Menu

Polecamy strony

Wyszukiwanie

Spis treści (PL)

Zmist (UA)

Dar nowej świątyni (PL)

Nowy kościół w Dubiszczu. Fot. Włodzimierz Filarowski

DAR NOWEJ ŚWIĄTYNI

Konsekracja kościoła w Dubyszczu na Wołyniu

Diecezja łucka została odnowiona w 1996 roku. Od ponad dziesięciu lat ma swego pasterza w osobie J.E. Ks Bpa Marcjana Trofimiaka. Konsekracja kościoła – w diecezji łuckiej nie często jest taka uroczystość. Jest to dopiero czwarta z rzędu nowa świątynia uroczyście ofiarowana Bogu – wcześniej takie uroczystości przeżywały parafie Torczyn, Kamień Koszyrski i Tomaszgród.

Dubyszcze jest szczególną miejscowością w rejonie Rożyszcze w obwodzie wołyńskim. Po katastrofie czarnobylskiej osiedlili się tutaj przesiedleńcy ze strefy skażonej. Okazało się, iż sporą ich część stanowią katolicy obrządku rzymskiego. Pierwsze nabożeństwa w mieszkaniach przesiedleńców z okolic Czarnobyla zaczął odprawiać ks. Marek Gmitrzuk. W 1995 roku została zarejestrowana parafia rzymskokatolicka. Prawie trzy lata Msze św. były odprawiane w domu prywatnym. Później wierni gromadzili się nie niedzielnej liturgii w niewielkim pomieszczeniu w Domu Kultury. Z wielkimi trudnościami udało się uzyskać zezwolenie władz na budowę świątyni.

Kościół pw. Matki Bożej Fatimskiej i Wszystkich Świętych został zbudowany w ciągu dziesięciu lat pod kierunkiem ks. Romana Burnika. Oto jak skromnie o swojej parafii mówił ks. Roman dla reportażysty Marka A. Koprowskiego (wypowiedź ta była opublikowana na łamach “Źródła” i “Wołania z Wołynia” oraz weszła do ostatnio wydanej książki “Między Bugiem a Styrem” – Biblioteka “Wołania z Wołynia” t. 60):

Przez trzy lata prowadziłem pertraktacje z ówczesnymi urzędnikami w sprawie lokalizacji świątyni. Proponowali, byśmy zbudowali ją gdzieś na skraju wsi, na leśnej polanie, byle dalej od miejsc, w których mieszkają Polacy. W końcu jednak zgodzili się, byśmy zbudowali kościół w samym centrum wsi. Obecnie każdy, kto do niej wjeżdża widzi go z daleka. Niestety tamtejsza wspólnota po okresie wzrostu rozwija się bardzo powoli. W niedzielnej Mszy św. uczestniczy około 50 osób. Jest to efekt wielu czynników. Starsze babcie w Dubiszczach czują się źle twierdząc, że starych drzew z korzeniami się nie przesadza. Wiele z nich wróciło do dawnego miejsca zamieszkania, by tam złożyć swoje kości. Młodzi także emigrują z Dubiszcz na dawne tereny zamieszkania, tu bowiem nie mają szans na znalezienie pracy. W efekcie wspólnota w tej miejscowości nie rozwija się zbyt dynamicznie. Mam jednak nadzieję, że ma ona przed sobą przyszłość. W tym roku do I Komunii św. przystąpi czternaścioro dzieci”.

W sobotę, 13 września 2008 r., rano zrobiło się zimno, ale deszczu nie było – idealna pogoda na długie uroczystości kościelne. Wejściu duchowieństwa, wiernych i gości do nowej świątyni towarzyszył śpiew psalmu, którego refren oddawał nastrój wszystkich zebranych: “z radością idźmy do Bożej świątyni”.

Na uroczystość, której przewodniczył bp Marcjan Trofimiak przybyli księża z diecezji łuckiej, archidiecezji lwowskiej, także z Polski – m.in. ks. dziekan Władysław Trubicki z Turobina, ks. dziekan Stanisław z Przysuchy, ks. Andrzej Sobota z Częstochowy, konsul RP z Łucka Ewelina Adamska, dobroczyńcy z Niemiec. Liturgię ubogacił śpiew chóru katedry łuckiej pod kierunkiem Walentyny Hawryluk, śpiew solistki opery wiedeńskiej Beaty Raszkowicz, gra na organach w wykonaniu organisty katedry łuckiej Piotra Suchockiego.

W okolicznościowym kazaniu ordynariusz diecezji łuckiej J.E. Ks. Biskup Marcjan Trofimiak mówił o znaczeniu świątyni, o tym czym ta budowla odróżnia się od innych, że będzie miejscem spotkania z Bogiem. “Świątynia ta będzie świadczyć o wierze tych, którzy ją zbudowali”. Pasterz Kościoła Łuckiego zauważył, że jest to zupełnie nowa świątynia, zbudowana na nowym miejscu. Biskup przypomniał o odpowiedzialności wszystkich wiernych za otrzymane dary: dar nowej świątyni i dar wiary – “te dary trzeba zachować i przekazać następnym pokoleniom”. Biskup Marcjan także uprzytomnił zebranym, że każdy z nas jest świątynia Ducha Świętego.

Na zakończenie uroczystości zabrzmiało podziękowanie miejscowego proboszcza i budowniczego nowej świątyni ks. Romana Burnika. Do podziękowań dołączył się także Pasterz diecezji łuckiej bp Marcjan Trofimiak.

Do powstania nowej świątyni na Wołyniu przyczyniło się wielu ludzi, pomoc z Niemiec i Polski. Parafia pw. św. Marii Magdaleny w Geldern ufundowała ołtarz z kamienia – monolit o wadze przeszło 5,5 t. (jest to chyba najcięższy ołtarz na Ukrainie) – ambonkę, tabernakulum i siedzenie dla celebransa. Zaś niewielkie organy idealnie dopasowane do tego niewielkiego kościoła ufundowała parafia pw. Najświętszego Serca Jezusowego w Kroge-Ehrendorf.

Pod koniec uroczystości J.E. Ks. Bp Marcjan Trofimiak ogłosił, że z dniem 13 września 2008 r. w uznaniu zasług ks. Roman Burnik został mianowany kanonikiem kapituły łuckiej. Ks. Burnik jest także proboszczem w oddalonych o 4 km Rożyszczach i dyrektorem Caritasu w Łucku. Po błogosławieństwie miał miejsce krótki koncert solistów chóru katedralnego z Łucka.

Uroczystość poświęcenia nowego kościoła w Dubyszczu dobitnie ukazała, że Kościół Katolicki na Wołyniu rozwija się. Za miesiąc podobna uroczystość odbędzie się w Kostopolu, na którą zaprasza dziekan rówieński ks. kan. Władysław Czajka. Wołyń to nie tylko tragiczna ziemia i groby, to także nowe świątynie i nowe życie.

ks. Witold Józef Kowalów

[“Wołanie z Wołynia” nr 5 (84) z września-października 2008 r., s. 3-4.]

Dar novoho chramu (UA)

Консекрація вівтаря. Фот. Володимира Філя

ДАР НОВОГО ХРАМУ

Посвячення костелу в Дубищі на Волині

Луцька дієцезія була відновлена в 1996 році. Уже більше десяти років має свого пастиря в особі Його Преосвященства Єпископа Маркіяна Трофим’яка. Урочистість консекрації костелу у Луцькій дієцезії відбувається нечасто. Це лише четвертий новий храм, урочисто пожертвуваний Богові, попередньо такі урочистості переживали в парафіях Торчин, Камінь-Каширський і Томашгород.

Дубище є особливою місцевістю в Рожищанському районі Волинської області. Після чорнобильської катастрофи тут поселилися переселенці з зараженої зони. Виявилось, що чималу їх частину становлять католики римського обряду. Перші богослужіння в помешканнях переселенців з околиць Чорнобиля почав відправляти о. Марек Ґмитжук. У 1995 році була зареєстрована римо-католицька парафія. Перші три роки св. Меси відправлялися у приватному домі. Пізніше вірні громадилися на літургію у невеликому приміщенні в Будинку культури. З великими труднощами вдалося отримати дозвіл влади на будівництво храму.

Костел Матері Божої Фатімської і Всіх Святих був збудований за десять років під керівництвом о. Романа Бурника. Ось як скромно про свою парафію говорив о. Роман для репортера Марка-А. Копровського (цю розповідь було опубліковано на сторінках “Джерела” і “Волання з Волині”, а також увійшла вона до нещодавно виданої книжки “Між Бугом і Стиром” – Бібліотека “Волання з Волині”, т. 60):

Протягом трьох років я вів переговори з тодішніми представниками влади в справі розташування храму. Пропонували, щоб ми збудували його десь на краю села, на лісовій галявині, щоб було далі від тих місць, де мешкали поляки. Однак нарешті погодилися, щоб ми збудували костел у самому центрі села. Нині кожен, хто до нього в’їжджає, бачить костел здалеку. На жаль, тамтешня спільнота, після періоду зростання, розвивається дуже повільно. У недільній св. Месі беруть участь 50 осіб. Це наслідок багатьох причин. Старші бабці в Дубищі погано себе почувають, стверджуючи, що старих дерев із корінням не пересаджують. Багато з них повернулося до колишнього місця проживання, щоб там померти. Молоді також виїжджають із Дубища до колишніх місць проживання, бо тут не мають шансів знайти роботу. У результаті, спільнота в цій місцевості не розвивається надто динамічно. Однак маю надію, що вона має майбутнє. Цього року до Першого Святого Причастя приступило чотирнадцять дітей”.

У суботу, 13 вересня 2008 р., зранку стало зимно, але дощу не було – це ідеальна погода на довгі церковні урочистості. Входові духовенства, вірних і гостей до нового храму товаришував спів псалому, приспів якого віддавав настрій усіх згромаджених: “З радістю йдемо до Божого храму”.

На урочистість, яку очолював Єпископ Маркіян Трофим’як, прибули священики з Луцької дієцезії, Львівської архідієцезії, із Польщі, зокрема, о. декан Владислав Трубіцький із Туробіна, о. декан Станіслав ?????? з Пшисухи, о. Анджей Собота з Ченстохови, консул РП з Луцька Евеліна Адамська, благодійники з Німеччини. Літургію збагатили: спів хору луцької катедри під диригуванням Валентини Гаврилюк, спів солістки віденської опери Беати Рашковіч, гра на органах у виконанні органіста луцької катедри Петра Сухоцького.

У принагідній проповіді ординарій луцької катедри Його Преосвященство Єпископ Маркіян Трофим’як говорив про значення храму, про те, чим ця будівля відрізняється від інших, що буде місцем зустрічі з Богом: “Цей храм буде свідчити про віру людей, котрі його збудували”. Пастир Луцької Церкви відмітив, що це зовсім новий храм, збудований на новому місці. Єпископ нагадав про відповідальність усіх вірних за отримані дари: дар нового храму і дар віри – “ці дари треба берегти і передати наступним поколінням”. Єпископ Маркіян також усвідомив зібраних, що кожен із нас є храмом Святого Духа.

На закінчення урочистості прозвучали подячні слова місцевого настоятеля і будівничого нового храму о. Романа Бурника. До подяк приєднався також Пастир Луцької дієцезії Єпископ Маркіян Трофим’як.

Появі нового храму на Волині посприяло багато людей, була допомога з Німеччини та Польщі. Парафія св. Марії Магдалини в Гельдерн подарувала вівтар із каміння – моноліт вагою більше 5,5 т (мабуть, найважчий вівтар в Україні) – амвон, дарохоронильницю і крісло для супроводжуючого. А невеликі органи, ідеально підібрані до цього невеликого костелу, подарувала парафія Найсвятішого Ісусового Серця в Кроге-Ерендорф.

Наприкінці урочистості Його Преосвященство Єпископ Маркіян Трофим’як оголосив, що від 13 вересня 2008 р., за визначні заслуги, о. Романа Бурника призначено каноніком Луцького капітулу. О. Бурник є також парохом у Рожищах, віддалених на 4 км, і директором Карітасу в Луцьку. Після благословення відбувся короткий концерт солістів катедрального хору з Луцька.

Урочистість посвячення нового костелу в Дубищі виразно показала, що Католицька Церква на Волині розвивається. Через місяць подібна урочистість відбудеться в Костополі, на яку запрошує рівненський декан о. канонік Владислав Чайка. Волинь не лише трагічна земля і могили, це також нові храми і нове життя.

о. Вітольд-Йосиф Ковалів

[“Волання з Волині” ч. 5 (84) від вересня-жовтня 2008 р., стор. 3-4.]

Święta

Środa, XIX Tydzień zwykły Rok A, I Dzień powszedn

Liturgia słowa

Czytania:

  • Ewangelia:

Sonda

Kiedy powinna być Msza Święta wieczorna w czasie wakacji?

Powinna być o godzinie 18:00

Powinna być o godzinie 19:00

Jest to dla mnie bez różnicy


Licznik

Liczba wyświetleń:
3411979

Statystyki

Zegar