Menu

Polecamy strony

Wyszukiwanie

Uroczystości z okazji 50. rocznicy śmierci (PL)

KSIĄDZ INFUŁAT

TEOFIL SKALSKI (1877-1958)

PROBOSZCZ KIJOWSKI, ŁUCKI I MSZAŃSKI

Uroczystości z okazji 50. rocznicy śmierci

Dnia 12 kwietnia w Mszanie Dolnej odbyły się uroczystości związane z 50 letnią rocznicą śmierci ks. infułata Teofila Skalskiego, proboszcza kościoła św. Aleksandra w Kijowie, katedry św. Piotra i Pawła w Łucku i proboszcza kościoła św. Michała Archanioła w Mszanie Dolnej. Obchody rocznicowe rozpoczęto od złożenia kwiatów na grobie śp. ks. inf. T. Skalskiego, potem została odprawiona specjalna, uroczysta Msza św. w tutejszym kościele.

Gospodarzem uroczystości był ks. proboszcz parafii z Mszany Dolnej ks. Jerzy Raźny, liturgii przewodniczył ks. inf. Jakub Gil proboszcz parafii Ofiarowania NMP z Wadowic, a homilię wygłosił ks. dr hab. Józef Wołczański, prof. Wydziału Historii Kościoła Papieskiej Akademii Teologicznej w Krakowie. Przypomniał heroiczność życia ks. inf. Teofila Skalskiego, który cierpiał za wiarę i polskość w trudnych czasach rządów bolszewickich. W koncelebrze uczestniczyło kilkunastu księży a wśród zaproszonych gości byli między innymi przedstawiciele władz województwa małopolskiego, władz miasta i gminy, rodzina ks. T. inf. Skalskiego, oraz licznie zgromadzeni parafianie, z których wielu pamiętało jeszcze 16. letnią pracę księdza T. Skalskiego w tutejszej parafii.

Władze miasta przygotowały 12 miesięczny program obchodów rocznicy pod nazwą Księga odnalezionej pamięci Księdza Infułata Teofila Skalskiego”, który przewiduje dyskusje, warsztaty z młodzieżą a przede wszystkim poszukiwanie tych, którzy znali księdza proboszcza. Co miesiąc odprawiona będzie okolicznościowa Msza św., gdzie kazania – oparte o życie i dzieła ks. Teofila Skalskiego – głoszone będą przez księży z Papieskiej Akademii Teologicznej w Krakowie. Zwieńczeniem uroczystości będzie odsłonięcie w przyszłym roku pomnika Księdza Infułata na placu przy kościele.

Zaplanowano również wyjazdy do miast związanych z życiem, męczeństwem i działalnością ks. Teofila Skalskiego. Władze miasta Mszana Dolna i parafia św. Michała Archanioła pragną też zaprosić biskupów i księży z Ukrainy, z miejsc gdzie ksiądz infułat prowadził swoją działalność duszpasterską. Z okazji tych uroczystości Urząd Gminy Mszana Dolna wydał specjalny numer czasopisma Nasza Gmina Mszana Dolna”. Zostanie też wznowione wydanie książki: ks. Teofil Skalski “Terror i cierpienie z cennymi przypisami, indeksami i aneksami ks. dr hab. Józefa Wołczańskiego.

*

* *

Ks. inf. Teofil Aleksander Skalski urodził się dnia 1 marca 1877 r. we wsi Kiryjówka k. Berszady na Podolu. Do I Komunii św. przystąpił, jako małe dziecko, nie mając jeszcze 9 lat. W 1886 r. rozpoczął naukę w niższej, przygotowawczej klasie gimnazjum w Niemirowie. Świadectwo dojrzałości uzyskał w 1894 roku. Następnie wstąpił do Seminarium Duchownego w Żytomierzu. W Seminarium był najmłodszym alumnem i kiedy studia dobiegły końca, nie mógł uzyskać święceń kapłańskich z uwagi na młody wiek. W 1898 roku, jako wyróżniającego się w nauce, przełożeni skierowali Teofila Skalskiego na dalsze studia do Akademii Duchownej w Petersburgu.

Po trzecim roku studiów w Żytomierzu, otrzymał święcenia diakonatu, a dnia 7 czerwca 1900 r. w katedrze łuckiej otrzymuje święcenia kapłańskie z rąk ks. bp. Karola Niedziałkowskiego. Po powrocie do Petersburga kontynuuje naukę, otrzymując tytuł magistra teologii. Jako wyróżniający się absolwent po powrocie do Żytomierza został od razu mianowany profesorem Seminarium Duchownego. Od nowego roku akademickiego 1902/03 pełni obowiązki profesora filozofii, teologii pastoralnej, prawa kanonicznego i cywilnego oraz prefekta w Seminarium Duchownym w Żytomierzu. W tym samym czasie został obdarzony godnością kanonika, w 1907 r. zostaje mianowany asesorem i konsystorzem biskupim w Żytomierzu a w połowie 1909 r. został powołany do kapituły katedralnej w Żytomierzu. W marcu 1913 r. 37. letni ks. Teofil Skalski został mianowany proboszczem prestiżowej parafii św. Aleksandra w Kijowie, co spotyka się ze sprzeciwem władz carskich. Po wielu zabiegach władz kościelnych probostwo mógł objąć dopiero 15 sierpnia 1913 r. Parafia skupiała wtedy ok. 30.000 katolików a w całym Kijowie było ich ok. 50.000. Pracy było więc dużo nie tylko duszpasterskiej ale i religijno-społecznej.

Kiedy w 1914 r rozpoczęła się I wojna światowa, ks. Teofil Skalski zajmuje się opieką polskich uchodźców wywiezionych przez wojska rosyjskie z Galicji. Założył w Kijowie pierwszą polską szkołę początkową i Macierz Szkolną działającą przy świątyni św. Aleksandra. W 1917 r. otrzymał tytuł prałata. Jest to rok rewolucji październikowej, początek tragedii większości polskich rodzin i Kościoła katolickiego. Ks. Teofil Skalski zostaje po raz pierwszy został aresztowany w sierpniu 1919 r. skąd za sumę 60 tys. rubli wykupili go parafianie. Przez pewien czas się ukrywa, wyjeżdża na prowincję, podtrzymując życie religijne w pozbawionych księży parafiach.

Kiedy w 1920 r., Wojsko Polskie wkroczyło do Kijowa biskupi próbują uporządkować sprawy Kościoła. Dnia 11 maja 1920 r. bp Ignacy Dubowski mianował ks. T. Skalskiego wikariuszem generalnym na tereny diecezji łucko-żytomierskiej. A kiedy z początkiem czerwca wojsko polskie wycofywało się z Kijowa, ks. Teofil Skalski pomimo nalegań, aby wyjechał do Polski, pozostaje w Kijowie, dając tym samym przykład wielu innym księżom, którzy też pozostali w swoich parafiach.

Na początku 1921 r. władze bolszewickie wydają nakaz konfiskaty w świątyniach wszystkich cennych przedmiotów. Po raz drugi ks. Teofil Skalski zostaje aresztowany 2 maja 1921 r. między innymi za odmowę przekazania władzom bolszewickim inwentarza kościelnego, ale i tym razem został zwolniony dzięki interwencji Polskiej Misji Repatriacyjnej. Został jednak zmuszony do zapłacenia sumy 300 tys. rubli kary w zamian za wolność.

W listopadzie 1922 r. ks. T. Skalski został mianowany protonotariuszem apostolskim i administratorem diecezji żytomierskiej. W 1925 roku otrzymał uprawnienia administratora apostolskiego na terenie diecezji żytomierskiej i części diecezji łuckiej w granicach ZSRR z władzą ordynariusza. W tym czasie ks. T. Skalski obchodzi jubileusz 25-lecia kapłaństwa, podczas Mszy św. uroczyście koncelebrowanej dnia 19 czerwca 1925 roku. Oficjalnie nominację na stanowisko administratora apostolskiego otrzymał dopiero rok później, a wręczył mu 31 marca 1926 r. przybyły do Kijowa, tajny wysłannik papieża, bp Michel d`Herbingy.

Od początku maja do 9 czerwca tego roku, aż 19 razy był wzywany do GPU i poddawany przesłuchaniom. Namawiano go do opublikowania w prasie sowieckiej deklaracji lojalności wobec nowej władzy, a także ogłoszenia listu pasterskiego aprobującego nowy ustrój, czemu zdecydowanie się sprzeciwił. Przeczuwając grożące mu aresztowanie, wiosną 1926 r. ks. T. Skalski mianował dwóch wikariuszy generalnych diecezji żytomierskiej: ks. Kazimierza Naskręckiego, a na wypadek jego uwięzienia ks. Stanisława Jachniewicza.

Dnia 9 czerwca 1926 r. ks. inf. Teofil Skalski został aresztowany i osadzony w kijowskim więzieniu. Potem został przewieziony do Moskwy i osadzony w znanym już więzieniu GPU na Łubiance, a następnie przewieziono go na oddział pełnej izolacji w moskiewskim więzieniu na Butyrkach. Parafianie nie zapomnieli o swoim duszpasterzu i na tyle, ile im się udawało, przysyłali najniezbędniejsze rzeczy osobiste i żywność.

W grudniu 1927 r. rozpoczął się proces sądowy ks. T. Skalskiego w Najwyższym Sądzie Wojskowym ZSRR w Moskwie. Akt oskarżenia zarzucał działalność kontrrewolucyjną, próby przyłączenia prawobrzeżnej Ukrainy do Polski, ułatwianie osobom polskiego pochodzenia nielegalnego przekraczania granicy polsko-sowieckiej, przyjmowanie księży przybyłych z Polski do pracy duszpasterskiej na terenie Ukrainy Sowieckiej oraz udział w tajnej organizacji “Orzeł Biały” (jej istnienie było fikcją stworzoną przez GPU w celu walki z Kościołem). Dnia 28 stycznia 1928 r. Wydział Wojskowy Najwyższego Trybunału ZSRR skazał ks. T. Skalskiego na 10 lat ciężkiego więzienia, (prokurator żądał kary śmierci), konfiskatę mienia, utratę praw obywatelskich i publicznych na 5 lat. Więziono go na przemian w Jarosławiu, w Moskwie a nawet w Korownikach, więzieniu dla kryminalistów.

Dnia 15 sierpnia 1932 r. ks. T. Skalski dowiaduje się, że z innymi więźniami ma być wymieniony za więzionych w Polsce komunistów. W grupie tej było 41 osób, w tym 16 księży. Spotyka wtedy swego stryjecznego brata, ks. Antoniego Skalskiego również wcześniej skazanego na 10 lat więzienia. Dnia 15 września przekroczyli polską granicę witani przez przedstawicieli rządu, nuncjatury apostolskiej i najbliższą rodzinę. W sumie ks. Teofil Skalski spędził w więzieniach 6 lat i 3 miesiące.

Po krótkim wypoczynku i nabraniu sił udał się na Jasną Górę w Częstochowie, aby podziękować Matce Bożej za uratowanie z sowieckiej niewoli. Na prośbę ks. bp A. Szelążka powrócił do diecezji łuckiej, gdzie w latach 1932-1938 pełnił obowiązki proboszcza katedry św. Piotra i Pawła w Łucku oraz został mianowany kustoszem kapituły katedralnej. Zaraz po powrocie do Polski rozpoczął starania o nawiązanie kontaktów z pozostałymi, uwięzionymi w ZSRR kapłanami. Starania ks. T. Skalskiego, zwłaszcza o powrót księży do Polski drogą wymiany, nie przyniosły efektu. Na przeszkodzie stanęło pogorszenie się polsko-radzieckich stosunków politycznych i zmiana nastawienia do polskich komunistów w stalinowskim kierownictwie. Na początku 1938 roku z powodu nie najlepszego stanu zdrowia zrezygnował z funkcji proboszcza w katedrze łuckiej.

Kiedy wybuchła II wojna światowa, po wkroczeniu wojsk sowieckich na Wołyń, ks. inf. T. Skalski zagrożony ponownym aresztowaniem, ponaglany przez ks. bp. A. Szelążka 14 września 1939 r. potajemnie opuszcza Łuck udając się do Lwowa skąd pod koniec roku przedostał się do niemieckiej strefy okupacyjnej i przez pewien czas przebywał w obozie dla ludności cywilnej. Dzięki staraniom abpa Adama Sapiehy, został zwolniony i przyjechał do Krakowa. Krótko tu mieszkał i zaraz potem wyjechał do Nowego Targu na zaproszenie ks. Leona Krejczy, który ukończył seminarium duchowne w Łucku i kilka lat tam pracował. Mieszkał tam prawie dwa i pół roku, pełniąc obowiązki misjonarza przy kościele parafialnym. Z inicjatywy Metropolity Krakowskiego ks. abpa Adama Stefana Sapiehy został proboszczem parafii św. Michała Archanioła w Mszanie Dolnej, a nowe obowiązki objął 24 września 1942 roku.

Dnia 11 maja 1944 r. ks. inf. T. Skalski zakończył pisanie swoich wspomnień. Pozostawił obszerne i wyjątkowo cenne dla historii i martyrologii Kościoła na Ukrainie opracowanie pt. Terror i cierpienie”. W nowym miejscu pracy z właściwą sobie energią zabrał się do nowych, niełatwych obowiązków. Nadal jednak pozostał inkardynowany do diecezji łuckiej.

Podczas wycofywania się Niemców kościół św. Michała Archanioła w Mszanie Dolnej uległ poważnym uszkodzeniom. Dzięki staraniom księdza Skalskiego usunięto zniszczenia, naprawiono dach, odbudowano murowane ogrodzenie otaczające cmentarz. W 1950 r. odbyła się uroczystość 50. lecia kapłaństwa księdza infułata T. Skalskiego z udziałem Metropolity Krakowskiego Księdza Adama Sapiehy. Ksiądz inf. T. Skalski prowadził szeroką działalność charytatywną, która wspierała ubogich. Znany as lotnictwa II wojny światowej, gen. pilot Stanisław Skalski, stryjeczny brat ks. Teofila Skalskiego był zawsze dumny ze swego krewnego, uważał go wręcz za świętego i pamięć o nim dodawała mu sił, gdy był więziony w PRL.

Ksiądz infułat Teofil Skalski zmarł nagle 12 kwietnia 1958 roku. Ks. arcybiskup lwowski, potem krakowski – Eugeniusz Baziak odprawił żałobną Mszę św. oraz poprowadził kondukt pogrzebowy przy obecności 110 księży i tłumu wiernych. W mowie pogrzebowej powiedział: Był to ptak wielkiego lotu, który pogodnie i gorliwie pracował i trwał na skromnym stanowisku, na które go czasy wojny rzuciły”.

Mieczysław Malinowski

[“Wołanie z Wołynia” nr 2 (81) z marca-kwietnia 2008 r., s. 31-36.]

Uroczystości z okazji 50. rocznicy śmierci (1/2 UA)

Kazanie ks. prof. Józefa Wołczańskiego. Fot. Mieczysław Malinowski

ОТЕЦЬ ІНФУЛАТ

ТЕОФІЛ СКАЛЬСЬКИЙ

(1877-1958)

НАСТОЯТЕЛЬ КИЇВСЬКИЙ, ЛУЦЬКИЙ І МШАНСЬКИЙ

Урочистості з нагоди 50-ої річниці від дня смерті

12 квітня в Мшані Дольній відбулися урочистості, пов’язані з 50-ою річницею від дня смерті о. інфулата Теофіла Скальського, настоятеля костелу св. Олександра в Києві, катедри св. Петра і Павла в Луцьку і настоятеля св. Михаїла Архангела в Мшані Дольній. Обходи річниці почалися від покладення квітів на могилі блаженної пам’яті о. інфулата Т. Скальського, потім була відправлена спеціальна урочиста св. Меса у тутешньому костелі.

Господарем урочистості був отець настоятель парафії з Мшани Дольної о. Єжи Разьний, літургію очолював о. інфулат Якуб Ґіль, настоятель парафії Пожертвування Пресвятої Діви Марії з Вадовиць, а проповідь виголосив о. д-р габ. Юзеф Волчанський, професор факультету Історії Церкви Папської Теологічної Академії в Кракові. Він пригадав героїчне життя о. інфулата Теофіла Скальського, котрий страждав за віру і польськість у трудний час більшовицької влади. Співслужили кільканадцять священиків, а серед запрошених були гості, зокрема, представники влади Малопольського воєводства, влади міста і ґміни, родина о. інфулата Т. Скальського, а також чисельно згромаджені парафіяни, багато з них ще пам’ятали 16-літню працю отця Т. Скальського в тутешній парафії.

Міська влада приготувала 12-ти місячну програму святкування річниці під заголовком “Книга віднайденої пам’яті Отця Інфулата Теофіла Скальського” (“Księga odnalezionej pamięci Księdza Infułata Teofila Skalskiego), яка передбачає дискусії, заняття з молоддю, і, передусім, пошук тих, котрі знали отця настоятеля. Щомісяця буде відправлена принагідна св. Меса, де проповіді – сперті на житті й діяльність о. Теофіла Скальського – будуть проголошені священиками з Папської Теологічної Академії у Кракові. Увінчанням урочистості буде відкриття у майбутньому році пам’ятника Отцю Інфулату на площі біля костелу.

Заплановано також виїзди до міст, пов’язаних із життям, стражданням і діяльністю о. Теофіла Скальського. Влада міста Мшана Дольна і парафія св. Михаїла Архангела хочуть також запросити єпископів і священиків з України, з місць, де отець інфулат вів свою душпастирську діяльність. З нагоди цих урочистостей влада ґміни Мшана Дольна видала спеціальне число часопису “Наша Ґміна Мшана Дольна” (“Nasza Gmina Mszana Dolna). Буде також перевидана книжка: о. Теофіл Скальський “Терор і страждання” (“Terror i cierpienie) з цінними примітками, покажчиками і додатками о. д-ра габ. Юзефа Волчанського.

*

* *

О. інфулат Теофіл-Олександр Скальський народився 1 березня 1877 р. в селі Кириївка біля Бершаді на Поділлі. До Першого Святого Причастя приступив будучи малою дитиною, не маючи ще 9 років. У 1886 р. почав навчання в нижчому підготовчому класі гімназії у Немирові. Атестат зрілості отримав у 1894 році. Потім вступив в Духовну Семінарію в Житомирі. У Семінарії був наймолодшим питомцем і коли скінчилося навчання, не міг отримати ієрейські свячення з огляду на молодий вік. У 1898 році, як відзначеного в навчанні, настоятелі направили Теофіла Скальського на подальше навчання в Духовну Академію в Петербурзі.

Після трьох років навчання в Житомирі, отримав свячення диякона, і 7 червня 1900 р. в Луцькій кафедрі отримав ієрейські свячення з рук єпископа Кароля Недзялковського. Після повернення до Петербурга продовжує навчання, отримує ступінь магістра теології. Будучи кращим випускником, після повернення до Житомира, був відразу призначений професором Духовної Семінарії. Від нового академічного року 1902/03 виконує обов’язки професора філософії, пасторальної теології, канонічного і цивільного права, а також префекта в Духовній Семінарії в Житомирі. У той самий час отримав гідність каноніка, у 1907 р. був призначений єпископським асесором і консистором у Житомирі, а в середині 1909 р. був покликаний до кафедрального капітулу в Житомирі. У березні 1913 р. 37-річний о. Теофіл Скальський був призначений настоятелем престижної парафії св. Олександра в Києві, що зустрілося з опором царської влади. Після багатьох заходів церковної влади, парафію міг прийняти лише 15 серпня 1913 року. Парафія налічувала тоді біля 30 000 католиків, а у всьому Києві було їх біля 50 000. Роботи було дуже багато і не лише душпастирської, але і релігійно-суспільної.

Коли в 1914 р. почалася перша світова війна, о. Теофіл Скальський займається опікою польських біженців, вивезених російськими військами з Галичини. Заснував у Києві першу польську початкову школу і Шкільну Матіцу, діючу при храмі св. Олександра. У 1917 р. отримав гідність прелата. Це рік жовтневої революції, початок трагедії більшості польських родин і Католицької Церкви. О. Теофіл Скальський був перший раз заарештований у серпні 1919 р., звідки за суму 60 тис. рублів його викупили парафіяни. Протягом певного часу скривається, виїжджає на провінцію, підтримуючи релігійне життя в парафіях, позбавлених священиків.

Коли в 1920 р. польське військо увійшло до Києва, єпископи пробують упорядкувати справи Церкви. 11 травня 1920 р. єпископ Ігнатій Дубовський призначив о. Т. Скальського генеральним вікарієм на терени Луцько-Житомирської дієцезії. А коли на початку червня польське військо відступило з Києва, о. Теофіл Скальський всупереч наполяганням щодо від’їзду до Польщі, залишається в Києві, даючи цим самим приклад багатьом священикам, котрі також залишилися у своїх парафіях.

На початку 1921 р. більшовицька влада видала наказ конфіскації у храмах всіх цінних предметів. Другий раз о. Теофіл Скалький був заарештований 2 травня 1921 р., зокрема, за відмову передання більшовицькій владі костельного інвентарю, але і цього разу був звільнений завдяки інтервенції Польської Репатріаційної Місії. Однак був змушений заплатити суму 300 тис. рублів кари в замін за свободу.

У листопаді 1922 р. о. Т. Скальський був призначений апостольським протонотаріусом і адміністратором Житомирської дієцезії. У 1925 році отримав повноваження апостольського адміністратора на терені Житомирської дієцезії і частини Луцької дієцезії у межах СРСР з владою ординарія. У той час о. Т. Скальський обходить ювілей 25-річчя священства, під час св. Меси урочисто очолюваної 19 червня 1925 року. Офіційно номінацію на посаду апостольського адміністратора отримав лише через рік, і вручив йому 31 березня 1926 року прибулий до Києва, таємний посланець Папи Римського єпископ Мішель д’Ербіні.

Від початку травня до 9 червня того року аж 19 разів його викликали до ГПУ і допитували. Його намовляли опублікувати в совєтській пресі лояльність щодо нової влади, а також оголошення папського послання, схвалююче новий устрій, щодо чого рішуче запротестував. Передчуваючи арешт, що йому загрожував, весною 1926 р. о. Т. Скальський призначив двох генеральних вікаріїв Житомирської дієцезії: о. Казимира Наскренського, а на випадок його ув’язнення, о. Станіслава Яхневича.

9 червня 1926 р. о. інфулат Теофіл Скальський був заарештований і посаджений до київської в’язниці. Потім був перевезений до Москви і посаджений у відомій уже в’язниці ГПУ на Луб’янці, а потім його перевезли до відділу повної ізоляції у московській в’язниці на Бутирках. Парафіяни не забули про свого душпастиря і на стільки, на скільки їм вдавалося, висилали найнеобхідніші особисті речі й харчі.

Uroczystości z okazji 50. rocznicy śmierci (2/2 UA)

Kościół pw. św. Aleksandra w Kijowie

У грудні 1927 р. почався судовий процес о. Т. Скальського у Найвищому Військовому Трибуналі СРСР в Москві. Акт обвинувачення закидав контрреволюційну діяльність, спроби приєднання правобережної України до Польщі, полегшення особам польського походження нелегального перетину польсько-радянського кордону, прийняття прибулих священиків з Польщі до душпастирської праці на терені Радянської України, а також участь у таємній організації “Білий Орел” (“Orzeł Biały”) (її існування було фікцією, створеною ГПУ з метою боротьби з Церквою). 28 січня 1928 р. Відділ Найвищого Військового Трибуналу СРСР приговорив о. Т. Скальського до 10 років тяжкого ув’язнення (прокурор вимагав смертну кару), конфіскацію майна, втрату громадянських і публічних прав на 5 років. Його тримали у в’язницях на зміну в Ярославлі, в Москві і навіть у Коровниках, в’язниці для криміналістів.

15 серпня 1932 р. о. Т. Скальський дізнається, що з іншими в’язнями має бути обміняний на ув’язнених у Польщі, комуністів. У цій групі була 41 особа, у тому числі 16 священиків. Тоді зустрічає свого двоюрідного брата, о. Антонія Скальського, також раніше засудженого до 10 років ув’язнення. 15 вересня вони перетнули польський кордон, їх вітали представники уряду, апостольська нунціатура і найближча родина. У сумі о. Теофіл Скальський провів у в’язницях 6 років і 3 місяці.

Після короткого відпочинку і набрання сил, відправився на Ясну Гору в Ченстохові, щоб подякувати Матері Божій за врятування з радянської неволі. На прохання о. Єпископа А. Шельонжека повернувся в Луцьку дієцезію, де в 1932-1938 роках виконував обов’язки настоятеля катедри св. Петра і Павла в Луцьку, також був призначений кустодієм кафедрального капітулу. Незабаром після повернення до Польщі почав старатися нав’язати контакти з іншими, ув’язненими в СРСР, священиками. Старання о. Т. Скальського, особливо про повернення священиків до Польщі шляхом обміну, не приносили ефекту. На перешкоді стало погіршення польсько-українських політичних стосунків і зміна відношення до польських комуністів у сталінському керівництві. На початку 1938 року по причині незадовільного стану здоров’я, відмовився з функції пароха в Луцькій катедрі.

Коли вибухла друга світова війна, після вторгнення совєтських військ на Волинь, о. інфулат Т. Скальський, під загрозою повторного арешту, покваплений о. єпископом А. Шельонжеком, 14 вересня 1939 р. потаємно залишає Луцьк, відправляючись до Львова, звідки в кінці року добирається до німецької окупаційної зони і через певний час перебуває у таборі для цивільного населення. Завдяки старанням єпископа Адама Сапеги, був звільнений і приїхав до Кракова. Недовго тут жив, а незабаром виїхав до Нового Таргу на запрошення о. Лєона Крейчи, котрий закінчив духовну семінарію в Луцьку і кілька років там працював. Там жив майже два з половиною роки, виконуючи обов’язки місіонера при парафіяльному костелі. З ініціативи Митрополита Краківського, о. єпископа Адама-Стефана Сапеги, став настоятелем парафії св. Михаїла Архангела в Мшані Дольній, і нові обов’язки прийняв 24 вересня 1942 року.

11 травня 1944 р. о. інфулат Т. Скальський закінчив писати свої спогади. Залишив обширні й винятково цінні для історії і мартирології Церкви в Україні опрацювання під заголовком: “Терор і страждання” (“Terror i cierpienie). На новому місці праці з властивою йому енергією взявся за нові непрості обов’язки. Однак надалі залишився приписаний до Луцької дієцезії.

Після відходу німців, костел св. Михаїла Архангела в Мшані Дольній був серйозно пошкоджений. Завдяки старанням о. Скальського усунені пошкодження, поправлений дах, відбудовано муровану огорожу, оточуючу цвинтар. У 1950 р. відбулася урочистість 50-річчя священства отця інфулата Т. Скальського за участю Митрополита Краківського Отця Адама Сапєги. Отець інфулат Т. Скальський вів велику благодійну діяльність, яка підтримувала убогих. Відомий ас авіації другої світової війни, генеральний пілот Станіслав Скальський, двоюрідний брат о. Теофіла Скальського, завжди гордився своїм родичем, вважав його за свого і пам’ять про нього додавала йому сил, коли був ув’язнений в ПНР.

Отець інфулат Теофіл Скальський раптово помер 12 квітня 1958 року. Отець архієпископ львівський, потім краківський – Євгеній Базяк відправив жалобну св. Месу, а також провів похоронну процесію в присутності 110 священиків і тлуму вірних. У похоронній промові сказав: “Це був птах великого польоту, котрий погоже і ревно працював і тривав на скромному становищі, на який його кинув час війни”.

Мечислав Маліновський

З польської переклала

Владислава Криницька

[“Волання з Волині” ч. 2 (81) від березня-квітня 2008 р., стор. 31-36.]

 

Ks. Bukowiński o ks. Skalskim (PL)

Pierwsza Komunia św. w Mszanie Dolnej w 1950 roku

SŁUGA BOŻY

KS. WŁADYSŁAW BUKOWIŃSKI

O KS. TEOFILU SKALSKIM

Przede wszystkim wyrażam szczerą i głęboką radość, że Ojciec żyje i trwa na posterunku. Trzy lata naszego współżycia w Łucku na zawsze pozostaną mi w miłej i wdzięcznej pamięci. Dobrze byłoby, gdyby nasi wszyscy Starsi tak się odnosili do młodszych, jak Ojciec był łaskaw odnosić się do mnie”.

Z listu ks. Władysława Bukowińskiego do ks. Teofila Skalskiego z 4 sierpnia 1955 r., [w:] Ks. Władysław Bukowiński, “Listy” pod red. ks. Jana Nowaka, Kraków 2007, s. 128.

Ks. Bukowiński o ks. Skalskim (UA)

Kościół pw. św. Michała Archanioła w Mszanie Dolnej

СЛУГА БОЖИЙ 

О. ВЛАДИСЛАВ БУКОВИНСЬКИЙ

ПРО О. ТЕОФІЛА СКАЛЬСЬКОГО

Передусім, виражаю щиру і глибоку радість, що Отець живе і триває на посту. Три роки нашого спільно прожитого життя в Луцьку на завжди залишаться мені в милій і вдячній пам’яті. Було б добре, коли б наші всі Старші так відносилися до молодих, як Отець, будучи ласкавим, відносився до мене”.

З листа о. Владислава Буковинського до о. Теофіла Скальського від 4 серпня 1955 р., // Ks. Władysław Bukowiński,Listy”, pod redakcją ks. Jana Nowaka, Kraków 2007, s. 128.

[“Волання з Волині ч. 2 (81) від березня-квітня 2008 р., стор. 36.]

Novi vydavnyctva, prysvjaczeni pam'jati o. infułata Teofila Skalśkoho (UA)

«Серед книжок»

НОВІ ВИДАВНИЦТВА, ПРИСВЯЧЕНІ ПАМ’ЯТІ

О. ІНФУЛАТА

ТЕОФІЛА СКАЛЬСЬКОГО

16 грудня 2008 року, в Мшані Дольній, відбувся «Адвентовий вечір», присвячений закінченню проекту «Книга віднайденої пам’яті про о. інфулата Теофіла Скальського». На завершення цього вечора прибула родина о. інфулата: Люцина і Петро Скальські, багато духовних осіб, представники влади ґміни Мшана Дольна, воєводської та повітової влади, а також організатори цього проекту. Результатом даної праці є перевидання книги «Терор і Страждання», опрацювання об’ємної біографії отця інфулата під заголовком «У службі Богові, Церкві та Батьківщині», а також опрацювання інтерв’ю і спогадів «Книга віднайденої пам’яті про о. інфулата Теофіла Скальського».

У Мшані Дольній, останній душпастирській станиці заслуженого священика і мученика, триває рік, присвячений його пам’яті, з нагоди 50-ї річниці смерті («Волання з Волині», ч. 2(81), с. 31). Урочистості розпочалися 12 квітня 2008 року в тамтешньому костелі св. Архангела Михаїла. Міська влада і парафія підготували програму святкування річниці, розраховану на календарний рік. У ньому передбачені дискусії, заняття з молоддю, а передусім пошуки тих, котрі знали отця настоятеля. Заплановані також виїзди до міст, пов’язаних із життям, стражданням і діяльністю о. Теофіла Скальського.

У липні, делегація з Мшани Дольної, у складі о. Єжи Разьного, настоятеля парафії св. Архангела Михаїла, війта ґміни Тадеуша Паталіти з екскурсоводом о. Станіславом Хоронжевським перебувала в Україні, прямуючи слідами о. інфулата Теофіла Скальського. У Луцьку зустрілися з отцем єпископом Маркіяном Трофим’яком, у Києві відвідали костел св. Олександра, а на зворотному шляху затрималися в Житомирі.

28 вересня на відпустовій урочистості в парафії св. Архангела Михаїла в Мшані Дольній перебував ординарій Луцької дієцезії о. єпископ Маркіян Трофим’як («Волання з Волині», ч. 5(84), с. 9), котрий супроводжував урочистість, а в проповіді згадав про постать о. інфулата та описав ситуацію католицької Церкви в Україні. Оглянув також найближчі околиці, у тому числі Реколекційний Осередок на Сніжниці, яким опікується о. Ян Зайонц.

У той же час у Рівному, 26-28 вересня 2008 року, на запрошення Товариства Польської Культури Рівненщини, перебувала група із регіональним ансамблем із Мшани Гурної. Молодіжний регіональний ансамбль, разом із капелою, взяли участь у 11 Тижні Польської Культури Рівненщини. Патріотичному заходу патронували Товариство «Спільнота Польська» та Товариство Польської Культури. Програма перебування на Волині охоплювала також виїзд до Острога, відвідання замку князів Острозьких, а також візит до православної церкви та костелу Успіння Пресвятої Діви Марії, де працює о. Вітольд-Йосиф Ковалів, котрий походить із Білого Дунайця. Наприкінці подорожі відвідали Пшебраже (нині Озеро) біля Луцька і Львів.

Нині триває підготовка до майбутнього урочистого і гідного закінчення ювілею 50-ї річниці смерті о. інфулата Скальського. Мешканці Мшани Дольної, за підтримки архітекторів, працюють над концепцією облагородження терену (близько 2 га землі) біля костелу св. Архангела Михаїла, який служив би збереженню пам’яті та духовному розвитку, був би місцем молитви, духовного заглиблення, а також відпочинку.

16 грудня, під час Адвентової зустрічі, представлені три нові книжки, видані завдяки фінансовій підтримці представників влади Малопольського воєводства, парафії та ґміни Мшана Дольна, а також п. Люцині та п. Петру Скальським.

 

О. Теофіл Скальський

«Терор і страждання»

Католицька Церква в Україні

1900-1932

Спогади

Це друге видання книги, виправлене та доповнене професором Папської Теологічної Академії, о. д-ром габілітованим Юзефом Волчанським, у якій містяться примітки, додатки і фотографії. Перше видання від 1995 року швидко зникло з полиць книгарень, тому що ці спогади були однією із небагатьох публікацій, в яких так детально описується мартирологія католицької Церкви в Україні до і під час більшовицької революції.

Свої спогади о. інфулат Теофіл Скальський почав записувати 20 лютого 1942 року в Новому Тарзі, де мешкав у приятеля о. прелата Леона Крейчі, також священика Луцької дієцезії. Записував їх щоденно, а ввечорі разом читали їх і виправляли. Коли о. Теофіл Скальський був призначений настоятелем у Мшані Дольній, продовжував записувати свої спогади, а о. Леон Крейча раз на місяць приїжджав до свого приятеля на довгі розмови та консультації.

Рукопис постійно переписувався на друкарській машинці п. Анною Матиєвіч-Мацєєвич, колишньою парафіянкою з Києва, дуже заслуженою у справі врятуванні о. Теофіла Скальського з більшовицьких в’язниць («Волання з Волині», ч. 3(82), с. 41). Редакційні праці були закінчені 11 травня 1948 року.

Після смерті автора спогадів, у 1958 році, виконавець заповіту о. Леон Крейча передав кільканадцять екземплярів машинопису до Церковних архівів, єпископам ординаріям Краківської архідієцезії та окремим приватним особам.

Фрагменти спогадів були опубліковані в 1978 році в «Історичних зошитах», але їх вибіркове трактування та існуючі помилки повністю не відображали жаху того часу і мартирології Церкви. У результаті виконавець заповіту о. Т. Скальського в 1994 році звернувся до о. Юзефа Волчанського, довіряючи йому видання повного тексту, в основі якого був один із машинописів, що мав о. Л. Крейча. У 1995 році з’явилося перше видання книжки «Терор і страждання», збагачене вступом, написаним о. Ю. Волчанським, в якому міститься життєпис автора, є історична основа, яка характеризує більшовицьку систему насилля, боротьбу із польськістю та Церквою на Рубежах І Речі Посполитої, а також примітки, додатки і фотографії. На жаль, малий тираж не міг задовольнити всіх зацікавлених.

Нинішнє друге, об’ємніше видання, яке виходить друком через 13 років, було значно виправлене, а також доповнене додатковими, прекрасними примітками і додатками о. Ю. Волчанського. Це дуже збільшило цінність даної книжки. Містить вона 413 сторінок, багатство приміток, яких нині є понад 550, 10 додатків, а також 135 фотографій. Книжка видана в Кракові наприкінці 2008 року, реалізована Товариством розвитку і відновлення села Касіна Велика, ґміна Мшана Дольна, Папською Теологічною Академією та Малопольським Інститутом Культури. Це 9 том Джерел і Матеріалів Бібліотеки Львівської Архідієцезії латинського обряду.

 

Григорій Хайко

«У службі Богові, Церкві та Батьківщині»

Біографічний нарис

о. Теофіла Скальського 1877-1958

Це біографія о. Т. Скальського, яку підготували, враховуючи потреби широкого ґрона читачів, для яких велика праця «Терор і страждання» (наукове опрацювання) може бути важким для сприйняття і аналізу. Автор презентованої книжки є докторантом Папської Теологічної Академії, факультету історії та культурної спадщини, зацікавлений історією східних Рубежів. Виконав важке завдання вибору з об’ємного опрацювання найістотніших фрагментів, які розмістив у шести істотних розділах:

Родинне середовище і дорога до священства.

Дидактична, службова і душпастирська діяльність у Житомирі.

Настоятельство в Києві та початок «червоної диктатури».

Дорога через страждання, тобто народження системи.

У радянських в’язницях.

У незалежній Польщі та епілог життя.

Ця книжка, яка нараховує 56 сторінок, повинна бути особливою літературою для молоді. На прикладі життя о. Т. Скальського, котрий був взірцем поляка, священика і патріота, представлені маловідомі події з життя поляків та Церкви на Рубежах.

Автору вдалося представити ці часи стисло і вичерпно.

 

Книга віднайденої пам’яті

про о. інфулата Теофіла Скальського

Колективна праця під редакцією

Лукії Пекарської-Дурай

Змістом цієї книжки, як читаємо у вступі, є запис спогадів, які стосуються мшанського періоду життя о. Теофіла Скальського. Пошукачами були молоді мешканці Мшани. Пам’ять про о. Скальського було важко відновити. Ті, котрі ще щось пам’ятали, були у той час дітьми і в їх пам’яті залишилися лише не чисельні ситуації, а з того часу минуло більше 50 років.

Період, коли о. Скальський став настоятелем, розпочався наприкінці 1942 року, в найгірший період, коли в Мшані розпочалися екзекуції та арешти партизанів, а також знищення місцевих євреїв. Потім були важкі часи Польської Народної Республіки, де розмова про сталінські злочини загрожували в’язницею. Як виникає із представлених спогадів, о. Т. Скальський своїм непохитним характером і заангажованістю подолав новий виклик, чергові важкі для нього часи. Авторам вдалося зібрати кільканадцять свідоцтв, багато фотографій і документів, які становлять зміст книжки, що складається із 80 сторінок.

З періоду душпастирства в Мшані можна назвати спогади п. Ганни Кнапчик, котра успадкувала цікаву колекцію кореспонденції, адресованої до о. Т. Скальського та пані Анни Матиєвіч-Мацєєвіч. З розповідей пані Ганни дізнаємося, зокрема, як під час окупації о. Скальський врятував групу єврейських дітей, яких мали розстріляти, таємно вділяючи їм таїнство хрещення. А коли німці зажадали списки всіх хрещень, заховав єврейські свідоцтва і таким чином врятував дітей.

Особливе визнання належить авторам за опубліковані спогади п. Марії Скальської, яка народилася в 1913 році в Кам’янці Подільському, нині мешканки Львова, котра познайомилася з о. Теофілом Скальським у 1919 році, будучи в притулку, яким опікувався отець інфулат. Батьків п. Марії вбили більшовики, а вона потрапила до сиротинця. У її спогадах знаходимо опис пізніших років життя в Києві, а отця Скальського, як пише, називала Святим отцем Теофілом.

Мечислав Маліновський

З польської переклала

Ірина Андрощук

[“Волання з Волині”, ч. 6 (85) від листопада-грудня 2009 р., стор. 31-35.]

Nowe wydawnictwa poświęcone pamięci ks. infułata Teofila Skalskiego (PL)

NOWE WYDAWNICTWA

POŚWIĘCONE PAMIĘCI

KS. INFULATA

TEOFILA SKALSKIEGO

Dnia 16 grudnia 2008 r. w Mszanie Dolnej, odbył się “Wieczór Adwentowy” poświęcony zakończeniu projektu pt. “Księga Odnalezionej pamięci o ks. infułacie Teofilu Skalskim”. Na jego podsumowanie przybyła rodzina ks. Infułata: Lucyna i Piotr Skalscy, wielu duchownych, przedstawicieli władz Gminy Mszana Dolna, władz wojewódzkich i powiatowych, a przede wszystkim realizatorzy tego projektu. Owocem tej pracy jest wznowienie książki pt. “Terror i Cierpienie”, opracowanie obszernej biografii księdza infułata pt. “W służbie Bogu, Kościołowi i Ojczyźnie” a także studium wywiadów i wspomnień pt. “Księga Odnalezionej Pamięci o Księdzu Infułacie Teofilu Skalskim”.

W Mszanie Dolnej, tej ostatniej placówce duszpasterskiej zasłużonego kapłana i męczennika trwa rok poświęcony jego pamięci z okazji 50 rocznicy śmierci. (“Wołanie z Wołynia”, nr 2(81), str. 31). Uroczystości rocznicowe rozpoczęły się dnia 12 kwietnia 2008 r. w tutejszym kościele pw. św. Michała Archanioła. Władze miasta i tutejsza parafia przygotowały 12 miesięczny program obchodów rocznicy. Obejmuje on dyskusje, warsztaty z młodzieżą a przede wszystkim poszukiwanie tych, którzy znali księdza proboszcza. Zaplanowano również wyjazdy do miast związanych z życiem, męczeństwem i działalnością ks. Teofila Skalskiego.

W lipcu delegacja z Mszany Dolnej w składzie ks. Jerzy Raźny, proboszcz parafii św. Michała Archanioła, wójt Gminy Tadeusz Patalita z przewodnikiem – ks. Stanisławem Chorągwickim przebywała na Ukrainie udając się śladami ks. inf. Teofila Skalskiego. W Łucku spotkali się z ks. bp. Marcjanem Trofimiakiem, w Kijowie odwiedzili kościół św. Aleksandra, a w drodze powrotnej zatrzymali się w Żytomierzu.

Dnia 28 września na uroczystościach odpustowych parafii św. Michała Archanioła w Mszanie Dolnej gościł ordynariusz diecezji łuckiej ks. bp. Marcjan Trofimiak. (“Wołanie z Wołynia”, nr 5(84), str.9). Przewodniczył koncelebrze, a w kazaniu przypomniał postać ks. Infułata i przedstawił sytuację Kościoła katolickiego na Ukrainie. Zwiedził też najbliższą okolicę w tym Ośrodek Rekolekcyjny na Śnieżnicy prowadzony przez ks. Jana Zająca

W tym samym czasie w Równem 26-28 września, na zaproszenie tamtejszego Związku Polaków przebywała delegacja z zespołem regionalnym z Mszany Górnej. Młodzieżowy zespół regionalny wraz z kapelą wziął udział w obchodach 11 Tygodnia Kultury Polskiej na Rowieńszczyźnie. Patriotycznej imprezie patronowało Stowarzyszenie “Wspólnota Polska” i Towarzystwo Kultury Polskiej. Program pobytu na Wołyniu obejmował też wyjazd do Ostroga, zwiedzanie zamku książąt Ostrogskich oraz wizytę w cerkwi prawosławnej i kościele pw. Wniebowzięcia Najświętszej Marii Panny, gdzie pracuje pochodzący z Białego Dunajca ks. Witold Józef Kowalów. Na koniec zwiedzono Przebraże k. Łucka i Lwów.

Obecnie czynione są przygotowania do przyszłorocznego uroczystego i godnego zakończenia jubileuszu 50 rocznicy śmierci ks. inf. Skalskiego. Mieszkańcy Mszany Dolnej, wspierani przez architektów, pracują nad koncepcją zagospodarowania terenu ok. 2 ha przy kościele pw. św. Michała Archanioła. który słuzyłby pamięci i rozwojowi duchowemu, byłby miejscem modlitwy oraz wyciszenia, ale też i rekreacji.

Zaprezentowane podczas spotkania Adwentowego 16 grudnia trzy nowe książki wydano dzięki wsparciu finansowemu władz województwa małopolskiego, parafii i gminy Mszana Dolna, oraz pp. Lucyny i Piotra Skalskich.

 

Ks. Teofil Skalski

“Terror i cierpienie”

Kościół katolicki na Ukrainie

1900-1932

Wspomnienia

Jest to drugie wydanie książki poprawione i uzupełnione przez profesora Papieskiej Akademii Teologicznej, ks. dr hab. Józefa Wołczańskiego o dodatkowe przypisy, aneksy i zdjęcia. Pierwsze wydanie z 1995 r. szybko zniknęło z półek księgarskich, wspomnienia te były bowiem jednymi z niewielu publikacji tak dokładnie opisującymi martyrologię Kościoła katolickiego na Ukrainie przed i podczas rewolucji bolszewickiej.

Swoje wspomnienia ks. inf. Teofil Skalski rozpoczął spisywać 20 lutego 1942 r. w Nowym Targu, gdzie mieszkał u zaprzyjaźnionego ks. prał. Leona Krejczy, również kapłana diecezji łuckiej. Spisywał je codziennie, a wieczorem wspólnie były czytane i poprawiane. Kiedy ks. Teofil Skalski został mianowany proboszczem w Mszanie Dolnej kontynuował spisywanie swoich wspomnień, a ks. Leon Krejcza raz w miesiącu dojezdżał do swego przyjaciela na długie rozmowy i konsultacje.

Rękopis był systematycznie przepisywany na maszynie przez p. Annę Matyjewicz-Maciejewicz dawną parafiankę z Kijowa, wielce zasłużoną w uratowaniu ks. Teofila Skalskiego z bolszewickich więzień (“Wołanie z Wołynia” nr 3(82), str.41). Prace redakcyjne zostały zakonczone 11 maja 1948 r.

Po śmierci autora wspomnień w 1958 r., wykonawca testamentu ks. Leon Krejcza przekazał kilkanaście egzemplarzy maszynopisu do archiwów kościelnych, biskupom ordynariuszom archidiecezji krakowskiej i dla wybranych osób prywatnych.

Fragmenty wspomnień zostały w 1978 r. opublikowane w “Zeszytach Historycznych”, ale ich wybiórcze potraktowanie i z błędami, nie oddawały w pełni grozy tamtych czasów i martyrologii Kościoła. Ostatecznie wykonawca testamentu ks. T. Skalskiego w 1994 r. zwrócił się do ks. Józefa Wołczańskiego powierzając mu wydanie pełnej edycji tekstu, który został oparty na jednym z maszynopisów będącym w posiadaniu ks. L. Krejczy. W 1995 r. ukazało się pierwsze wydanie książki “Terror i cierpienie” wzbogacone przez ks. J. Wolczańskiego wstępem zawierającym życiorys autora, tło historyczne charakteryzujące bolszewicki aparat przemocy, walkę z polskością i Kościołem na Kresach I Rzeczypospolitej oraz przypisy, aneksy i zdjęcia. Niestety mały nakład nie mógł zaspokoić wszystkich zainteresowanych.

Obecne drugie obszerniejsze wydanie, które ukazuje się po 13 latach zostało znacznie poprawione a całość dopełniły dodatkowe, znakomite przypisy i aneksy, ks. J. Wołczańskiego. Podniosło to na wysoki poziom walory tej książki. Zawiera ona 413 stron, bogactwo przypisów, których obecnie jest ponad 550 oraz 10 aneksów, a całość dopełnia 135 fotografii. Książka wydana w Krakowie w końcu 2008 r. zrealizowana przez Stowarzyszenie Rozwoju i Odnowy Wsi Kasina Wielka, gmina Mszana Dolna, Papieską Akademię Teologiczną i Małopolski Instytut Kultury. Jest to 9 tom Źródeł i Materiałów Biblioteki Archidiecezji Lwowskiej Obrządku Łacinskiego.

 

Grzegorz Chajko,

“W służbie Bogu, Kościołowi

i Ojczyźnie” Szkic biograficzny

ks. Teofila Skalskiego 1877 - 1958

Jest to biografia ks. T. Skalskiego, która została przygotowano z myślą o szerokim gronie czytelników, dla których wielkie dzieło, “Terror i Cierpienie” będące naukowym opracowaniem, może być trudnym do przeczytania i prześledzenia. Autor prezentowanej książki jest doktorantem Papieskiej Akademii Teologicznej, Wydziału Historii i Dziedzictwa Kulturowego, zainteresowany historią Kresów wschodnich. Podjął się trudnego zadania wybrania z obszernego opracowania tych najistotniejszych fragmentów, które uszeregował w sześciu podstawowych rozdziałach:

Środowisko rodzinne i droga do kapłaństwa.

Praca dydaktyczna, urzędnicza i duszpasterska w Żytomierzu.

Probostwo w Kijowie i początek “Czerwonej dyktatury”.

Droga przez mękę, czyli narodziny systemu.

W sowieckich więzieniach.

W niepodległej Polsce i epilog życia.

Ta 56 stronnicowa książka powinna być szczególną lekturą dla młodzieży. Na przykładzie życia ks. T. Skalskiego, który był wzorem Polaka, kapłana i patrioty, przedstawiono mało znane dzieje Polaków i Kościoła na Kresach.

Czasy te udało się autorowi przedstawić w sposób zwięzły i wyczerpujacy.

 

“Księga odnalezionej pamięci

o księdzu Infułacie Teofilu Skalskim”

Praca zbiorowa pod redakcją

Łucji Piekarskiej-Duraj

Treścią tej książki jak czytamy we wstępie, jest zapis wspomnień dotyczacych mszańskiego okresu życia ks. Teofila Skalskiego. Poszukiwaczami byli młodzi mieszkańcy Mszany. Pamięć o Księdzu Skalskim była trudna do odkrycia. Ci, którzy jeszcze coś pamiętali byli wtedy w okresie dzieciństwa i utkwiły im w pamięci tylko nieliczne sytuacje, a minęło przecież od tego czasu ponad 50 lat.

Okres proboszczowania księdza Skalskiego rozpoczął się w końcu 1942 r., najgorszym okresie, kiedy w Mszanie rozpoczęły się egzekucje i aresztowania partyzantów oraz zagłada miejscowych Żydów. Potem były trudne czasy PRL-u gdzie mówienie o zbrodniach stalinowskich groziło więzieniem. Jak wynika z zaprezentowanych wspomnień ks. T. Skalski swoim nieugiętym charakterem i zaangażowaniem sprostał nowemu wyzwaniu, tych kolejnych dla niego trudnych czasów. Autorom udało się zebrać kilkanaście świadectw, wiele zdjęć i dokumentów, które stanowią treść tej 80 stronnicowej książki.

Z okresu duszpasterzowania w Mszanie można wspomnieć relację p. Hanny Knapczyk, która odziedziczyła ciekawą kolekcję korespondencji adresowanej do ks. T. Skalskiego i pani Anny Maciejewicz-Matyjewicz. Z opowiadań pani Hanny dowiadujemy się między innymi jak w czasie okupacji, ks. Skalski uratował grupę dzieci żydowskich przeznaczonych na rozstrzelanie udzielając im potajemnie chrztu. A kiedy Niemcy zarządzili spisanie wszystkich udzielonych chrztów, te żydowskie świadectwa ukrył i w ten sposób uratował dzieci.

Szczególne uznanie należy się autorom za opublikowanie wspomnień p. Marii Skalskiej ur. w 1913 r. w Kamiencu Podolskim, obecnie mieszkanki Lwowa, która poznała księdza Teofila Skalskiego w 1919 r. będąc w przytułku, którym opiekował się Ksiądz Infułat. Rodziców p. Marii zamordowali bolszewicy, ona trafiła do sierocińca. W jej wspomnieniach znajdujemy opis z pózniejszych lat życia w Kijowie, a księdza Skalskiego jak pisze nazywała Świętym ojcem Teofilem.

Mieczysław Malinowski

[“Wołanie z Wołynia” nr 6 (85) z Listopada-grudnia 2008 r., s. 31-35.]

 

Święta

Piątek, XXVIII Tydzień zwykły Rok A, I Wspomnienie św

Liturgia słowa

Czytania:

  • Ewangelia:

Sonda

Kiedy powinna być Msza Święta wieczorna w czasie wakacji?

Powinna być o godzinie 18:00

Powinna być o godzinie 19:00

Jest to dla mnie bez różnicy


Licznik

Liczba wyświetleń:
3639142

Statystyki

Zegar