо-ваний братами Юзефом та Станіславом Сичевськими. Костел цей не зберігся – він був зруйнований ковпаківцями (?) в листо-паді 1943 р. під час боїв з УПА. У 1924-26 рр. парохом томашгородської і рокитнянської парафії був о. Станіслав Фіялковський, що проживав у Рокитно, оскільки там мешкало більше католиків. 21.01.1927 р. єпископ Адольф-Петро Шельонжек юридичне заснував парафію і призначив окремого пароха для Томашгорода. У 40-50-х рр. XX ст. парафію обслуговував Слуга Божий о. Серафін Кашуба. Від кінця 1992 р. паллотини з Сарн доїжджають до Ломська – села поблизу Томашгорода – і відправ-ляють Меси в будинку одного з парафіян. У 1993 р. міська рада передала на потреби Церкви будинок в Томашгороді, який при-стосовано під каплицю; освятив її о. декан Людвік Камілевський. Декретом від 10.09.1993 р. митрополит львівський архі-єпископ Мар’ян Яворський дав дозвіл на будівництво костелу Святого Сімейства і призначив парафії другий відпуст – на свято св. апостола Томи. 6.08.1995 р. було освячено площу для побу-дови нового костелу. Під керівництвом о. Анджея Вальчука SАС збудовано фундаменти нового храму, в серпні 1998 р. закін-чено основні роботи по будівництву самої будівлі. Будівництво костелу продовжували: о. Марек Ксьонжак SАС, о. Леонард Лясота SАС, о. Віктор Циран SАС і о. Валентин Матушевський SАС. Будівництво костелу завершували: о. Владислав Лукасєвіч SАС і о. Володимир Осіца SАС. Ново збудований храм був консекрований єпископом Маркіяном Трофим’яком 8 жовтня 2005 року.

Адреса парафії:
вул. Гранітна, 2
34240 смт. Томашгород
Рокитнівський р-н.
Рівненська обл.

Парох: о. Володимир Осіца SАС
Нар.: _________ р.
Свячення: _________ р.
Дата номінації: ______ 200__ р.

Вікарій: о. Андрій Вальчук SАС
Нар.: 15.01. 1967 р.
Свячення: 8.05. 1993 р.
Дата номінації: ______ 2006 р.

Адреса проживання:
вул. Незалежності, 38
34200 смт. Рокитне Рівненська обл.
тел.(03635) 2-28-48, 2-25-01

Парафії, які обслуговуються:
Парафія св. Варвари, Клесів;
Парафія Архангела Михаїла, Купеля;
Парафія св. Терези, Рокитне.

 

Zdołbunów

Kościół parafialny w Zdołbunowie

ZDOŁBUNÓW (ЗДОЛБУНІВ)
Parafia pw. św. Apostołów Piotra i Pawła; kościół parafialny zbudowany w l. 1928-1938, murowany.

Krótki rys historyczny:
 Miasto w obwodzie rówieńskim. Pierwsza wzmianka historyczna z 1497 roku. W 1569 włączone do Korony. Po rozbiorze w 1793 w zaborze rosyjskim. W latach 1921-1939 ponownie należało do Polski. Między wrześniem 1939 a czerwcem 1941 pod okupacją sowiecką, następnie pod okupacją niemiecką, ponownie zajęte przez Armię Czerwoną w lutym 1944. W latach 1945-1991 w Ukraińskiej SRR, od 1991 r. należy do Ukrainy. W 2005 r. liczył 24,6 mieszk. (w 1991 liczył 28 tys. mieszk.); przemysł materiałów budowlanych (cement, eternit); węzeł kolejowy (Lwów-Kijów; Kijów-Kiwerce-Łuck-Kowel).
Parafia w Zdołbunowie powstała poprzez wydzielenie jej z parafii Tajkury. Po II wojnie światowej do kościoła w Zdołbunowie dojeżdżał o. Serafin Kaszuba, tu odprawiał nabożeństwa, przygotowywał dzieci do Pierwszej Spowiedzi i Komunii Świętej. W 1960 roku kościół został zamknięty. Do fasady budowli dobudowano sklep meblowy. W okresie lat 60-80 XX wieku zdołbunowscy katolicy zbierali się w rozumieniu władzy radzieckiej nielegalnie, w kilku domach na nabożeństwach. Tutaj przyjeżdżali różni księża, m.in. o. Władysław Rafał Kiernicki OFMConv. ze Lwowa, ks. Stanisław Szyrokoradiuk z Połonnego i ks. Włodzimierz Pauksztis z Wilna. Ów ostatni kapłan w końcu lat 60. i na początku lat 70. XX wieku przyjeżdżał do Zdołbunowa i odprawiał Msze św. w domu p. Antoniny Czerniawskiej przy ul. Iwana Franka.
Na początku lat 90 XX wieku, kiedy ustała walka z wiarą, nie od razu zorganizowała się wspólnota wiernych. Zdołbunowscy katolicy jeździli na Mszę św. do Równego. Niemal nikt nie myślał, że i tu będzie oddany kościół. Dzięki staraniom ks. Antoniego Andruszczyszyna i ks. Władysława Czajki w Boże Narodzenie 1991 roku zezwolono w kościele odprawić świąteczną liturgię. Oficjalnie kościół został zwrócony wiernym rozporządzeniem Rady Obwodowej w Równem nr 95 z 29 maja 1992 roku. Dwa razy na miesiąc przyjeżdżał tutaj odprawiać niedzielne nabożeństwa ks. Władysław Czajka, wówczas jeszcze z Ostroga.
W latach 1992-1995 proboszczem parafii był ks. Witold Józef Kowalów z Ostroga. Jego współpracownikami byli ks. Marcin Strachanowski (1993-1994) i ks. Andrzej Ścisłowicz (1994-1995). W latach 1992-1997 dojeżdżały tutaj także siostry ze Zgromadzenia Opatrzności Bożej z Ostroga. Dłuższy czas zdołbunowscy parafianie musieli zachodzić do swojej świątyni przez zakrystię. Rówieńska firma „Mebel” nie chciała znieść swojego sklepu, dobudowanego do fasady. Wreszcie za pozwoleniem miejscowej władzy zrobili to sami parafianie.
W okresie 1992-1995 po kierunkiem ks. W. J. Kowalowa zostało wymienione pokrycie dachu, otynkowany kościół wewnątrz, zrobione ogrzewanie centralne, zakupione metalowe ogrodzenie. W 1993 roku po dwuletnich staraniach przy wydanej pomocy ówczesnego dziekana łuckiego ks. prał. Ludwika Kamilewskiego została odzyskana plebania, w której do tego czasu mieściło się przedszkole. Ks. Kowalów przekazał swemu następcy otynkowaną dolną kondygnację plebanii.
 Od czerwca 1995 roku proboszczem parafii jest ks. Andrzej Ścisłowicz. Obecnie kontynuowany jest remont kościoła. Wymurowane zostały słupy i zainstalowane metalowe ogrodzenie. Trwają prace niwelacyjne terenu wokół kościoła i plebanii, gdzie jest łożona kostka brukowa. W latach 1997-2006 w parafii zdołbunowskiej pracowały zakonnice ze Zgromadzenia Sióstr Św. Teresy od Dzieciątka Jezus – Siostry Terezjanki.

Adres parafii:

35700 Zdołbunów, ul. Fabryczna 18
tel.: (03652) 252-27
e-mail: van_der@poczta.fm 
35700 Здолбунів, вул. Фабрична, 18

Proboszcz:

Ks. Andrzej Ścisłowicz, mgr, ur. 18. V 1966, 1994 (Kraków)
05. V 1995 r. – proboszcz

Wikariusz:

Ks. Walenty Rolinger, ur. 27. IV 1983 r., 2010 (Łuck)

12. XII 2010 r. - wikariusz  

Obsługiwane parafie:
Zdołbunów, kościół pw. św. Apostołów Piotra i Pawła.

 

Здолбунів

Парафіяльний костел в Здолбунові

ЗДОЛБУНІВ
Парафія святих апостолів Петра і Павла; парафіяльний костел збудований в 1928-38 рр., мурований.

Короткі історичні відомості:
Місто у Рівненській обл.; перша згадка (Долбунів) 1497 р. У 1618-19 рр. місто потерпіло від нападів татарських орд; в 1651 р. тут деякий час знахо-дився штаб Б. Хмельницького. У XIX ст. власність князів Любомирських. У 2005 р. 24,6 тис. жителів (у 1991 р. було 28 тис. мешканців); виробництво будівельних матеріалів (цемент, шифер); вузлова залізнична станція (Львів-Київ, Київ-Ківерці-Луцьк-Ковель).
Парафія у Здолбунові виникла через відокремлення від пара-фії Тайкури. Після II світової війни до костелу у Здолбунові доїжджав Слуга Божий о. Серафим Кашуба. У 1960 р. храм було зачинено комуністичним режимом. Невдовзі до фасаду було добудовано меблевий магазин. У 60-80-х рр. XX ст. здолбунівські католики нелегально збиралися на молебні у приватних будин-ках. Сюди доїжджали різні священики, в т.ч. о. Владислав-Рафаїл Керницький ОРМСопу. зі Львова, о. Станіслав Широкорадюк з Полонного і о. Володимир Паукштіс з Вільнюса.
На поч. 90-х рр. XX ст. місцеві католики їздили до Рівного. Завдяки старанням о. Антонія Андрущишина і о. Владислава Чайки у Різдво 1991 р. влада дозволила провести урочисту літур-гію в костелі. Офіційно храм було повернено вірним рішен-ням Рівненської облради № 95 від 29.05. 1992 р. Два рази на місяць Месу звершував о. Владислав Чайка. У 1992-95 рр. парохом тут був о. Вітольд-Йосиф Ковалів, парох Острога. Його співпрацівниками були о. Марцін Страхановський (1993-1994) і о. Андрій Щіслович (1994-1995). 1992-1997 сьюди доїжджали сестри зі Згромадження Божого Провидіння з Острога. Тривалий час здолбунівські парафіяни мусили входити до свого храму через захристію, оскільки рівненська фірма “Меблі” не хотіла ліквіду-вати свого магазину. Нарешті, за дозволом влади, це зробили самі парафіяни. Під керівництвом о. Вітольда-Йосифа Коваліва було замінено дах, поштукатурено всередині храм, зроблено центральне опалення, закуплено металеву огорожу. У 1993 році після двох років старань завдяки плідної допомоги луцького декана о. прелата Людвіка Камілевського було повернено плебанію, в які до цього часу був дитячий садок. О. Ковалів передав своєму наступнику отинковану нижню частину плебанії. Від червня 1995 р. парохом парафії є о. Андрій Щіслович. Під його керівництвом продовжується ремонт храму: вмонтовано металеву огорожу, зроблено нівеляцію території, укладено бру-ківку. У 1997-2006 рр. у парафії працювали монахині із Згромадження Сестер св. Терези від Дитяти Ісуса.

Адреса парафії:
вул. Пушкіна, 11
35700 м. Здолбунів Рівненський р-н.
Рівненська обл.

Парох: о. Андрій Щіслович
Нар.: 18.05. 1966 р.
Свячення: 14.05. 1994 р. (Краків)  
Дата номінації: 05.05. 1995 р.

Адреса проживання:
вул. Фабрична, 18
35700 м. Здолбунів Рівненська обл.
тел.: (03652) 2-52-27
E-mail: van_der@poczta.fm  

Вікарій: о. Валентин Ролінгер

Нар.: 27.04. 1983 р.  

Свячення: 2010 р. (Луцьк)

Дата номінації: 12.12. 2010 р.

 

Адреса проживання:

вул. Фабрична, 18

35700 м. Здолбунів Рівненська обл.

тел.: (03652) 2-52-27

E-mail:

 

Święta

Niedziela, Rok A, I Ósma Niedziela zwykła

Sonda

Kiedy powinna być Msza Święta wieczorna w czasie wakacji?

Powinna być o godzinie 18:00

Powinna być o godzinie 19:00

Jest to dla mnie bez różnicy


Licznik

Liczba wyświetleń:
2914846

Statystyki

Zegar