Menu

Polecamy strony

Wyszukiwanie

HENRYK FIRLEJ 1616 – 1617

HENRYK  FIRLEJ

1616 – 1617

 

Henryk Firlej urodził się w początkach roku 1574 w dworze w Balicach pod Krakowem jako syn wojewody krakowskiego Jana (herbu Lewart) i jego trzeciej żony Barbary z Mniszchów (herbu własnego). Był jedynym potom­kiem narodzonym z tego związku. Miał natomiast liczne rodzeństwo przyrodnie pochodzące z dwóch poprzednich małżeństw ojca (czterech braci i pięć sióstr). Do chrztu w dniu 17 lutego 1574 trzymał późniejszego bisku­pa łuckiego król-elekt Henryk Walezy (Walezjusz), zmierzający właśnie do Krakowa na swoją koronację. Na jego też cześć nowonarodzony wojewo­dzic otrzymał imię Henryk. Zaledwie w pół roku później, 27 sierpnia 1574, zmarł jego ojciec, który w młodości, podczas studiów odbywanych w Lips­ku, przeszedł z katolicyzmu na kalwinizm. Ów przedwczesny zgon Jana Firleja sprawia tedy, iż mógł zostać Henryk wychowany po katolicku, taka była bowiem wola jego matki.

Odebrawszy staranne nauki domowe przyszły biskup wysłany został w wieku trzynastu lat na dalsze kształcenie do jezuickiego kolegium w bawarskim Ingolsztadzie (1587), a następnie do bliźniaczej placówki w styryjskim Grazu (w trzydzieści lat później w tych samych dwóch kole­giach zdobywał wykształcenie również inny z pasterzy diecezji puckiej – Tomasz Leżeński). Z krajów austriackich wyruszył następnie Henryk na Półwysep Apeniński, gdzie studiował wpierw w Padwie (1592-1593), a później w samym Rzymie (do 1596). Przeznaczony już wówczas do stanu duchownego, dostał się na dwór papieża Klemensa VIII (niegdysiejszego kardynała-legata w Rzeczypospolitej Obojga Narodów), który mianował go swym szambelanem i prałatem domowym, a także nadał mu godności hrabiego rzymskie­go i referendarza obojga sygnatur, zaś na sam koniec wyróżnił tytułem protonotariusza apostolskiego. Tym samym do kraju powrócił 22-letni Henryk Firlej już jako infułat.

Tu, jeszcze w r. 1593, wystarano się dlań o scholasterię w krakows­kiej kapitule katedralnej, natomiast w r. 1598 młody prałat przyjęty zo­stał na dwór Zygmunta III Wazy i otrzymał tytuł sekretarza królewskiego. Z ramienia tego monarchy kilkakrotnie sprawował misje dyplomatyczne, uzyskując w nagrodę kolejne prebendy i beneficja (m.in. kanonikat w kolegiacie sandomierskiej i prepozyturę płocka). Z początkiem roku 1605 król powołał go na referendarza koronnego (17 II) po awansowanym na podkanclerstwo ordynariuszu przemyskim Macieju Pstrokońskim († 1609), a w r. 1611 nadał mu w komendę prepozyturę generalna kanoników Bożego Grobu (bożogrobców) w Miechowie. Wreszcie w marcu 1613 r. Zygmunt III powierzył dotych­czasowemu referendarzowi, a przez krótko sekretarzowi wielkiemu koronne­mu, urząd  podkanclerzego koronnego (po Szczęsnym Kryskim). Dotychczasowy przebieg kariery kościelnej Henryka Firleja zdawał się niedwuznacznie zapowiadać, iż czeka go prędzej czy później infuła biskupia.

Kiedy w r. 1616 Paweł Wołucki przeniesiony został z Łucka do Włocławka, nowym pasterzem diecezji łuckiej monarcha desygnował właśnie pod­kanclerzego Firleja. Papież Paweł V przychylił się do woli królewskiej i 30 maja 1616 udzielił prekonizacji 42-letniemu nominałowi. Minęło wszakże za­ledwie pół roku i 9 stycznia 1617 nastąpiła translacja Henryka Firleja na bisku­pstwo płockie, z którego odszedł do Krakowa Marcin Szyszkowski – również niegdysiejszy rządca diecezji łuckiej. Dopiero też wówczas zrezygnował Firlej z komendatoryjnej prepozytury miechowskiej (20 IV 1617), jak rów­nież złożył – pod naciskiem nieprzychylnych mu osobistości życia polity­cznego – podkanclerstwo koronne (8 III 1618).  Okres pasterzowania w die­cezji łuckiej stanowił zatem jedynie krótki epizod w biografii tego hie­rarchy, który w jej dziejach nie zapisał się niczym szczególnym.

         Również jako ordynariusz płocki nie miał Henryk Firlej możności wykazać swych talentów pasterskich, zbyt bowiem zaabsorbowany był sprawami życia politycznego kraju i nie stawało czasu, tudzież energii, na rozwinięcie szer­szej działalności kościelnej. On to wszakże osadził w Pułtusku konwent bonifratrów, jak też zapoczątkował budowę pałacu biskupiego w Broku.

Rok 1624 przyniósł wyniesienia Henryka Firleja na wakującą po śmier­ci arcybiskupa Wawrzyńca Gembickiego stolicę prymasowską w Gnieźnie. Stosowna prekonizacja ze strony papieża Urbana VIII nastąpiła 7 października 1624, a kanoniczne objęcie rządów przez nowego arcypasterza (za pośrednictwem wszakże delegata) miało miejsce 12 grudnia t.r. Na czele gnieźnieńskiej metro­polii stał Firlej przez niespełna półtora roku, w którym to czasie nie zdążył nawet odbyć ingresu do świątyni archikatedralnej. Zmarł 22 lutego 1626 w rezydencji prymasowskiej w Skierniewicach, w wieku 52 lat, pochowany zaś został w kolegiacie Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny i św. Mikołaja w Łowiczu, gdzie po dziś dzień zachował się okazały jego nagrobek. Żyjący w latach 1599-1635 bratanek i imiennik Henryka Firleja był biskupem kolejno prze­myskim (1631) i przez krótko poznańskim (1635).

 

Krzysztof Rafał Prokop

 

[Krzysztof Rafał Prokop, „Sylwetki biskupów łuckich”, Biały Dunajec – Ostróg 2001, s. 74-77.]

 

[„Wołanie z Wołynia” nr 4 (95) z lipca-sierpnia 2010 r., s. 47-48.]

 

 

ГЕНРИК  ФІРЛЕЙ

1616 – 1617

 

Генрик Фірлей народився на початку 1574 року в поміщицькій садибі в Баличах біля Кракова, як син краківського воєводи Яна (гербу Леварт) і його третьої жінки Барбари з Мнішків (власного гербу). Був єдиним нащадком, котрий народився з цього подружжя. Натомість мав двоюрідних братів і сестер, котрі походили з двох попередніх подружніх зв’язків батька (чотирьох братів і п’ятеро сестер). До хрещення 17 лютого 1574 року тримав майбутнього луцького єпископа, король-обранець Генрик Валюа (de Valois), власне тоді він їхав до Кракова на свою коронацію. У його честь новонароджений воєвода отримав ім’я Генрик. Майже через півроку, 27 серпня 1574 р., помер його батько, котрий в молодості, під час навчання в Лейпцигу, перейшов з католицизму на кальвінізм. Та передчасна смерть Яна Фірлея спричинила те, що Генрик міг виховуватися по-католицькі, бо такою була воля його матері.

Отримавши освіту в домі, майбутнього єпископа, котрий мав тоді тринадцять років, відправили на подальше навчання до єзуїтської колегії в баварському Інґольштадті (1587), а потім до подібного навчального закладу в стирийському Ґраці (де через тридцять років у цих самих двох колегіях навчався інший із пастирів Луцької дієцезії – Томаш Лєжанський). Із австрійських земель Генрик вирушив на Апеннінський півострів, де навчався в Падві (1592-1593), а пізніше в самому Римі (до 1596). Призначений уже тоді до духовного сану, попав на двір папи Климента VIII (колишнього кардинала-легата в Речі Посполитій Обох Народів), котрий призначив його своїм шамбеланом і прелатом, а також надав йому титул римського графа і референдарія обох сигнатур, а також вкінці дав йому звання апостольського протонотаріуса. Тому до країни повернувся 22-х літній Генрик Фірлей будучи вже інфулатом.

Тут, ще в 1593 р., подбали для нього про схоластерію в краківській катедральній капітулі, натомість у 1598 р. молодого прелата прийняли на двір Зиґмунта ІІІ Вази і він отримав титул королівського секретаря. За дорученням цього монарха, кількаразово виконував дипломатичні місії, в нагороду отримуючи чергові доходи і бенефіції (зокрема в сандомирській колегіаті й плоцькій препозитурі). На початку 1605 р. король призначив його на коронного референдарія (17 лютого), після призначення на перемишльське підканцлерство ординарія Мацея Пстроконьського († 1609), а в 1611 р. надав йому в управі генеральну препозитуру каноніків Божого Гробу в Мєхові. Врешті решт, у березні 1613 р. Зиґмунт ІІІ довірив дотеперішньому референдарію, короткий час секретарю великому коронному, посаду коронного підканцлера (після Щенсного Криського). Дотеперішній перебіг церковної кар’єри Генрика Фірлея однозначно передвіщував, що його раніше чи пізніше чекає єпископська митра.

Коли в 1616 р. Павло Волуцький був переведений з Луцька до Влоцлавка, новим пастирем Луцької дієцезії монарх призначив, власне, підканцлера Фірлея. Папа Павло V, погоджуючись на королівську волю,  30 травня 1616 р. надав преконізацію 42-літньому новопризначеному єпископу. Минуло заледве півроку і 9 січня 1617 р. Генрика Фірлея перевели на Плоцьке єпископство, з якого відійшов до Кракова Мартин Шишковський, також колишній управитель Луцької дієцезії. Але тоді відмовився Фірлей як від комендаторійної меховської препозитури (20 квітня 1617), так і склав, під примусом ворожих йому особистостей політичного життя, коронне підканцлерство (8 березня 1618). Отже, період пастирства в Луцькій дієцезії становив лише короткий епізод у біографії цього ієрарха, котрий в її історії не відзначився нічим особливим.

Також, будучи плоцьким ординарієм, не мав Генрик Фірлей змогу показати свої пастирські здібності, тому що був дуже захоплений справами політичного життя країни і не було часу, так само сили, розвивати ширшу церковну діяльність. Але він поселив у Пултуску конвент боніфратрів, а також започаткував будову єпископського палацу в Броку.

1624 рік – це рік призначення Генрика Ферлея на посаду примаса в Ґнєзні, яка була вільною після смерті архієпископа Вавжинця Ґємбіцького. Відповідна преконізація з боку папи Урбана VIII відбулася 7 жовтня 1624 р., а канонічне прийняття урядування новим архіпастирем (за посередництвом делегата) відбулося 12 грудня цього ж року. На чолі Ґнєзненської митрополії став Фірлей через майже півтора року, у той час не встиг відбути введення до архікатедрального храму. Помер 22 лютого 1626 року у примасовській резиденції в Скєрнєвіцах, у віці 52 літ, був похований в колегіаті Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Миколая у Ловічі, де до сьогодні зберігся величний надгробник. Племінник і тезко Генрика Фірлея, котрий жив у 1599-1635 роках, був перемишльським (1631) і, через короткий час, познанським (1635) єпископом.  

 

Кшиштоф-Рафал Прокоп

 

[Krzysztof Rafał Prokop, „Sylwetki biskupów łuckich”, Biały Dunajec – Ostróg 2001, s. 74-77.]

 

З польської переклала  

Людмила Поліщук

 

[„Волання з Волиніч. 4 (95) з липня-серпня 2010 р., с. 47-48.]

 

Święta

Poniedziałek, XXIX Tydzień zwykły Rok A, I Dzień powszedn

Liturgia słowa

Czytania:

  • Ewangelia:

Sonda

Kiedy powinna być Msza Święta wieczorna w czasie wakacji?

Powinna być o godzinie 18:00

Powinna być o godzinie 19:00

Jest to dla mnie bez różnicy


Licznik

Liczba wyświetleń:
3643114

Statystyki

Zegar